Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши за винятковими обставинами у порядку письмового провадження за скаргою ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2008 року справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Полтавської обласної медико-соціальної експертної комісії N 2 (далі - Полтавська обласна МСЕК),встановила:

У серпні 2001 року ОСОБА_1 подав до суду скаргу, в якій просив визнати неправомірними дії Полтавської обласної МСЕК щодо невстановлення йому II групи інваліда війни.

Октябрський районний суд м. Полтави рішенням від 15 листопада 2001 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2002 року, в задоволенні скарги відмовив.

На вказані судові рішення заявником подано касаційну скаргу, яку зазначений районний суд ухвалою від 17 червня 2003 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 2 жовтня 2003 року, визнав неподаною та повернув.

Верховний Суд України ухвалою від 21 липня 2005 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, названі ухвали суду першої та апеляційної інстанцій від 17 червня та 2 жовтня 2003 року - без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 липня 2008 року відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України від 21 липня 2009 року.

У скарзі до Верховного Суду України заявник порушує питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового - про задоволення його вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.

За змістом зазначеної норми переглядати рішення за нововиявленими обставинами можуть суди, які наділені правом встановлювати обставини у справі. Оскільки згідно із правилами частини 1 статті 220 КАС суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то переглядати судові рішення за нововиявленими обставинами повноважні лише суди першої та апеляційної інстанцій. Касаційний суд може переглянути свої рішення за нововиявленими обставинами тільки з підстав, передбачених пунктами 3 і 5 частини 2 статті 245 КАС.

Вищим адміністративним судом України, при вирішенні питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, не з'ясовано, чи зазначені у заяві підстави, які дають йому право такого перегляду ухвали Верховного Суду України від 21 липня 2009 року.

Відмовляючи у відкритті провадження суд касаційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 у заяві не наведено нововиявлених обставин, які могли б бути підставою для перегляду судового рішення. Вказане може свідчити про те, що вона не відповідає вимогам статті 248 КАС, проте Вищий адміністративний суд України всупереч вимогам закону не застосував правила встановлені частиною 3 статті 250 КАС.

Крім цього, дана справа розглядалася судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року. Касаційний суд, вирішуючи питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами за правилами КАС, не з'ясував, чи є цей спір справою адміністративної юрисдикції.

Допущене Вищим адміністративним судом України порушення вимог чинного процесуального законодавства є підставою для скасування його ухвали від 1 липня 2008 року та направлення справи до цього ж суду для вирішення питань про прийняття заяви та про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 липня 2008 року скасувати.

Справу направити до Вищого адміністративного суду України для вирішення питань про прийняття заяви та відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

У решті скаргу залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.