320/7612/16-а(2-а/320/282/16) Про перегляд за нововиявленими обставинами постанови міськрайонного суду - 24.11.2020 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2019 року (головуючий -суддя Купавська Н.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (ухвалена в складі колегії: головуючого судді- Мельника В.В., суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.) у справі № 320/7612/16-а (2-а/320/282/16) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами

19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, заявник) звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2017 року у справі №320/7612/16-а(8-а/320/1/19), в якій просила переглянути за нововиявленими обставинами постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2017 року з урахуванням змін в Постанові КМУ від 01.10.2014 №505 (505-2014-п) .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що нововиявленими обставинами по справі є те, що 13.09.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №689, якою змінив п.6 №505 "Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" та виклав його в наступній редакції: "будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановлено для працездатних осіб". Через те, що Постанова КМ України №689 від 13.09.2017 (689-2017-п) пом`якшує відповідальність ОСОБА_1, оскільки перевищення коштів на її депозитному рахунку саме у 25-кратному розмірі прожиткового мінімуму не було, тому ця обставина і є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2017 року по справі №320/7612/16-а(8-а/320/1/19) відмовлено.

Третій апеляційний адміністративний постановою від 15.01.2020 ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.09.2019 залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені в заяві обставини не можуть бути визнані нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України, зокрема через те, що станом на час прийняття Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області рішення від 21.04.2017 діяла Постанова КМУ №505 в редакції від 15.05.2015, а Постанова КМУ №689 від 13.09.2017 (689-2017-п) , на яку посилається заявник, не має зворотної дії в часі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернулася у березні 2020 року до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким визнати Наказ Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради за № 443-Р від 09.09.2016 нечинним з 13.09.2017.

Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти її задоволення заперечує в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 18 березня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року призначено справу до розгляду в судове засідання в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (460-20) (далі- Закон №460-IX (460-20) , набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі №320/7612/16-а(2-а/320/282/16) подана у березні 2020 року, тому розглядається в порядку, що діяв після набрання чинності Законом №460-IX (460-20) (із застосуванням норм КАС України (2747-15) в редакції, чинній з 08.02.2020).

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини 3 статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена зокрема ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, після її перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, підставою для відкриття касаційного провадження у справі №320/7612/16-а(2-а/320/282/16) слугувало оскарження судового рішення, зазначеного у частині 2 статті 328 КАС України та посилання заявника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.

Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 вважає нововиявленою обставиною прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 13 вересня 2017 року №689 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою внесені зміни зокрема до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (505-2014-п) "Про затвердження Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".

Заявниця зазначає про те, що на час розгляду справи у суді першої інстанції діяла редакція Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (505-2014-п) станом на 21 квітня 2017 року, однак Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №689 (689-2017-п) її відповідальність в межах спірних правовідносин була пом`якшена, а тому Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №689 (689-2017-п) , в даному випадку, має зворотну дію в часі та відповідно до ч. 3 ст. 361 КАС України прийняття такої постанови є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Судами попередніх інстанцій також вірно встановлено, що положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 (505-2014-п) , який застосовувався судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору в цій справі, встановлюють умови, за яких не призначається щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Так, відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (505-2014-п) (в редакції чинній на час прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору 21 квітня 2017 року) грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №689 (689-2017-п) в абзаці 12 пункту 5 та абзаці 4 пункту 6 після слова "рахунку" доповнити словом "(рахунках)", а цифри і слово " 10-кратний" замінити цифрами і словом " 25-кратний".

Внесення змін до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (505-2014-п) не є прийняттям нового нормативно-правового акту, який пом`якшує або скасовує відповідальність фізичної особи, через те, що тільки інакше врегульовує умову, за якої не призначається грошова допомога, а не питання притягнення осіб до відповідальності.

За таких підстав, обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року №689 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (689-2017-п) зворотної дії в часі не має, тому правові підстави, передбачені частиною 3 статті 361 КАС України, для перегляду постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 квітня 2017 року по справі №320/7612/16-а(8-а/320/1/19) за нововиявленими обставинами в даному випадку відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обставина, на яку вказує заявник як на нововиявлену для перегляду рішення суду першої інстанції, не існувала станом на дату ухвалення цього рішення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).

Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана ОСОБА_1, не містила нововиявлених обставин, визначених статтею 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.