Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши за винятковими обставинами у порядку письмового провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі – ДПІ) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" (далі – Товариство), до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У квітні 2007 року Товариство звернулося в суд з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення № 0001692312/0 від 20 березня 2007 року.

Господарський суд м. Києва постановою від 14 травня 2007 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2009 року, апеляційну скаргу ДПІ на постанову суду першої інстанції залишив без розгляду, оскільки вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження та без заяви про його поновлення.

У скарзі до Верховного Суду України ДПІ, посилаючись на неоднакове порівняно з іншими справами застосування однієї й тієї самої норми права – статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), порушила питання про скасування ухвал касаційного й апеляційного судів та направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги. На підтвердження зазначеного скаржник наводить ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 травня 2008 року та 18 лютого 2009 року.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 186 КАС заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Як убачається з матеріалів справи, 14 травня 2007 року в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови господарського суду м. Києва, в повному обсязі оскаржувану постанову складено 21 червня 2007 року.

Таким чином, з урахуванням положень частини 1 та 3 статті 103 КАС, перебіг строку апеляційного оскарження названої постанови розпочався 22 червня 2007 року.

За правилами частини 9 названої статті строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ДПІ здана на пошту 2 липня, апеляційна скарга – 23 липня 2007 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конвертах (а.с. 41, 48), тобто заява та скарга подані в межах десятиденного та відповідно двадцятиденного строку встановленого для цього згаданою вище нормою.

Апеляційний суд, і з ним погодився суд касаційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без розгляду виходив із того, що при визначенні початку перебігу строку апеляційного оскарження слід брати до уваги не день фактичного виготовлення постанови суду першої інстанції, а день закінчення встановленого частиною 3 статті 160 КАС п’ятиденного терміну, на який може бути відкладено її складення у повному обсязі, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що відповідач пропустив названий строк.

Допущене Вищим адміністративним судом України та Київським апеляційним адміністративним судом порушення вимог чинного процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваних ухвал і направлення справи до останнього для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.