ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2005 Справа N 10/515-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя Першиков Є.В.
судді Муравйов О.В.
Полянський А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми
на постанову від 05.05.2005р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 10/515-04 господарського суду Сумської області
за позовом Приватної фірми “Дельтаплан”, м. Суми
До Державної податкової інспекції у м. Суми
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача –Хлюпка О.І. дов. від 10.02.2005 р., б/н
Сухорябова А.Є. дов. від 10.02.2005 р., б/н
відповідача – не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.01.2005 р. господарського суду Сумської області
(суддя Малафеєва І.В.) у справі № 10/515-04, яке залишене без
змін постановою від 05.05.2005 р. Харківського апеляційного
господарського суду (судді: Філатов Ю.М., Івакіна В.О., Токар
М.В.) позов Приватної фірми “Дельтаплан” до Державної податкової
інспекції у м. Суми задоволено частково: визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
м. Суми від 13.04.2004 р. № 0000432305/0/21229 в частині
визначення завищення бюджетного відшкодування податку на додану
вартість в сумі 531 500 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у м. Суми звернулася до Вищого
господарського суду України, з касаційною скаргою, в якій
просить частково скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 05.05.2005 та рішення господарського
суду Сумської області від 11.01.2005 р. в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.04.2004 р. №
0000432305/0/21229 в частині визначення завищення бюджетного
відшкодування податку на додану вартість в сумі 531 500 грн., а
в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 17.08.2005 р., у зв’язку з
перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій
відпустці, для перегляду в касаційному порядку справ № 10/515-
04, № 13-3/269-03-8860, № 14/180, № 17/48, № 2-25/6929-2004, №
26/504а, № 2-7/1252-2005, № 15/319, № 12/39, призначених до
розгляду на 18.08.2005 р. колегією суддів у складі: головуючого
–Ходаківської І.П. суддів –Савенко Г.В., Полянського А.Г.,
утворити колегію суддів в наступному складі: головуючий –
Першиков Є.В., судді –Муравйов О.В., Полянський А.Г.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення від
13.04.2004 р. № 0000432305/0/21229 про завищення бюджетного
відшкодування на суму 638 967 грн.
Зважаючи на те, що постанова апеляційного господарського суду
оскаржується лише в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 13.04.2004 р. № 0000432305/0/21229 в
частині визначення завищення бюджетного відшкодування податку на
додану вартість в сумі 531 500 грн., колегія суддів вважає за
доцільне переглянути судові рішення в межах касаційної скарги.
До того ж, рішення місцевого господарського суду та постанова
апеляційного господарського суду в цій частині сторонами не
оскаржується.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою
інспекцією у м. Суми було проведено позапланову документальну
перевірку з питань обґрунтованості відшкодування ПДВ за квітень
2003 року. За результатами перевірки було прийняте рішення, на
підставі акту № 98/23-513/5-30698554 від 08.04.2004 р. За
результатом додаткової перевірки фірми “Дельтаплан” було
встановлено, що даною фірмою було укладено договір купівлі-
продажу № 2/03 від 04.04.2003 року з Приватною фірмою “Джем”. На
виконання даного договору Приватна фірма “Джем” (далі –ПФ
“Джем”) поставила Приватній фірмі “Дельтаплан” (далі –ПФ
“Дельтаплан”) нагнітач НВЦ-6,3 в кількості 1 штука на загальну
суму з ПДВ 3 189 000 грн. Факт отримання товару підтверджено
видатковою накладною № 4 від 04.04.2003 р. та податковою
накладною № 4 від 04.04.2003 р. на загальну суму 3 189 00 грн. в
т. ч. ПДВ 531 500 грн.
Згідно додаткової угоди № 1 від 07.04.2003 р. до вище вказаного
договору в рахунок оплати за одержаний товар ПФ “Дельтаплан”
передала, а ПФ “Джем” прийняла три простих векселі на загальну
суму 3 189 000 грн.
ПФ “Джем” було включено в квітні місяці 2003 р. до податкового
зобов’язання суму ПДВ з реалізації даного товару в повному
обсязі в сумі 531 500 грн.
Як вбачається з висновків судів, даний товар, а саме нагнітач
НВЦ-6,3 знаходився на товарних залишках ПФ “Дельтаплан”.
Скаржник в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що ПФ
“Джем” було включено в квітні 2003 року до податкового
зобов’язання суму ПДВ з реалізації даного товару в повному
обсязі в сумі 531 500 грн. Але вказана сума до бюджету не
надходила, оскільки згідно даної довідки, по декларації ПФ
“Джем” за квітень 2003 року сума податкового зобов’язання по ПДВ
на 531 500,00 грн. дорівнює сумі податкового кредиту по ПДВ на
531 500 грн. В зв’язку з тим, що в квітні 2003 року ПФ “Джем”
придбала вище згаданий нагнітач у приватного підприємства
“Чівас” (податкова накладна № 03043 від 03.04.2003 року) суму
ПДВ в розмірі 529 833, 33 грн. включила в податковий кредит
декларації за квітень 2003 року, в результаті чого податкове
зобов’язання за квітень 2003 року по податку на додану вартість
в сумі 531 500 грн. дорівнює нулю. Надмірної сплати податку до
бюджету, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не відбулось.
Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що
згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
крім визначених судом
обов’язкових підстав виникнення у платника права на податковий
кредит з податку на додану вартість, передбачає обов’язкову
наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у
звітному періоді відповідних сум податку.
Відповідно до п. п. 7.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 р. суми податку на
додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а
зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного
відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Також, згідно п. 4.8 ст. 4 цього закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
векселі
отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не
оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Судами не встановлено, чи пред’являлись для погашення емітовані
векселі на суму 3 189 000 грн.
Крім того, відповідно до п. 1.8 ст. 1 вище названого закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Проте, господарськими судами не було досліджено
обставини щодо сплати та надходження до бюджету податку на
додану вартість за відповідними операціями.
Тому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те,
що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній
сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування
зобов’язання по сплаті податку на додану вартість.
Наведене свідчить про неповне з’ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми
задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.05.2005 р. та рішення господарського суду Сумської області
від 11.01.2005 р. у справі № 10/515-04 скасувати в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
13.04.2004 р. № 0000432305/0/21229 в частині визначення
завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в
сумі 531 500 грн.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського
суду Сумської області.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 05.05.2005 р. у справі № 10/515-04
залишити без змін.
Головуючий суддя Першиков Є.В.
Судді Муравйов О.В.
Полянський А.Г.