826/4054/16 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб - 15.12.2020 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/4054/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 (головуючий суддя Петрик І.Й., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.),

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі також ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2015 №0007971701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення, яким донарахував позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки ОСОБА_1 на підставі договору міни корпоративних прав, укладеному із ТОВ "Софія Капітал Менеджмент" зазнав інвестиційних збитків в розмірі 1' 440' 000,00грн.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що позивачем до перевірки не було надано документального підтвердження витрат на придбання цінних паперів та корпоративних прав за договором міни корпоративних прав, укладеному із ТОВ "Софія Капітал Менеджмент".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі №826/4054/16.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи відповідача, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки, запереченнях на позов, апеляційній скарзі. У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких, позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ( КАС України (2747-15) ) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/4054/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у попередньому судовому засіданні на 24.11.2020.

Під час попереднього розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24.11.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.12.2020.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною-особою ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2015 №1006/26-54-17-01-17-НОМЕР_1, яким встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 774956,40грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2015 №0007971701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 968695,50грн., у тому числі за основним платежем - 774956,40грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 193739,10грн.

ОСОБА_1, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суди посилались на те, що договір міни не містить умов про проведення грошових розрахунків (готівкових, безготівкових), даним договором лише передбачено обмін частками корпоративних прав між ОСОБА_1 та ТОВ "Софія Капітал Менеджмент". З огляду на те, що в даному випадку були відсутні грошові розрахунки між сторонами договору міни суди дійшли висновку, що твердження податкового органу про непідтвердження позивачем витрат на придбання інвестиційного активу, оскільки не було надано касові або розрахункові документи, є безпідставними. У свою чергу, позивачем на підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу за договором міни надано акт прийому-передачі корпоративних прав (часток у статутних капіталах емітентів) та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого ОСОБА_1 є засновником ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс", код ЄДРПОУ 32104940. Відтак, матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України (2755-17) , що призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб.

Податковий кодекс України (2755-17) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно із пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що між ОСОБА_1 (сторона-1) та ТОВ "Софія Капітал Менеджмент" (сторона-2) було укладено договір міни від 30.10.2014 №1-МКП/14, згідно якого ОСОБА_1 передає, а ТОВ "Софія Капітал Менеджмент" приймає частку в статутному капіталі Емітента-1 (ТОВ "Український фінансовий альянс", код ЄДРПОУ 32303123) розміром 6' 000' 000,00грн., що становить 24,79%, крім того, ТОВ "Софія Капітал Менеджмент" передає, а ОСОБА_1 приймає частку в статутному капіталі Емітента-2 (ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс") розміром 2' 100' 000,00грн., що становить 14%. Загальна сума договору 4' 560' 000,00грн.

Судами вказано, що факт виконання умов договору міни від 30.10.2014 №1-МКП/14 підтверджується актом прийому-передачі корпоративних прав (часток у статутних капіталах емітентів) від 03.11.2014, що оформлений у вигляді додатка №1 до даного договору та підписаний сторонами.

ОСОБА_1 подав до ДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в додатку 3 (розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами) до якої визначив наступні показники:

сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу - " 4 560 000,00 грн.";

сума витрат на придбання інвестиційного активу - " 6 000 000,00 грн.";

фінансовий результат операцій з інвестиційними активами (інвестиційний прибуток (+) або інвестиційний збиток (-)) - "- 1 440 000,00 грн.".

Відповідно до підпункту пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

Згідно із підпунктом 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від`ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Згідно із пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані: є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що у особи виникає обов`язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи як у випадку отримання позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного (податкового) року, так у випадку виникнення від`ємного значення фінансового результату операцій з інвестиційними активами. Крім того, платник податку (фізична особа) зобов`язаний сплачувати податок із позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Відповідач за результатами перевірки дійшов висновку, що ОСОБА_1 документально не підтвердив суму витрат, понесених на придбання інвестиційних активів, зазначених в додатку 3 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік (вх. №1500025772 від 12.03.2015).

На думку відповідача, підтвердженням понесення ОСОБА_1 витрат на придбання інвестиційного активу є наступні документи:

початкового внеску до статутного капіталу Емітента, здійсненого у 2003 році (Протокол установчих зборів учасників №1 від 23.01.2003 та Установчий договір), тобто початкові витрати становили 49 725,00 грн.;

додаткових внесків до статутного капіталу здійсненого Емітента, здійснених за рахунок дивідендів, що були реінвестовані на придбання корпоративних прав Емітента, згідно яких позивач додатково набув (придбав) корпоративні права:

протокол зборів учасників №12 від 24.04.2007 на 6' 529' 275,00грн. (витрати за протоколом: 6' 579' 000,00 грн. - початкові витрати: 49725,00грн.),

протокол зборів учасників №15 від 19.02.2008 на 5' 661' 000,00грн. (витрати: 12' 240' 000,00 грн. - 6' 579' 000,00грн.),

протокол зборів учасників №20 від 25.03.2010 на 102000,00 грн. (витрати: 12' 342' 000,00 грн. - 12' 240' 000,00грн.).

Таким чином, загальні витрати позивача протягом 2003-2010 років на придбання інвестиційного активу - частки в розмірі 51,0% статутного капіталу ТОВ "Український фінансовий альянс" - становили 12' 342' 000,00грн., що підтверджується вищевказаними документами, статутом ТОВ "Український фінансовий альянс" (дата реєстрації 13.11.2014) та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з договору міни від 30.10.2014 №1-МКП/14, ОСОБА_1 передав ТОВ "Софія Капітал Менеджмент" 24,79% частки в статутному капіталі Емітента-1 (ТОВ "Український фінансовий альянс", код ЄДРПОУ 32303123) розміром 6' 000' 000,00грн., а придбав у ТОВ "Софія Капітал Менеджмент" 14% частки в статутному капіталі ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс", код ЄДРПОУ 32104940 розміром 2' 100' 000,00грн.

Суди констатували, що позивачем на підтвердження витрат на придбання інвестиційного активу за договором міни надано акт прийому-передачі корпоративних прав (часток у статутних капіталах емітентів) від 03.11.2014 та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.11.2015, згідно якого ОСОБА_1 є засновником ТОВ "Холдингова компанія "Український фінансовий альянс", код ЄДРПОУ 32104940, та розмір внеску якого до статуту становить 2' 100' 000,00грн.

Водночас, відповідач, посилаючись на пункт 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (z0040-05) , пункт 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (z0377-04) , пункт 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", стверджує, що документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, крім договорів купівлі-продажу цінних паперів, актів прийому-передачі цінних паперів, є в обов`язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (z0040-05) готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (z0377-04) , безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Статтею 715 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Суди встановили, що договір міни від 30.10.2014 №1-МКП/14 не містить умов про проведення грошових розрахунків (готівкових, безготівкових), даним договором лише передбачено обмін частками корпоративних прав між позивачем та ТОВ "Софія Капітал Менеджмент".

Таким чином, враховуючи, що в даному випадку були відсутні грошові розрахунки між сторонами договору міни від 30.10.2014 №1-МКП/14, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позиція відповідача про непідтвердження позивачем витрат на придбання інвестиційного активу за вищенаведеним договором, оскільки не було надано касові або розрахункові документи, є безпідставною.

У касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів, відповідачем не вказано.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вказаного, у даній справі судами попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 195, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити. Замінити Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - Головним управлінням Державної податкової служби у м.Києві.