ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 11/97-03
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ЗАТ КБ “Приват-Банк”, м. Дніпропетровськ
та постанову від 25.12.03 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/97-03 господарського суду Харківської
області
за позовом - ЗАТ КБ “Приват-Банк”, м. Дніпропетровськ
- ТОВ “Єнісей”, м. Севастополь
до - Виконавчого комітету Харківської міської
ради, м. Харків;
- Харківської міської ради Харківської
області;
- Харківського обласного управління
статистики
3-тя особа на ТОВ “Україна”
стороні
відповідачів без
самостійних вимог
про визнання незаконними дій виконавчого комітету Харківської
міської ради по скасуванню державної реєстрації ВАТ
“Статус-КВО”, визнання недійсним повідомлення № 9059,
зобов’язання поновити державну реєстрацію суб’єкта
підприємницької діяльності
У справі взяли участь представники
ЗАТ КБ “Приват-Банк”-Молодико К.Ю., довір. від 14.06.02 № 303
ТОВ “Україна” – Гордєєв В.І., довір. від 04.08.03
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2003
провадження у справі припинено в частині позовних вимог про
визнання незаконності дій виконавчого комітету Харківської
міської ради по скасуванню держреєстрації УН ТОВ “Статус-КВО”, У
задоволенні решти позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що
права позивачів та охоронювані законом інтереси у спірних
правовідносинах не порушені. Господарським судам не підвідомчі
справи про визнання незаконними дій державних органів та їх
посадових осіб, крім випадків, передбачених законом (суддя
М.Черленяк).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 рішення місцевого суду від 05.06.2003 залишено без
змін з тих же підстав (колегія суддів у складі: Л. Слюсарева, Н.
Білоконь, В. Фоміна).
ЗАТ КБ “ПриватБанк” в особі філії “Харківське головне
регіональне управління” в поданій касаційній скарзі просить
прийняті у справі рішення та постанову скасувати, прийняти нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована
тим, що при їх прийнятті судами неправильно застосовані ст. 20
ЗУ “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
; ст. 35 Закону
України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
(що діяла на той
час); ст. ст. 38, 42 Закону України “Про місцеве самоврядування
в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
. Апеляційним судом порушено вимоги
процесуального законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
:
невірно зазначені найменування осіб, що приймали участь у
справі, відсутній стислий зміст рішення місцевого суду, не
вказані обставини справи, встановлені апеляційним судом; доводи
по яким відмінені доводи позивача. Порушено вимоги ст. ст. 1, 2,
4 та 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо підвідомчості спору господарському суду в
частині визнання незаконними дій виконавчого комітету.
Апеляційна інстанція в порушення вимог п. 2 ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
здійснила перевірку законності рішення місцевого суду в повному
обсязі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлене наступне.
11.02.2003 виконавчим комітетом Харківської міської ради, як
органом державної реєстрації, було винесено повідомлення № 9059
про скасування державної реєстрації Українсько-Німецького ТОВ
“Статус-КВО”.
Позивачі вважають дію виконкому по скасуванню державної
реєстрації такими, що суперечать законодавству та просять
визнати ці дії незаконними.
Відповідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи у спорах, що
виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про
визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавства.
З огляду на викладене, попередні судові інстанції правильно
вказали, що позовні вимоги “про визнання незаконними дій
виконкому” не підлягають розгляду в господарському суді і
обгрунтовано припинили провадження в цій частині на підставі
п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У даному випадку виконком, як вказав суд першої інстанції, на
виконання п. 38 Положення про державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності № 740 від 25.05.1998, як орган
державної реєстрації, повідомив органи податкової служби та
державної статистики про скасування держреєстрації УГ ТОВ
“Статус КВО”. Відповідно ст. 35 Закону України “Про
підприємства” ( 887-12 ) (887-12)
ліквідація підприємства здійснюється
ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або
уповноваженим органом. Власник, який прийняв рішення про
ліквідацію підприємства, встановлює строк, порядок ліквідації,
публікує в офіційній пресі оголошення про ліквідацію та
повідомляє строк для заяв кредиторами претензій. Судом
встановлено, що публікація про самоліквідацію УГ ТОВ
“Статус-КВО” була вміщена в газеті “Ваш деловой партнер” № 83
від 28.10.2002, а достовірність та повнота ліквідаційного
балансу підтверджена висновком аудитора.
Апеляційним судом правильно вказано, що виконком в даному
випадку є реєстраційним органом і не несе відповідальність за
правильність проведення ліквідаційної процедури. Таку
відповідальність несе ліквідаційна комісія.
Суди попередніх інстанцій встановили, що скасування
держреєстрацўї УГ ТОВ “Статус-КВО” здійснено виконкомом на
підставі пакету доказів, наданого у відповідності з п. 34
Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької
діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 25.05.1998 № 740.
До компетенції касаційної інстанції ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
) не відноситься
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
З огляду на встановлені судами обставини та дослідивши докази,
касаційна інстанція дійшла висновку, що вказані скаржником норми
матеріального права не порушені.
Неправильне застосування норм процесуального права може бути
підставою для скасування постанови апеляційної інстанції у
випадках вказаних в ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вказані в касаційній скарзі порушення не призвели до прийняття
неправильного по суті рішення.
Колегія суддів вважає, що справа розглянута попередніми судовими
інстанціями з дотриманням вимог чинного законодавства і підстави
для скасування прийнятих рішення та постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ КБ “ПриватБакн”, м. Дніпропетровськ в особі
філії “Харківське головне регіональне управління ЗАТ КП
“ПриватБанк” залишити без задоволення, а рішення господарського
суду Харківської області від 05.06.2003 та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 по
справі № 11/97-03 – без змін.