826/10604/15 Про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" в частині визнання нікчемним договору вкладу (депозиту), зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про особу вкладника, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором вкладу (депозиту) - 16.12.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Р.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Савельєвої Анни Миколаївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Федорчука А.Б., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Шурка О.І.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 44168 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку);

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського вкладу нікчемним, а тому відповідачами протиправно не включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 44168 від 04.07.2014, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ", оформлене наказом №6 від 18 листопада 2014 року (згідно переліку).

Провадження у вказаній частині позовних вимог закрито.

Також, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди встановили, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" 04 липня 2014 року укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 44168, відповідно до пункту 1.1 якого Банк приймає від Вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190000,00 грн у тимчасове строкове користування на строк до 04.08.2014 та зобов`язується сплачувати проценти за його користування.

Факт внесення грошових коштів на депозитний рахунок підтверджується квитанцією № TR.58475.1591.355 від 10.07.2014.

14 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних".

На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 69 від 14 серпня 2014 року, яким запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства "КБ "Український фінансовий світ" - Гончарова С.І.

10 листопада 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ".

Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ".

02.11.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 198 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та делегування повноважень ліквідатора банку", та призначено Оберемка Романа Анатолійовича.

Листом Уповноважена особа Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончаров Сергій Іванович від 19 грудня 2014 року № 001/2739 повідомив позивача, що договір банківського вкладу, укладений між ним та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" від 04 липня 2014 року № 44168, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з чим позивача не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", здійснено за відсутності для цього правових підстав. Уповноваженою особою Фонду не доведено, що за договором банківського вкладу банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок яких він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, суд виходив з того, що зобов`язання Уповноваженої особу Фонду надати до Фонду нарахування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію відносно позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення позивачів і до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу та операції по зарахуванню коштів на рахунок позивача та закриваючи провадження у вказаній частині позовних вимог виходив з того, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку, а відтак він не несе жодних правових наслідків для позивача та не підлягає скасуванню в порядку адміністративного судочинства.

Також, апеляційний суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог, пред`явлених до фонду.

Відповідач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок "розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення у майбутньому штучного зобов`язання Фонду на відшкодування грошових коштів за рахунок держави.

У поданих поясненнях Фонд просить касаційну скаргу задовольнити.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 14 серпня 2014 року №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" на депозитний рахунок позивача, відкритому відповідно до договору банківського вкладу, було зараховано суму 190000 грн.

Отже, кошти на депозитний рахунок позивача були зараховані до прийняття Національним банком України рішення №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних" та запровадження тимчасової адміністрації (до 14 серпня 2014 року).

Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу від 18 листопада 2014 року № 6 відповідачем, з урахуванням висновків Комісії щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), було визнано нікчемними правочини згідно переліку, в тому числі і правочин позивача.

У направленому на адресу позивача повідомленні зазначено, що договір банківського вкладу, операції з внесення та перерахування коштів є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 ЦК України.

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, надіслане позивачу, всупереч приписам чинного законодавства не містять посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Посилання відповідача на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правильно було визнані судом необґрунтованими, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстав, визначеної Законом № 4452-VI (4452-17) у редакції, чинній з 11 липня 2014 року.

Судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірний правочин було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11 липня 2014 року) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу не відноситься до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI (4452-17) не містила.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним.

З приводу посилань відповідача на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, колегія суддів вважає останні необґрунтованими, оскільки кошти на депозитний рахунок позивача, відкритий відповідно до договору банківського вкладу, було перераховано з рахунку, належного позивачу. Таке зарахування не суперечить приписам пунктів 10.12, 10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 (z1172-03) , та пункту 2.3.1 договору банківського вкладу від 08 липня 2014 року №45100.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "КБ "УФС" до запровадження у ньому тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "УФС", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI (4452-17) .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про неналежність до розгляду в судовому порядку позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту), оформлене наказом № 6 від 18 .11.2014, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно частин 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "КБ "УФС" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ "КБ "УФС" та позивачем, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів про часткову обґрунтованість позовних вимог. Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішень, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення.