200/5118/19-а Про визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора про відмову в внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зобов`язання внести відомості до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 26.01.2021 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 (головуючий суддя: Кониченко О.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді Арабей Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі № 200/5118/19-а за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Бровко Ганни Олегівни, третя особа: Покровська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11.04.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу у Покровському районі Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Бровко Ганни Олегівни (далі - відповідач), третя особа: Покровська міська рада про:

визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора від 11.01.2019 № РВ-1400379872019 про відмову в внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі м-н 1-17, ділянка № 6 у м. Покровську Донецької області;

зобов`язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі м-н 1-17, ділянка №6 у м. Покровську Донецької області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019, яка залишена без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку наявний спір про право, тобто спір є приватноправовим, оскільки предметом позову є рішення відповідача про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо реєстрації права власності позивача на земельну ділянку, яку передано в користування громадянам для індивідуального городництва.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу, яка надійшла поштою 07.10.2019, у якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 і передати справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що в межах даного спору дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення державного кадастрового реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням відповідача від 11.01.2019 №РВ-1400379872019 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки згідно з даними державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) земельна ділянка передана у користування громадянам для індивідуального городництва. Проте погодження землекористувачів на вилучення земельної ділянки та передачу її у власність іншому громадянину в проекті землеустрою відсутнє, що є порушенням вимог пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, підставою для звернення до суду в порядку цивільного судочинства є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Натомість, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічна права позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено прийняттям державним кадастровим реєстратором протиправного, на думку позивача, рішення №РВ-1400379872019 про відмову у внесенні відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру.

За змістом частини 1 статті 1 Закону України від 7.07.2011 № 3613-VI "Про державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI (3613-17) ) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частинами 1 та 3 статті 5 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом:

створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;

внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру;

внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру;

оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Згідно із частиною 1 та 4 статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор:

здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 39 вищезазначеного Закону).

Верховний Суд звертає увагу, що за змістом позовних вимог позивач просить скасувати рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру та зобов`язати внести відомості до Державного земельного кадастру стосовно реєстрації земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в районі м-н 1-17, ділянки №6 у м. Покровськ Донецької області.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Отже, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Проте на стадії здійснення державної реєстрації земельної ділянки, що включає внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, право власності у позивача не виникає.

Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Якщо ж позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 28.11.2018 №490/5986/17-ц.

В межах справи, яка розглядається, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження права власності інших осіб на земельну ділянку щодо реєстраційних дій на яку виник спір. Водночас будь-які треті особи до розгляду справи не залучалися.

Отже, за відсутності третьої особи, яка наполягає на своїх правах на земельну ділянку щодо реєстраційних дій на яку виник спір, наявні саме публічно - правові правовідносини між позивачем та суб`єктом владних повноважень щодо відмови останнім у внесенні відомостей (змін до них ) до Державного земельного кадастру.

Водночас, якщо суб`єкт владних повноважень порушує права чи законні інтереси, зокрема, фізичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така фізична особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи

Отже, обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.

Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.

Так, при розгляді даного спору суди повинні вирішити чи є данні державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форми 6-зем), підставою для відмови суб`єктом владних повноважень у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Верховний суд критично оцінює посилання судів на правову позицію Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 справа №823/1498/17, оскільки правовідносини не є тотожними та стосуються оскарження рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень при наявністі спору між позивачем та третьою особою щодо права власності на спірну земельну ділянку.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а за відсутності належних та допустимих доказів висновки судів попередніх інстанцій про наявність спору про право є передчасними.

Відповідно до частини 1статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статті 341, 345, 349, 353, 355, 356, КАС України (2747-15) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 у справі № 200/5118/19-а скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.