808/1955/16 Про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення особи з податкових органів, та поновлення особи на роботі - 26.01.2021 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 808/1955/16

адміністративне провадження № К/9901/21203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування наказу та поновлення на роботі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року (головуючий суддя - Татаринов Д.В., судді - Дуляницька С.М., Стрельнікова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді - Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі №808/1955/16, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

23 червня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- зобов`язати поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з 23 травня 2016 року;

- стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що наказом Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача звільнено з посади начальника Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області за систематичне невиконання, без поважних причин, покладених на нього трудових обов`язків, відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП (322-08) України). 24 травня 2016 року, наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області №165-о, позивачу оголошено вищевказаний наказ ДФС України. Позивач вважає, що підстави для застосування такого виду дисциплінарного стягнення відсутні, а також грубо порушена процедура застосування дисциплінарного стягнення, а відтак вищезазначений наказ є неправомірним та підлягає скасуванню. Посилається на те, що наказ № 72-ДС від 23 травня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено з посади начальника Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі за текстом - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) позивача, прийнято без розгляду справи дисциплінарною комісією, тобто з порушенням вимог Закону України "Про державну службу" (взагалі не було застосовано) та відповідно позбавлення позивача всіх прав наданих ним. Разом з тим, вказує, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення та може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Позивач вказує на те, що до нього застосовано саме дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, що не передбачено як покарання за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків. Зауважує на те, що наказ № 58-ДС "Про застосування дисциплінарного стягнення" оскаржено в судовому порядку. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/1353/16 від 27 травня 2016 року, даний наказ визнано неправомірним та скасовано. На підставі зазначеного вважає, що оскільки спірний наказ винесено з повним порушенням процедури застосування дисциплінарного стягнення, невідповідністю вибраного виду стягнення тим, що передбачені Законом та формулюванням підстав для застосування такого виду стягнення (систематичне порушення), то в порушення вимог Закону України "Про державну службу", наказ Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, винесений безпідставно та підлягає скасуванню.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Ухвалюючи судові рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що відповідно до пункту 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що закон набирає чинності з 01 травня 2016 року, а дисциплінарні проступки позивачем вчинені до вказаної дати. Тому до позивача повинні бути застосовані саме вимоги Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (3723-12) або КЗпП України (322-08) , які діяли на момент вчинення дисциплінарних проступків та направлення подання щодо звільнення начальника Запорізької ОДПІ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1 суди врахували, що позивача за наказом №387 від 02 червня 2015 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану, 23 травня 2016 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення спірним наказом у вигляді звільнення, тобто позивачем вчинено проступок після застосування дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю або знято достроково та з дати застосування якого до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року. Також судами враховано, що підставою для притягнення позивача спірним наказом до дисциплінарної відповідальності виявлено факт видання позивачем наказу № 14 від 15.01.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" з питань дотримання ТОВ "НВФ "Востокмет" вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 на підставі пп.78.1.1. статті 78 ПК України, який в редакції Закону станом на 01.01.2016 передбачав проведення позапланових перевірок лише з питань дотримання валютного та іншого законодавства, не врегульованих ПК України (2755-17) . При цьому позивачем не заперечувався факт порушення податкового законодавства при виданні наказу №14 від 15 січня 2016 року та не наведено поважних обставин допущення порушення податкового законодавства. Отже, суди дійшли висновку, що відповідачем за наявності дисциплінарного стягнення від 02 червня 2015 року, дотримано порядок винесення спірного наказу, правомірно застосовано вид стягнення з належним формулюванням підстав застосування стягнення та правильно встановлено систематичність невиконання службових обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

23 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що при винесенні наказу ДФС України від 23.05.2016 №72-ДС грубо порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності. Позивач вказує, що чинним на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності Законом України "Про державну службу" був передбачений новий порядок формування дисциплінарний справ та розгляду дисциплінарних проваджень. Вказує, що при винесенні вказаного наказу неправомірно сформовано підстави для застосування дисциплінарного стягнення, невірно обрано вид дисциплінарного стягнення. Зауважує, що спірний наказ про звільнення обґрунтовано посиланням на наказ №58-ДС, який визнано неправомірним і скасовано в судовому порядку, що виключає факт систематичного невиконання позивачем службових обов`язків.

Відповідачем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в обґрунтування яких зазначено про безпідставність викладених в ній доводів. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 червня 2015 року наказом ДФС України № 387 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у квітні 2015 року" начальнику Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя ОСОБА_1 оголошено догану за незабезпечення належної організації та контролю за виконанням вимог наказу ДФС України №110 у частині якісного та своєчасного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість за березень 2014 - січень 2015 року.

Вказаний наказ застосовано на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України та позивачем не оскаржено.

05 лютого 2016 року у зв`язку перейменування Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя в Запорізьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області, на підставі наказу №241-о, позивача зараховано до штату Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на посаду начальника.

Листом ДФС України №9918/7/99-99-22-02-02-17 від 23 березня 2016 року "Про недопущення порушень вимог податкового законодавства при організації та проведені позапланових перевірок" встановлено винесення начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя наказу про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "НВФ "Востокмет" №14 від 15 січня 2016 року із порушенням положень статті 78 Податкового кодексу України.

Вказаним листом №9918/7/99-99-22-02-02-17 доручено ГУ ДФС у Запорізькій області відібрати від позивача пояснення стосовно порушень податкового законодавства.

29 березня 2016 року позивачем до ДФС України направлено лист про надання пояснень №680/7/08-29-14-0018 щодо винесення наказу №14 від 15 січня 2016 року.

12 квітня 2016 року ГУ ДФС у Запорізькій області до ДФС України направлено подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Наказом ДФС України №72-ДС від 23 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області за систематичне невиконання, без поважних причин, покладених на нього трудових обов`язків, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Підставою для притягнення позивача спірним наказом до дисциплінарної відповідальності є факт видання позивачем наказу №14 від 15.01.2016 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" з питань дотримання ТОВ "НВФ "Востокмет" вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 на підставі пп.78.1.1. статті 78 ПК України, який в редакції Закону станом на 01.01.2016 передбачав проведення позапланових перевірок лише з питань дотримання валютного та іншого законодавства, не врегульованих ПК України (2755-17) . Тобто під час розгляду скарги ТОВ "НВФ "Востокмет" ГУ ДФС у Запорізькій області встановлено факт порушення позивачем статті 78 ПК України щодо підстав проведення віщеозначеної перевірки. Вказані обставини відображені і у поясненнях позивача від 29.03.2016 № 680/7/08-29-14-0018

Не погоджуючись з такими діями ДФС України, ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (889-19) встановлено, що закон набирає чинності з 01 травня 2016 року.

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (чинного на час вчинення проступків) встановлено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За приписами ст. 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (3723-12) та КЗпП (322-08) України колегія суддів звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що виявлення відповідачем обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку відбулось у березні 2016 року, 29 березня 2016 року позивачем надано пояснення щодо вчинення дисциплінарного проступку, а 12 квітня 2016 року ГУ ДФС у Запорізькій області до ДФС України направлено подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи те, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку та розгляд дисциплінарного провадження щодо позивача відбулись до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (889-19) (до 01 травня 2016 року), спірні правовідносини повинні регулюватись законодавством, що діяло на момент їх виникнення, а саме Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (3723-12) та КЗпП України (322-08) .

Щодо обставин правомірності звільнення позивача наказом Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року Суд зауважує наступне.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року N 9 (v0009700-92) , за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Таким чином, працівник може бути звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі. Роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Судами при розгляді цієї справи було встановлено, що наказом №387 від 02 червня 2015 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану. З дня накладення вказаного дисциплінарного стягнення до дня звільнення позивача спірним у справі наказом не сплинув річний строк, передбачений статтею 151 КЗпП України. Зазначене дисциплінарне стягнення на час прийняття спірного наказу про звільнення не було знято достроково.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано безпідставними посилання скаржника на обставини скасування судовим рішенням від 27 травня 2016 року наказу ДФС України від 15 квітня 2016 року №58-ДС, яким позивачеві оголошено попередження про неповну службову відповідність, адже вказані обставини не спростовують факту систематичного невиконання позивачем посадових обов`язків за наявності чинного наказу №387 від 02 червня 2015 року про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

Також судами правомірно взято до уваги, що у наданих позивачем поясненнях щодо вчиненого дисциплінарного проступку останнім не наведені будь-яких поважних причин, які б виключали вину позивача або свідчили про неналежну дбайливість під час виконання ним службових обов`язків. В своїх поясненнях позивач звернув увагу лише на ту обставину, що у скарзі до фіскального органу платником податків не оскаржується підстава для проведення перевірки, а вчинений платником податків допуск до проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не заперечувався факт порушення податкового законодавства при виданні наказу №14 від 15 січня 2016 року.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що подання на звільнення позивача містить перелік застосованих до нього дисциплінарних стягнень та зауважень щодо недоліків в роботі протягом 2014-2016 років, що підтверджено наказом ДФС України №387 від 02 червня 2015 року, наказом ГУ ДФС у Запорізькій області №383 від 26 червня 2015 року, наказом ДФС України №469 від 06 липня 2015 року, наказом ГУ ДФС у Запорізькій області №441 від 10 липня 2015 року, наказом ДФС України №987 від 17 грудня 2015 року.

Отже, обставини неодноразового застосування до позивача протягом тривалого часу заходів дисциплінарного впливу, спрямованих на покращення показників в роботі, свідчать про обґрунтованість обрання відповідачем крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі № 808/1955/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.