Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2004 Справа № 29/685
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача присутній
(ДПІ у Шевченківському
районі міста Києва)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Шевченківському районі міста Києва
касаційну скаргу
у справі
№ 29/685
на постанову Від 17.02.2004р
Київського апеляційного господарського суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"УН"
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва
відділення державного казначейства
у Шевченківському районі міста
Києва
про стягнення бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість
Відкрите акціонерне товариство "УН" звернулося до господарського
суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва та Відділення державного
казначейства у Шевченківському районі міста Києва про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
податковий період березень 2003р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно податкової декларації,
поданої до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Києва за податковий період березень 2003р., підприємству
підлягала відшкодуванню на розрахунковий рахунок сума податку на
додану вартість як від'ємне значення між загальною сумою
податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в розмірі
5150135,00 грн., у т.ч. 4841127,00 грн. - сума відшкодування
податку на додану вартість протягом 30 днів, та 309008,00 грн. -
сума відшкодування податку на додану вартість протягом 3-х
наступних звітних періодів. Відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів, які подаються не пізніше
5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування. На момент
звернення з позовною заявою висновок Державною податковою
інспекцією надано не було, сума платнику податку не відшкодована,
а згідно з підпунктом 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не відшкодовані
протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Державна податкова інспекція звернулась до господарського суду з
клопотанням, в якому просила суд провадження у справі припинити,
на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
мотивуючи це тим, що відповідно до розділу 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого Наказом ДПА
України і Державного казначейства України Державною податковою
інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було надано до
Державного казначейства України висновки про суми відшкодування
податку на додану вартість за березень 2003р. від 25.11.2003р. за
№ 7878 та № 7879 на загальну суму 5150135 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.12.2003року
провадження у справі припинив та стягнув з Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва на користь відкритого
акціонерного товариства "УН" 1818грн. судових витрат, зазначивши,
що станом на день розгляду спору бюджетна заборгованість з податку
на додану вартість за березень 2003р. в сумі 5150135,00 грн., з
яких 4841127,00 грн. - сума відшкодування податку на додану
вартість протягом 30 днів, та 309008,00 грн. - сума відшкодування
податку на додану вартість протягом 3-х наступних звітних періодів
позивачу відшкодована в повному обсязі, а за таких обставин
предмет спору відсутній.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва Київський апеляційний
господарський суд переглянув ухвалу господарського суду м. Києва
від 16.12.2003р. і постановою від 17.02.2004р. залишив ухвалу без
змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва без задоволення.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва,
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просить скасувати вищевказану ухвалу місцевого
господарського суду та постанову апеляційного господарського суду
в частині покладення судових витрат на відповідача № 1 та
постановити покласти судові витрати пропорційно на відповідача № 1
та відповідача № 2.
В касаційній скарзі державна податкова інспекція у Шевченківському
районі м. Києва стверджує, що при винесенні постанови по справі
апеляційним господарським судом було порушено вимоги статті 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. На
думку відповідача № 1, оскільки він, відповідно до вимог Порядку
відшкодування податку на додану вартість ( z0489-01 ) (z0489-01)
,
затвердженого Наказом ДПА України та Держказначейства України від
21.05.2001року № 200/86 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України від 08.06.2001року за № 489/5680, передав до Державного
казначейства України висновки про суми відшкодування податку на
додану вартість, то спір був фактично врегульований ще до судового
розгляду справи. Крім того скаржник посилається на те, що в
порушення вимог зазначеної статті судові витрати покладені в
повному обсязі на одного відповідача, в той час, як у вищевказаній
статті чітко зазначено, що у разі задоволення позову витрати на
інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються
на відповідача (особу до якої звернено позовну вимогу), а оскільки
відповідачів у справі два, то витрати на інформаційно - технічне
забезпечення судового процесу мають покладатися на обох
відповідачів порівну.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
ухвалі господарського суду міста Києва та постанові Київського
апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій
сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито
незалежно від результатів вирішення спору.
Крім того, стороні, на користь якої відбулося рішення,
господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в
тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного
мита.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість на
підставі приписів статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного в цьому пункті
строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетноє
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
вказаного Закону, за даної обставини платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплаченого податку.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, встановлений
Законом України № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк для здійснення
бюджетного відшкодування за поданою позивачем декларацією та
відповідним розрахунком експортного відшкодування настав, а,
відтак, позивач отримав право на відповідне відшкодування
бюджетної заборгованості.
Відповідно до пунктів 4.1,.4.2, 4.3 "Змін та доповнень до Порядку
відшкодування податку на додану вартість", затверджених Наказом
Державної податкової адміністрації України, Державного
казначейства України від 21 травня 2001 року N 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8
червня 2001 р. за N 489/5680, відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку
2) або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5
робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану
вартість, установленого чинним законодавством. На підставі
висновків про відшкодування податку на додану вартість органи
Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми
платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку
доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи
рішенні суду.
Висновок Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.
Києва надала 25.11.2003року, тобто після звернення Відкритого
акціонерного товариства "УН" з позовом до господарського суду
міста Києва та порушення провадження у справі.
Зважаючи на те, що спір виник внаслідок порушення Державною
податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва приписів
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
вимог статті 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість
( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 02.07.1997 № 209/72 (в редакції від
21.05.2001№ 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) щодо подання висновків до органу
Державного казначейства України про відшкодування податку на
додану вартість суддів вважає, що господарський суд першої та
апеляційної інстанції правомірно поклав на Державну податкову
інспекцію у Шевченківському районі м. Києва судові витрати на
підставі вимог статті 49 Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова Київського
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення
касаційної скарги Державної податкової інспекції.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.02.2004 року у справі № 29/685 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва без задоволення.