817/820/17 Про визнання незаконними дії Головного управління Держгеокадастру області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території сільської ради, зобов`язання ГУ Держгеокадастру області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки - 22.01.2021 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 (суддя - Махаринець Д.Є.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (судді - Мацький Є.М., Шидловський В.Б., Шевчук С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови в наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільського району Рівненської області;

-зобов`язати повторно розглянути заяву щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільського району Рівненської області;

-зобов`язати прийняти рішення про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільського району Рівненської області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільського району Рівненської області.

До заяви додав: викопіювання наміченої земельної ділянки, довідку 6-зем, копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та посвідчення учасника бойових дій. Заяву зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області 11.01.2017 за №У-131/0/5-17.

Листом від 13.02.2017 Головне управління Держгеокадастру України у Рівненській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з посиланням на те, що значна частина бажаної земельної ділянки представлена землями сільськогосподарського призначення зі складом угідь - піски. А оскільки відповідно до п. 2 ст. 171 Земельного кодексу України, ґрунти, що характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним, відносяться до малопродуктивних земель і не рекомендуються для введення особистого селянського господарства, то Головне управління Держгеокадастру України у Рівненській області рекомендувало обрати ділянку в іншому масиві.

28.02.2017 позивач через Громадську організацію "Правозахисний контроль" звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка листом №26-28-0.13-4986/2-17 від 04.04.2017 повідомила, що Земельним кодексом України (2768-14) не передбачено заборони щодо передачі громадянам у власність малопродуктивних земель і доручила Головному управлінню Держгеокадастру України у Рівненській області у разі повторного надходження, зокрема заяви ОСОБА_1, забезпечити її розгляд у відповідності до законодавства.

12.04.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільського району Рівненської області.

Заяву зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області 14.04.2017 за №Г-1724/0/5-17.

Листом від 05.05.2017 №Г-1724/0-0-3663/0/6-17 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, що й у попередній відмові.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем безпідставно та протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільського району Рівненської області, оскільки зазначена в якості підстави для відмови обставина, що бажана земельна ділянка не рекомендується для ведення особистого селянського господарства, є надуманою, враховуючи що дана ділянка віднесена до сільськогосподарських угідь і її цільового призначення ніхто не змінював.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.07.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільської району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільської району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільської району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області подати у встановлений судом строк - не більше 90 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 267 КАС України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в свою чергу відповідачем не наведено передбачених Земельним кодексом України (2768-14) підстав, за яких позивачу могло бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільського району Рівненської області є протиправними.

Крім того, оскільки у ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправно, а визначених законом підстав для такої відмови під час розгляду справи встановлено не було, суди дійшли висновку, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії зокрема, щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи, не досліджено належним чином докази, які мають значення для правильного вирішення спору та ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.

Зокрема посилається на те, що надана позивачу відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є обгрунтованою, оскільки така мотивована рядом статей нормативно-правових актів. Які прямо передбачають, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, не може використовуватись для ведення особистого селянського господарства.

Також посилається на те, що зобов`язавши Головне управління прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд втрутився в його дискреційні повноваження.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно з п."б" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, з посиланням на те, що значна частина бажаної земельної ділянки представлена землями сільськогосподарського призначення зі складом угідь - піски, а відповідно до п. 2 ст. 171 Земельного кодексу України, ґрунти, що характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним, відносяться до малопродуктивних земель і не рекомендуються для введення особистого селянського господарства.

Разом з тим, зазначені відповідачем підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не відповідають тим, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, а тому суди дійшли вірного висновку щодо визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Берестовець Костопільської району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності з наведених підстав. Інших підстав для відмови позивачу у наданні такого дозволу відповідачем не зазначено.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що визначених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під час розгляду справи не встановлено.

Враховуючи викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку, щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у відповідності до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням позиції судів про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, є підстави вважати, що у суб`єкта владних повноважень відсутні перешкоди у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою за клопотанням позивача від 12.04.2017.

Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що, в силу положень частини другої статті 341 КАС України, знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.