815/4015/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та суму податку на додану вартість - 24.11.2020 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (судді: Косцова І.П. (головуючий), Градовський Ю.М., Турецька І.О.) у справі № 815/4015/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративні бізнес системи" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративні бізнес системи" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 08.08.2016 №0006041403, №0006051403, №0006061403.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами від ПП "Аваліс", ТОВ "Іт-Мереживо", ТОВ "Мережева інфраструктура" та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0006061403, яким Товариству визначено грошове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі розмірі 314 831,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених вимог обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог суд обґрунтував своє рішення тим, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0006041403 та №0006051403 не мали юридичної сили, оскільки за результатами адміністративного оскарження ДФС України рішенням від 19.10.2016 №2262/16/99-99-11-01-01-25 вказані податкові повідомлення - рішення було скасовано, а відтак, суд першої інстанції не мав повноважень давати оцінку цим рішенням та визнавати їх правомірними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016, результати якої відображені в акті перевірки №000073/15-32-14-0335301946 від 21.07.2016.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.4.2 п.140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток в сумі 1 378 639 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за І квартал 2016 року в сумі 9 366 980,00 грн;

- п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість в сумі 362 747,00 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2016:

- №0006041403, яким Товариству визначено грошове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 491 509,00 грн, з яких за основним зобов`язанням - 1 378 639,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 156 780,00 грн;

- №0006051403, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2016 року у розмірі 9 366 980,00 грн;

- №0006061403, яким визначено грошове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 314 831,00 грн, з яких за основним зобов`язанням - 251 865,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 966,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України рішенням від 19.10.2016 №2262/16/99-99-11-01-01-25 скасовані податкові повідомлення - рішення від 08.08.2016 №0006041403 та №0006051403 в частині висновків акту перевірки щодо завищення та заниження доходів і витрат внаслідок відображення у їх складі курсових різниць по кредиту, який було використано для придбання недобудованих житлових квартир, та в частині донарахувань по операціях з ФОП ОСОБА_1 .

Податкове повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0006061403 залишено без змін.

Підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 08.08.2016 №0006061403 слугували висновки про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача з контрагентами ПП "Аваліс", ТОВ "Іт-Мереживо", ТОВ "Мережева інфраструктура", з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки не підтверджено сплату податку по ланцюгу постачання, відсутність контрагентів по ланцюгу постачання за юридичними адресами, визнано банкрутом (ТОВ "Мережева інфраструктура"), відсутність ресурсів для проведення відповідної діяльності. Такі висновки контролюючий орган зробив на підставі інформації, отриманої від інших контролюючих органів, щодо проведення перевірок контрагентів по ланцюгу постачання, зокрема і актів про неможливість проведення зустрічних звірок, а також податкової інформації, що наявна в базах даних ДФС.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ПП "Аваліс", ТОВ "Іт-Мереживо", ТОВ "Мережева інфраструктура" в межах договорів поставки.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання, банківська виписка по рахунку Товариства.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення, які, на його думку, допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судом доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано. В чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права скаржником в касаційній скарзі не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування та податкового кредиту.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту, як не є таким критерієм і звітування контрагентів до контролюючого органу та сплата ними податків.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків безпідставно сформовано податковий кредит, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) ).

20. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70- 72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Так, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені належними доказами.

Інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДФС чи надана іншими контролюючими органами, зокрема і за результатами не можливості проведення зустрічних звірок, на яку посилається контролюючий орган, не заслуговує на увагу, оскільки будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

22. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції на момент розгляду справи судом) також не було доведено та надано допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що наявне у контрагентів матеріально - технічне забезпечення було недостатнім для проведення господарської діяльності обумовленої укладеними договорами, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

23. Щодо посилань контролюючого органу на визнання контрагента банкрутом ТОВ "Мережева інфраструктура" то суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв вказаного до уваги, оскільки господарські операції з зазначеним контрагентом відбувались у жовтні 2014 року, тоді як банкрутом вказаний господарюючий суб`єкт визнано в жовтні 2015 року.

24. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства в касаційному порядку не переглядається з огляду на відсутність такої вимоги в касаційній скарзі контролюючого органу.

27. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) ).