440/4064/19 Про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - 22.01.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (суддя Чеснокова А.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рєзнікова С.С.; судді - Старостін В.В., Бегунц А.О.)

у справі № 440/4064/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області; відповідач) про скасування вимоги від 22 травня 2019 року № Ф-8417-51/4711 про сплату боргу (недоїмки) на суму 21030,00 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2019 року позовну заяву повернув ОСОБА_1 .

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 січня 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, визнати причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою поважними, поновити строк звернення до суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм процесуального права. При цьому звертає увагу на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 210/3915/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 473/653/17, де зазначено, що звернення до вищестоящого органу зі скаргою не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав, відтак, фактично є поважною причиною пропуску стоку звернення до суду.

Верховний Суд ухвалою від 10 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

03 березня 2020 року від ГУ ДПС у Полтавській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно зазначило, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Відповідно до преамбули Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

За правилами абзаців п`ятого, шостого, сьомого, дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, вказаними положеннями визначено чіткий порядок дій платника в частині непогодження з отриманою вимогою про сплату єдиного внеску, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що вимогу від 22 травня 2019 року № Ф-8417-51/4711 про сплату боргу (недоїмки) отримано позивачем 29 липня 2019 року.

В указаній вимозі зазначено, що її оскарження може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня або суду протягом 10 днів, що настають за днем отримання цієї вимоги, в порядку, визначеному частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI.

Не зважаючи на наведене застереження, позивачем 02 серпня 2019 року подано скаргу про скасування вимоги від 22 травня 2019 року № Ф-8417-51/4711 про сплату боргу (недоїмки) до ГУ ДПС у Полтавській області.

Листом від 15 серпня 2019 року № ФОП/К/6187/16-31-10-08-10 відповідачем повідомлено ОСОБА_1, що з питань оскарження названої вимоги необхідно звернутися до Державної фіскальної служби України.

23 серпня 2019 року позивачем подано скаргу на вимогу від 22 травня 2019 року № Ф-8417-51/4711 про сплату боргу (недоїмки) до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 25 вересня 2019 року № 16/99-00-08-06-01 її залишено без розгляду з підстави пропуску ОСОБА_1 встановленого Законом № 2464-VI (2464-17) строку на оскарження вимоги про сплату боргу.

Зазначене рішення про залишення скарги без розгляду отримано ОСОБА_1 18 жовтня 2019 року, а тому вона вважає, що звернулась із позовом до суду 24 жовтня 2019 року з дотриманням строку, встановленого Законом № 2464-VI (2464-17) .

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) , кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України").

При вирішенні питання про поновлення строку суд повинен надавати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позову.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, Європейський cуд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій про те, що строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин, а відтак підстави для поновлення цього строку відсутні, оскільки ініціювання ОСОБА_1 адміністративного оскарження розглядуваної вимоги мало на меті штучне поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказаним позовом.

В свою чергу, доводи касаційної скарги щодо незастосування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 210/3915/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 473/653/17, є помилковими, оскільки обставини цих справ щодо оскарження постанов про адміністративні правопорушення не є аналогічними обставинам у даній справі, предметом оскарження в якій є вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.