420/1869/19 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних - 22.01.2021 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (суддя Тарасишина О. М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року (судді Градовський Ю. М., Крусян А. В., Яковлєв О. В.) у справі № 420/1869/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростдорстрой" (далі - ТОВ "Ростдорстрой") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року № 0001504908 у частині накладення 563 545,37грн штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних: від 6 жовтня 2017 року № 12, та від 10 жовтня 2017 року №13 і №14 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На обґрунтування своїх вимог ТОВ "Ростдорстрой" послалося на те, що причиною несвоєчасної реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних було проведення слідчих дій детективами НАБУ, а саме обшуки та вилучення комп`ютерної техніки, за допомогою якої здійснювався вихід до мережі інтернет.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, позов задовольнив.

При цьому суди виходили з того, що встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) строки, визначені цією статтею та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних дії з реєстрації податкових накладних, були порушені ТОВ "Ростдорстрой" за відсутності його вини у невчасній реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, що зумовлює відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних у вигляді штрафу, передбаченого у статті 120-1 ПК України.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Офіс великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС) подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати ці рішення та відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.

Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , що набрав чинності у зазначену вище дату.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди встановили, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку даних електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - ПДВ) з питання дотримання ТОВ "Ростдорстрой" граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період із 1 червня 2017 року по 31 січня 2019 року, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2019 року №51/28-10-49-08/33658865/8.

Податковим органом встановлено, що у порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України ТОВ "Ростдорстрой" несвоєчасно зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року № 0001504908 яким: за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 5705242,04 грн застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 570524,22 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 800,00 грн застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 660,00 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 44365,55 грн застосовано штраф у розмірі 30 % у сумі 30309,67 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних днів на суму ПДВ 62,67 грн застосовано штраф у розмірі 40 % у сумі 25,07 грн.

Не погодившись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 14-16 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Позивач посилався на відсутність вини у порушенні визначених статтею 201 ПК України граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з проведенням детективами НАБУ слідчих дій. На підтвердження зазначених обставин позивачем надавалися копії протоколу обшуку, описів речей та документів, вилучених під час обшуку.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у межах спірних правовідносин податковим органом не доведено, що неналежне виконання вимог податкового законодавства щодо своєчасної реєстрації податкових накладних відбулось з вини позивача, а відтак, застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням в частині накладення штрафу у розмірі 563545,37 грн є необґрунтованим; відсутність у позивача можливості реєстрації в установленому порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних з незалежних від нього причин свідчить про відсутність підстав для притягнення такого платника податку до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачені статтею 120-1 ПК України.

У статті 109 ПК України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що податкові накладні підлягають реєстрації платником податку на додану вартість у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань. Порушення цього строку з вини платника податків за відсутності вжиття ним усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язань має наслідком застосування до нього штрафних санкцій у розмірі, який залежить від кількості календарних днів прострочення реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи вказане судами попередніх інстанцій встановлено не було, обставини відносно вжиття ним усіх залежних заходів для належного виконання зобов`язань судами не досліджувались.

Не досліджено та не встановлено судами в повному обсязі і тих обставин, на які позивач посилався в позовній заяві як на підставу неможливості виконати свій обов`язок щодо своєчасності реєстрації податкових накладних, зокрема відсутність можливості виходу до мережі інтернет без вилученої комп`ютерної техніки.

Окрім зазначеного, суди також не дослідили обставин відносно того, які саме дії вживались позивачем з метою своєчасної реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у період до 24 жовтня 2017 року (до проведення детективами НАБУ слідчих дій).

У порушення вимог чинного процесуального законодавства тягар доказування неповажності причин пропуску строку реєстрації податкових накладних судами покладено на відповідача, тоді коли обґрунтованість (поважність) причин пропуску строку має доводи позивач, який посилався на ці обставини.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, та порушені правила щодо обов`язку доказування.

За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

За приписами частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України).

Вказані вище обставини справи досліджені у неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, порушено правила щодо обов`язку доказування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.