ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 3 листопада 2009 року N 09/210
|
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г. (за участю: секретаря судового засідання - Міщенко Т. В., представників позивача - Л. О. В., Я. О. А.), розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою Державного підприємства "Бердянський морський торгівельний порт" (далі - Порт) справу за його позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:
У червні 2006 року Порт звернувся до суду з позовом до Інспекції (з урахуванням змінених вимог) про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2006 року N 0002082310/2 та від 3 липня 2006 року N 0002082310/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3191458 грн. 23 коп. (у т. ч. основний платіж - 1650555 грн. 29 коп., штрафні (фінансові) санкції - 1540929 грн. 94 коп.)
Оспорюванні повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією на підставі акта від 21 вересня 2005 року N 203/23-221/01125761 про результати планової документальної перевірки дотримання позивачем за період з 1 липня 2004 року до 30 червня 2005 року вимог податкового та валютного законодавства. Під час проведення цієї перевірки встановлено порушення Портом пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР (334/94-ВР)
), що відбулося внаслідок завищення суми валових витрат у 4-му кварталі 2004 року та у 1-му кварталі 2005 року на 300000 грн. через неправомірне віднесення до валових витрат вартості отриманих маркетингових і консультаційних послуг та у зв'язку із завищенням суми валових витрат у липні - грудні 2004 року на 6676674 грн. 70 коп.) у зв'язку з неправомірним віднесенням до валових витрат вартості робіт ізднопоглиблення підхідного каналу порту.
На обґрунтування своїх вимог Порт посилався на те, що Інспекція неправомірно зменшила йому суму валових витрат на 300000 грн. (вартість оплати за маркетингові та консультаційні послуги отримані за договором N 194 від 2 червня 2004 року) та на 6676674 грн. 70 коп. (вартість робіт за договорами підряду NN 296 "Б", 297 "Б" від 24 липня 2004 року з відновлення паспортної глибини підхідного каналу підприємства).
Господарський суд Запорізької області постановою від 1 вересня 2006 року позов задовольнив частково: визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 11 квітня 2006 року N 0002082310/2 та від 3 липня 2006 року N 0002082310/3 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 90006 грн. 36 коп. (у тому числі основний платіж - 59380 грн. 03 коп., штрафні (фінансові) санкції - 30626 грн.).
Рішення суду мотивовано тим, що позивач на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону N 334/94-ВР правомірно включив до складу валових витрат у 4-му кварталі 2004 року та у I кварталі 2005 року 300000 грн., сплачених Державному об'єднанню "Укрморпорт" (далі - ДО "Укрморпорт") за послуги, виконані за укладеним між ними договором N 194 від 2 червня 2004 року, оскільки отримані послуги у подальшому були використанні ним у власній господарський діяльності. Стосовно віднесення Портом до складу валових витрат вартості робіт із днопоглиблення за договорами підряду, укладеними із Відкритим акціонерним товариством "Чорномортехфлот" (далі - ВАТ "Чорномортехфлот") у розмірі 676674 грн. 70 коп., суд дійшов висновку, що в даному випадку ці роботи є ремонтними і спрямованими на відновленні основних фондів - підхідного каналу до акваторії Порту, а тому, відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР, не підлягають включенню до складу валових витрат.
Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 8 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив у повному обсязі. Ухвалюючи вказане рішення, апеляційний суд виходив із того що здійснені позивачем витрати за договорами підряду в розмірі 6676674 грн. 70 коп. правомірно включено ним до складу валових витрат, оскільки ці роботи відносяться до робіт з технічного обслуговування підхідного каналу Порту.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 березня 2009 року постанову апеляційного суду скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі.
У скарзі до Верховного Суду України Порт, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), просить рішення судів касаційної та першої інстанцій скасувати, постанову апеляційного суду залишити в силі. Як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, позивач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2009 року, де по-іншому застосована та сама норма права.
Заслухавши представників позивача, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі і запереченні на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Частиною 1 статті 244 КАС установлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.
Оскільки обставини, що стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні скарги Державному підприємству "Бердянський морський торгівельний порт" відмовити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2009 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.