826/18870/15 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 22.01.2021 Прийняття

У серпні 2015 року Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - позивач, платник, Підприємство, ДП "Укрспирт") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючи орган), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 10.07.2015 № 0000364020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4418468,00 грн, та № 0000374020, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 3919620,00 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог Підприємство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Союз А" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування платником даних податкового обліку за результатами господарської діяльності із вказаним вище контрагентом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та не підтверджують фактичне здійснення поставки зернових культур ТОВ "Союз А" на користь позивача. Вказали, що у наданих платником документах відсутні конкретні адреси, за якими здійснювалося навантаження та відвантаження товару; дані про стан наданого для перевезення вантажу та його якість; відомості щодо способу визначення маси вантажу тощо. Зазначили, що у більшості товарно-транспортних накладних відсутні відомості ПІБ та посади осіб, що надавали дозвіл на відпуск вантажу та приймали товар; у деяких із них відсутні підписи водіїв-експедиторів, підписи відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача. Згідно з деякими наданими платником товарно-транспортними накладними відповідальна особа вантажовідправника, директор та бухгалтер ТОВ "Союз А" - ОСОБА_1 одночасно (в один і той же день) здійснював здачу вантажу у різних містах, що фізично є неможливим та, на думку судів попередніх інстанцій, також свідчить про відсутність фактичного здійснення поставки товару на адресу позивача. Зазначили, що місцем складання видаткових накладних зазначено м. Рівне, в той час, як за умовами укладених договорів поставки місця провадження діяльності ДП "Укрспирт" у м. Рівне відсутні. Суди зазначили, що з наданих Підприємством документів неможливо встановити походження товару, зокрема, відсутні будь-які відомості щодо сільгоспвиробників, у яких ТОВ "Союз А" придбало зернові культури (пшеницю, кукурудзу, жито, сорго), які у подальшому (за доводами позивача) були поставлені на адресу ДП "Укрспирт". Крім того суди вказали, що жодною додатковою угодою до укладених між ДП "Укрспирт" до ТОВ "Союз А" договорів поставки зерна не узгоджувались, зокрема, поставка кукурудзи у Борокське місце провадження діяльності ДП "Укрспирт" у період з 26.06.2014 по 27.06.2014, поставка сорго у Козлівське місце провадження діяльності ДП "Укрспирт" у період з 05.07.2014 по 09.07.2014 та будь-які поставки пшениці у Воютицьке місце провадження діяльності ДП "Укрспирт". З огляду на встановлені вище обставини, суди дійшли висновку про відсутність фактичного здійснення поставки товару ТОВ "Союз А" на адресу позивача та протиправність формування Підприємством даних податкового обліку за результатами господарських операцій із вказаним вище контрагентом.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що незначні недоліки у наданих Підприємством первинних документах не можуть бути підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Союз А" у періоді, що перевірявся. Вказує про відсутність у контролюючого органу будь-яких претензій до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "Союз А" на користь позивача за наслідками виконання операцій з поставки товару. Також зазначає, що надані ним первинні документи в повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та вказаним вище контрагентом у періоді, що перевірявся.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

09 серпня 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ; в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 29 квітня 2015 року по 08 червня 2015 року на підставі направлень №№ 288, 289, 290, 291 від 28.04.2015, наказів відповідача № 372 від 28.04.2015 та № 450 від 21.05.2015, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Союз А" за період з 01.06.2012 по 31.03.2015 та з питань підтвердження реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) ДП "Укрспирт", дотримання вимог податкового законодавства під час реалізації фракції головної етилового спирту з МПД "Бершадське" ДП "Укрспирт" підприємству ДП "Гайсинський спиртовий завод" за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 25/28-10-40-20/37199618 від 22 червня 2015 року (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством завищено витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 14140069,00 грн, зокрема, за 2012 рік - 1422539,00 грн, за 2013 рік - 2519077,00 грн, за 2014 рік - 10198453,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2613080,00 грн, зокрема, за 2012 рік - 298733,00 грн; за 2013 рік - 478625,00 грн; за 2014 рік - 1835722,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 2945645,00 грн, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (ряд.25 декларації), на загальну суму 2945645,00 грн, зокрема, за жовтень 2012 року - 171612,00 грн, за листопад 2012 року - 102948,00 грн, за грудень 2012 року - 14682,00 грн, за січень 2013 року - 42830,00 грн, за лютий 2013 року - 80410,00 грн, за березень 2013 року - 111700,00 грн, за квітень 2013 року - 148067,00 грн, за травень 2013 року - 105370,00 грн, за червень 2013 року - 17975,00 грн, за вересень 2013 року - 19309,00 грн, за квітень 2014 року - 109432,00 грн, за травень 2014 року - 371542,00 грн, за червень 2014 року - 367550,00 грн, за липень 2014 року - 419100,00 грн, за серпень 2014 року - 701566,00 грн, за вересень 2014 року - 146257,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 15295,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 10 липня 2015 року № 0000364020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4418467,50 грн, з яких 2945645,00 грн - за основним платежем та 1472822,50 грн - за штрафними санкціями, та № 0000374020, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3919620,00 грн, з яких 2613080,00 грн - за основним платежем та 1306540,00 грн - за штрафними санкціями.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Союз А" у періоді, що перевірявся.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) та Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) у редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді права платника податку на формування податкового кредиту та витрат виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписаними уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит/витрати містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (у редакції, що була чинною до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Союз А" укладено ряд договорів поставки зернових культур від 18.04.2014 №10-14-04, від 19.03.2013 №26-13-04, від 10.01.2013 №12-13-02, від 06.06.2014 №30-14-11, від 17.04.2014 №36-14-01, від 18.04.2014 №12-14-03, від 28.03.2014 №13-14-11, від 20.06.2014 №14-14-05, від 12.11.2012 №02-05, від 06.10.2012 №12-03/952, від 05.09.2013 №13-13-14, від 10.01.2013 №02-13-01, за умовами яких Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти у період з 2012 року по 2014 рік зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, переробки, субпродукти тощо, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 вказаних вище договорів поставки загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами, додатками, специфікаціями, які є невід`ємними частинами договорів. Постачальник гарантує, що він не є сільськогосподарським підприємством - виробником товару, однак продукція, яка поставляється, придбавається безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника продукції та Постачальник здійснює її перше постачання, у зв`язку з чим поставка продукції по цьому договору згідно з пунктом 15 підрозділу 2 перехідних положень ПК України (2755-17) не звільняється від оподаткування податком на додану вартість. Постачальник гарантує, що продукція не продана, не орендована, не заставлена, в спорі та під забороною (під арештом) не перебуває, як внесок до статутного фонду (капіталу) юридичних осіб не передана, прав щодо неї у третіх осіб, як в Україні, так і за її межами немає.

Постачальник зобов`язується постачати Покупцеві продукцію протягом 2012-2014 років узгодженими партіями, згідно з відповідними додатковими угодами, до закінчення строку дії договору. Постачання продукції здійснюється транспортом Постачальника. Поставка продукції здійснюється на умовах DDP (Інкотермс - 2010) - об`єкт Покупця, визначений в. пунктах 4.3, 4.4 договорів (пункти 4.1, 4.2, 4.5 договорів поставки зернових культур).

Пунктом 4.7 договорів установлено, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцю для кожної партії продукції належним чином оформлені документи: товарно-транспортні накладні (на кожний транспортний засіб); видаткові накладні (оригінал); посвідчення про якість; податкові накладні (оригінал).

Згідно з наявними у матеріалах справи договорами поставки зернових культур та укладеними до них додатковими угодами Постачальник зобов`язувався здійснити поставку Покупцю товару у наступні місця розвантаження (місця провадження діяльності ДП "Укрспирт", далі - МПД ДП "Укрспирт"):

- Борокське МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський район, с. Борок, вул. Миру, 14, за договором №12-03/952 від 06.10.2012 здійснити поставку 300 т пшениці у жовтні 2012 року та 300 т кукурудзи у листопаді 2012 року; за договором №12-13-02 від 10.01.2013 поставити 300 т кукурудзи у січні 2013 року; за договором №12-14-03 від 18.04.2014 у період з 23.05.2014 по 10.06.2014 поставити 500 т кукурудзи;

- Вузлівське МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: Львівська обл., Радехівський район, с. Вузлове, Постачальник за договором №02-05 від 12.11.2012 зобов`язувався поставити Покупцю 300 т кукурудзи у листопаді 2012 року; за договором №02-13-01 від 10.01.2013 здійснити поставку кукурудзи у січні 2013 року - 300 т, у березні 2013 року - 500 т, у періоди з 08.04.2013 по 15.04.2013, з 17.04.2013 по 24.04.2013 по 100 т та з 08.05.2013 по 31.05.2013 - 200 т;

- Струтинське МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: Львівська обл., Золочівський район, с. Струтин, вул. Солтівського, 2, здійснити поставку зернових культур, зокрема: за договором №26-13-04 від 19.03.2013 - кукурудзи сухої у кількості 300 т у період з 19.03.2013 по 30.04.2013; у кількості 150 т у період з 15.04.2013 по 22.04.2013; у кількості по 200 т з 23.04.2013 по 04.05.2013, з 20.05.2013 по 27.05.2013 та з 28.05.2013 по 03.06.2013;

- Кобиловолоцьке МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: 48164, Тернопільська обл., Теребовлянський район, с. Кобиловолоки, вул. Заводська, 1, Постачальник зобов`язався здійснити поставку зернових культур, зокрема: за договором №13-13-14 від 05.09.2013 - кукурудзи вологої у кількості 1000 т у період з 09.09.2013 по 19.09.2013; за договором №13-14-11 від 28.03.2014 - сорго у кількості по 300 т у період з 28.03.2014 по 30.04.2014, з 10.04.2014 по 30.04.2014, з 22.05.2014 по 15.06.2014 та з 06.06.2014 по 30.06.2014; пшениці у кількості 2000 т у період з липня по серпень 2014 року; жита (урожай 2014 року) у кількості 500 т у період з 03.09.2014 по 30.09.2014;

- Воютицьке МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: Львівська обл., Самбірський район, с. Воютичі, здійснити поставки зернових культур, зокрема: за договором №10-14-04 від 18.04.2014 - кукурудзи подрібненої у кількості 1000 т з 29.04.2014 по 08.05.2014; по 500 т у періоди з 06.05.2014 по 30.05.2014, з 13.06.2014 по 22.06.2014, з 27.06.2014 по 06.07.2014; та жита у кількості 150 т у період з 27.06.2014 по 06.07.2014; у кількості 500 т у період з 22.08.2014 по 31.08.2014;

- Залучанське МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: 78363, Івано-Франківська обл., Снятинський район, с. Долішнє Залуччя, вул. Заводська, Постачальник зобов`язаний був здійснити поставку зернових культур, зокрема, за договором №36-14-01 від 17.04.2014 - сорго у кількості 100 т та кукурудзи у кількості 200 т у квітні 2014 року;

- Козлівське МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., Козівський район, смт Козлів, вул. Заводська, 34, здійснити поставку зернових культур, зокрема, за договором №30-14-11 від 06.06.2014 - кукурудзи подрібненої та сорго у кількості по 500 т у перід з 06.06.2014 по 20.06.2014;

- Великолюбінське МПД ДП "Укрспирт", що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 176, Постачальник зобов`язувався здійснити поставку зерна, зокрема, за договором №14-14-05 від 20.06.2014 - кукурудзи подрібненої у кількості 200 т впродовж 10 днів з дати підписання Договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані платником первинні документи не підтверджують фактичне здійснення поставки зернових культур від ТОВ "Союз А" на адресу Підприємства за вказаними вище договорами поставки.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Так, з наданих платником на підтвердження фактичного здійснення поставки ТОВ "Союз А" на адресу Підприємства зернових культур документів неможливо встановити факт поставки зернових саме від контрагента ТОВ "Союз А" на адресу позивача. Зокрема, у наданих Підприємством товарно-транспортних накладних відсутні: конкретні адреси пунктів навантаження та розвантаження товарів (або зазначені тільки найменування населених пунктів або взагалі відсутні відомості); будь - які дані про вантажно - розвантажувальні операції; відмітки про фактичний час вибуття та прибуття автомобіля; відомості про вид пакування товару; про наявну супровідну документацію на товар; про спосіб визначення маси вантажу. У більшості товарно - транспортних накладних не вказані ПІБ та посади осіб, які дозволили відпуск вантажу та які приймали товар, а на деяких товарно - транспортних накладних взагалі відсутні підписи водіїв експедиторів, відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача тощо, а у певних товарно-транспортних накладних вантажовідправником, замовником та вантажоодержувачем зазначено ДП "Укрспирт".

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження якості поставленої позивачу продукції, обов`язковість яких (для кожної партії) передбачена пунктом 4.7 зазначених вище договорів поставки зернових культур. Відсутні будь-які документи на підтвердження походження придбаного позивачем товару (враховуючи його специфіку). Більше того, з наданих ДП "Укрспирт" документів взагалі неможливо встановити, що останні були поставлені на адресу Підприємства саме ТОВ "Союз А". Частина наданих платником видаткових накладних та рахунків - фактур не мітять розшифровок підписів осіб, що їх підписали. Місцем складання частини видаткових накладних зазначено м. Рівне в той час, як у матеріалах справи відсутні будь - які докази на підтвердження наявності у позивача МПД у цьому населеному пункті.

Підприємством не надано жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента наявні необхідні технічні та технологічні можливості для виконання умов зазначених вище договорів поставки зернових культур, зокрема, достатня кількість трудових ресурсів, основних фондів та транспортних засобів для виконання взятих на себе за договорами поставки зернових культур зобов`язань. Відсутні будь-які докази на підтвердження наявності у контрагента власних (орендованих) складських приміщень з необхідними умовами та у відповідній кількості для забезпечення належних умов для зберігання зернових культур в обумовлених договорами обсягах, а також необхідних транспортних засобів, ураховуючи, що за умовами укладених договорів (пункт 4.2 договорів) поставка товару здійснюється транспортом Постачальника.

Крім того, судами під час розгляду справи встановлено, що згідно з деякими наданими платником товарно - транспортними накладними відповідальна особа вантажовідправника, директор та бухгалтер ТОВ "Союз А" - ОСОБА_1 в один і той же день здійснював здачу вантажу у різних містах, зокрема, 27.06.2014 у м. Глухів та м. Рівне; 31.07.2014 у м. Конотоп, м. Буринь та м. Городки; 02.08.2014 у м. Конотоп, м. Городки тощо, що фізично є неможливим. У касаційній скарзі відсутні будь-які пояснення з приводу зазначених вище обставин.

Крім того, суди встановили факти здійснення між сторонами розрахунків за поставку зернових культур до Вузлівського та Борокського МПД ДП "Укрспирт" у періоди, в яких не передбачалося здійснення поставки продукції у відповідні МПД за договорами поставки зернових культур та складеними до них додатковими угодами.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що надані підприємством документи на підтвердження фактичного використання придбаної Підприємством продукції у своїй господарській діяльності, зокрема, статистичні звіти про виробництво та реалізацію промислової продукції, жодним чином не підтверджують факту використання у господарській діяльності Підприємства зернових культур, придбаних саме у ТОВ "Союз А".

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані Підприємством на підтвердження якості придбаної у ТОВ "Союз А" продукції корінці аналізів якості сировини не є належними доказами з огляду на те, що з їх змісту неможливо встановити, якої саме продукції вони стосуються, оскільки корінці не містять відомостей про місце їх складання, відомостей про місце відпуску зернових культур, даних щодо сорту, виду, роду класу та року врожаю зернових культур, даних щодо дати та місця відібрання проб, відомостей про осіб, які здійснювали відібрання проб, відповідних штемпелів тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи щодо господарських операцій із ТОВ "Союз А" у періоді, що перевірявся, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо відсутності у контрагента необхідних умов для провадження господарської діяльності свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Підприємства.