194/180/16-а Про визнання протиправними дії пенсійного фонду щодо призупинення виплат особі пенсії за віком, та зобов`язання пенсійного фонду поновити особі виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до законодавства України - 15.12.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Пономаренко І.П. від 14.09.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Панченко О.М., Іванової С.М., Чередниченка В.Є. від 11.01.2017, додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Панченко О.М., Іванової С.М., Чередниченка В.Є. від 08.02.2017,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі -УПФ, пенсійний орган, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення їй з 03.08.2015 виплати пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі також Закон №1058-IV (1058-15) );

- зобов`язати відповідача поновити позивачу з 03.08.2015 виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV (1058-15) .

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви ОСОБА_1 зазначала, що з 01.10.1990 по теперішній час вона працює на посаді начальника Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради. З 20.05.2014 їй була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Однак починаючи з 01.04.2015 виплату призначеної їй пенсії припинено з посиланням на те, що відповідно до Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) (далі також Закон №213-VІІІ (213-19) ), статті 47 Закону №1058-IV, а також частини сьомої статті 21 Закону України від 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - також №2493-III) тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2016, у період роботи особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії, зокрема, передбаченої Законом України "Про державну службу", Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , пенсії, призначені відповідно до цих Законів не виплачуються. 25.01.2016 позивач звернулася до відповідача з заявою про відновлення виплати пенсії, однак у відповідь отримала відмову відповідача, оформлену листом від 27.01.2016, у якому відповідач зазначив, що вона на даний час є посадовою особою органів місцевого самоврядування, а тому на неї поширюються норми Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) .

3. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки їй не призначалася пенсія відповідно до Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) й посада, на якій вона працює, не дає право на призначення пенсії відповідно до вищеназваних актів законодавства. Позивач наполягала, що вона отримувала і повинна надалі отримувати пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017, позов задоволено.

5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , у зв`язку з чим передбачені цим Законом підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) відпали, і з часу призначення пенсії позивачу перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні. З підстав вищенаведеного суди дійшли висновку про те, що виплата пенсії, призначеної позивачеві відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підлягає відновленню у зв`язку з відсутністю підстав для її невиплати.

6. Окрім цього, зважаючи на те, що питання розподілу судових витрат при ухваленні судового рішення по суті спору не вирішувалось, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановив додаткову ухвалу від 08.02.2017. якою стягнуто до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1212,64 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

7. Постановляючи таку ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016 задоволено клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору в сумі 1212,64 гривень за подання апеляційної скарги на постанову суду від 14.09.2016 до ухвалення судового рішення у справі. На час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір. Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судовий збір в сумі 1212,64 гривень підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційні скарги в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, 25.01.2016 позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення їй виплати пенсії з 01.06.2015, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Заява мотивована тим, що з 01.06.2015 посада, на якій позивач працює, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з цим, передбачені частиною першою статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підстави для невиплати їй пенсії, призначеної відповідно до цього закону відпали, та з 01.06.2015 перешкоди для виплати їй вказаної пенсії відсутні.

10. Листом №156/04/35 від 27.01.2016 у задоволенні заяви позивачу було відмовлено та зазначено, що з 20.05.2014 позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Позивач є посадовою особою органів місцевого самоврядування та на неї поширюється дія Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) . Згідно з приписами частини сьомою статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (із внесеними змінами з 01.04.2015 та з 01.01.2016) встановлено, що тимчасово, з 01.04.2015 по 31.12.2016, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункт 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у період служби в органах місцевого самоврядування пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги на ухвалені судами рішення по суті спору, відповідач посилається на те, що позивачка є працюючим пенсіонером - посадовою особою органу місцевого самоврядування, а тому судам слід було керуватись статтею 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в редакції, зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ (213-19) , відповідно до якої тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2016, пенсія, призначена відповідно до законодавства України, не виплачується посадовим особам органів місцевого самоврядування.

12. Посилаючись на вищевикладене, пенсійний орган вважає, що у разі перебування особи на службі в органах місцевого самоврядування, пенсія такій особі не виплачується незалежно від того, який вид пенсії така особа отримує і на підставі яких норм законодавства така пенсія призначена.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. За змістом частини сьомої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України (перше речення цієї статті).

15. 01.04.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (213-19) , яким внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) , а саме - частину сьому статті 21 вказаного Закону доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р., посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються".

16. Аналогічним чином вищевказана правова норма Закону №2493-III (2493-14) регламентувала спірні правовідносини й у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII (911-19) .

17. Згідно з положеннями частини четвертої статті 37 Закону України "Про державну службу" із змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ (213-19) , тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії, щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутат України" (2790-12) , "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

18. Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №213-VIII (213-19) встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

19. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України (4495-17) , Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

20. За визначенням статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

21. За приписами статті 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

22. З аналізу вищенаведених приписів законодавства вбачається, що законодавець тимчасово, з 01.04.2015 по 31.12.2015, обмежив виплату пенсії посадовим особам місцевого самоврядування і в цей період єдиною підставою для припинення виплати пенсії є перебування особи на роботі в органах місцевого самоврядування. Виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи, це є єдиною підставою для поновлення виплати пенсії згідно чинного законодавства.

23. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №583/2875/15-а, правовідносини у якій є подібними до справи, яка розглядається.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач проходила службу в органах місцевого самоврядування, зокрема у спірний період обіймала посаду начальника управління соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської міської ради.

25. Факт проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування у спірний період сторонами не заперечується.

26. Враховуючи, що позивач проходила службу в органах місцевого самоврядування, на неї поширювалась дія частини сьомої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах місцевого самоврядування, а тому відповідач, припинивши виплату позивачу пенсії, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

27. Вказані норми Закону на час виникнення спірних правовідносин були діючими, скасовані не були, а отже підлягали обов`язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

28. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 18.09.2018 (справа №206/1969/17), від 18.10.2018 (справа №345/1000/17), від 28.02.2019 (справа №750/8223/16-а) і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від нього.

29. Застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин пункту 5 Перехідних положень Закону №213-VIII (213-19) , відповідно до якого у зв`язку з неприйняттям Закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 відпали передбачені частиною четвертою статті 37 Закону України "Про державну службу" підстави для невиплати пенсії позивачу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) є спеціальними по відношенню до приписів 37 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах місцевого самоврядування. При цьому вказаний закон містить зобов`язання для органів ПФУ щодо припинення виплати будь-якого виду пенсії особам, які працюють в органах місцевого самоврядування та не має жодних виключень.

30. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 у справі №504/1937/16-а.

31. Враховуючи викладене, дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу в період перебування її на посаді в органах місцевого самоврядування є правомірними, а висновки судів першої і апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не ґрунтуються на нормах законодавства.

32. Надаючи оцінку аргументам учасників справи та висновкам суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів зазначає таке.

33. У відповідності з положеннями статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) в редакції, яка діяла станом на час ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

34. Частинами першою, другою статті 94 КАС України в тій же редакції, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

35. Тобто, за загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Вона не повинна нічого втратити внаслідок судового процесу. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, то суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею (тобто стороною - суб`єктом владних повноважень) документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Інші судові витрати не присуджуються і відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень.

36. У випадку, коли судом не вирішено питання про судові витрати, таке питання, виходячи з положень статті 168 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), могло бути вирішене шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

37. Оскільки, як підтверджено у ході касаційного розгляду справи, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення на користь позивачки помилково, то й визначені процесуальним законом підстави для стягнення судового збору з відповідача, у такому випадку, були відсутні.

38. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги УПФ і скасування оскаржуваної додаткової ухвали апеляційного суду, якою з відповідача стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. При цьому, оскільки відповідачем не було понесено судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то у судів попередніх інстанцій не було підстав вирішувати питання розподілу судових витрат взагалі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

40. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 КАС України).

41. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги УПФ на постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, якими спір вирішено по суті позовних вимог, й скасування цих судових рішень з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

42. Зважаючи на вищевикладене скасуванню підлягає й ухвала суду апеляційної інстанції, якою вирішено питання розподілу судових витрат.

43. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) , пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX (460-20) ,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 задовольнити.