820/5932/16 Про скасування наказу про звільнення з податкових органів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 22.07.2021 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної фіскальної служби України, за участю третіх осіб - Національного агентства України з питань державної служби, Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Присяжнюк О.В., Мельнікової Л.В.),

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), за участю третіх осіб - Національного агентства України з питань державної служби, Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати пункт 1.1. наказу Державної фіскальної служби України від 26 лютого 2016 року № 187 "Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Харківській області" в частині оголошення догани заступнику начальника ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 28 вересня 2016 року № 136-дс "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області з 28 вересня 2016 року;

- стягнути з ГУ ДФС України у Харківській області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року по день поновлення на посаді.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 зазначений адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано п. 1.1. Наказу Державної фіскальної служби України від 26.02.2016 року № 187 "Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Харківській області" в частині оголошення догани заступнику начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ОСОБА_1 . Скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 року № 136-ДС "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Поновлено позивача на посаді заступника начальника Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області з 28 вересня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області та Державною фіскальною службою України подано апеляційні скарги.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Державної фіскальної служби України задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 по справі №820/5932/16 скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.09.2016 і по день поновлення, та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 щодо цієї частини позовних вимог задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28.09.2016 і по день поновлення на роботі. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 №820/5932/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, до якої приєдналась Державна фіскальна служба України задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленому у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (100-95-п) (далі - Порядок). Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції не дослідив питання обчислення середнього заробітної плати.

Короткий зміст судового рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної фіскальної служби України задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 по справі №820/5932/16 скасовано в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2016 року по 02.05.2017 року, у розмірі 57496 (п`ятдесят сім тисяч чотириста дев`яносто шість) 26 грн. з відрахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 по справі № 820/5932/16 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в наведеній вище частині, суд апеляційної інстанції установив, що середня заробітна плата позивача становить 393,81 грн. Таким чином, розмір виплати за період вимушеного прогулу з 30.09.2016 по 02.05.2017 (146 робочих днів) складає 57496 грн. 26 коп. Як вказувало Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, на виконання рішення суду позивача поновлено на роботі та виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 57496 грн. 26 коп. (т.5 а.с.182-183). Вказана обставина також підтверджена представником позивача у наданих до суду письмових поясненнях, відповідно до яких, остання погоджується із вказаним розрахунком та підтверджує, що сума була сплачена добровільно. В свою чергу, колегія суддів вирішила, що застосований судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача шляхом стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення без обчислення її розміру, не відповідає приписам ст. 2 КАС України, оскільки належним способом в даному випадку є саме стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначений за правилами, закріпленому у Порядку, із зазначенням конкретного розміру заробітку за час вимушеного прогулу. Беручи до уваги те, що висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов`язковими при новому розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 вересня 2016 року і по день поновлення, із прийняттям в цій частині нової постанови про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.09.2016 по 02.05.2017 у розмірі 57496 26 грн з відрахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

22 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині визначення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 54351,59грн. В іншій частині скаржник просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що після звільнення з роботи позивач стала на облік до центру зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю, сума якої склала 3144,67грн. На підставі листа-претензії Харківського міського центру зайнятості від 12.05.2017 №ХМЦЗ-02-5739 грошові кошти у сумі 3144,67 грн були повернуті з державного бюджету Харківському міському центру зайнятості. Отже, скаржник вважає, що приймаючи рішення у цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції помилково не відрахував від визначеного розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу отримані позивачем кошти в сумі 3144,67грн.

Представником позивача до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вказує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не вказував на необхідність зменшення суми середнього заробітку, що підлягала стягненню на користь позивача, на суму 3144,67грн, а отже відповідач надав до суду касаційної інстанції нові докази, що не були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій. Також посилається на те, що таке зменшення не передбачено чинним законодавством.

Ухвалою Суду від 02 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Представником Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях до Суду надано клопотання про здійснення розгляду касаційної скарги без участі його представника, оскільки виплата допомоги по безробіттю не відноситься до повноважень Міжрегіонального управління.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки, середня заробітна плата позивача становить 393,81 грн. (т.4 а.с.172).

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області зазначено, що на виконання рішення суду позивача поновлено на роботі та виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 57496 грн. 26 коп. (т.5 а.с.182-183).

Вказана обставина також підтверджена представником позивача у наданих до суду письмових поясненнях, відповідно до яких остання погоджується із вказаним розрахунком та підтверджує, що сума була сплачена добровільно.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України).

Згідно ч. 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" (v0007760-13) , задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що вказана адміністративна справа переглядається судом касаційної інстанції лише в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача.

Суд звертає увагу на те, що під час апеляційного провадження у вказаній справі між сторонами у справі був відсутній спір стосовно розрахованого судом апеляційної інстанції розміру середнього заробітку, що підлягав стягненню на користь ОСОБА_1 . Більш того, відповідач вказував, що кошти у розмірі 57496 грн 26 коп на час нового розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції виплачені позивачу у вказаному розмірі, що також підтверджено і самим позивачем.

Як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду скаржник посилається на отримання від Харківського міського центру зайнятості листа-претензії від 12.05.2017 №ХМЦЗ-02-5739 про повернення грошових коштів у сумі 3144,67 грн, виплачених позивачу в якості допомоги по безробіттю.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу на приписи ст. 341 КАС України, за якими суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, а також збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, вказані скаржником доводи відхиляються Верховним Судом.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/808/16.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.