Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - ДПІ) справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (далі - ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття") до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У березні 2005 року ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 15 лютого 2005 року N 0000082301/0, яким позивачу визначено суму зобов'язання зі сплати 15 відсотків чистого прибутку до Державного бюджету України - 1467555 грн. - та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 95309 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 20 квітня 2005 року позовні вимоги задовольнив.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 22 серпня 2005 року це рішення в частині визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо визначення основної суми платежу скасував та відмовив у позові, у іншій - залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 грудня 2006 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У скарзі до Верховного Суду України ДПІ, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить переглянути за винятковими обставинами та скасувати рішення касаційного суду, залишивши в силі рішення апеляційного суду. Обґрунтовуючи скаргу, відповідач додав постанову Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2009 року у справі за аналогічним позовом, у якій, на його думку, одні й ті самі норми права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами, ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" було утворено в процесі корпоратизації державних підприємств. 26 відсотків статутного фонду цього товариства належить державі в особі Фонду державного майна України.

Статтею 72 Закону України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (далі - Закон N 1344-IV (1344-15) ) установлено, що господарські організації, зокрема, акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу третього пункту 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року N 405, для господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), такі відрахування становлять 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, ДПІ виходила з того, що у порушення наведених норм права позивачем у податкових деклараціях про прибуток за 2003 рік та перший-третій квартали 2004 року не задекларовано та відповідно не сплачено до бюджету належні суми відрахувань чистого прибутку.

Визнаючи недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, на обґрунтування свого рішення послався на приписи Бюджетного кодексу України та Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" і на те, що розподіл прибутку ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" є виключною компетенцією його загальних зборів.

Цей висновок є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону "Про систему оподаткування" та Бюджетного кодексу України, які щодо спірних правовідносин є загальними, у той час як перевагу мають спеціальні норми, за наведених обставин - норми Закону N 1344-IV, крім того, прийнятого останнім в часі із зазначених законодавчих актів, що теж надає йому перевагу при вирішенні судами питання, нормою якого закону слід керуватися під час розгляду справи.

Таким чином, висновок апеляційного суду про безпідставність вимог ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та поширення на останнього статті 72 Закону N 1344-IV є правильним, а рішення касаційного суду - необґрунтованим.

З урахуванням наведеного скарга ДПІ підлягає задоволенню, рішення касаційного суду - скасуванню із залишенням в силі рішення апеляційного суду.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2006 року скасувати, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2005 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.