ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 36/166
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді В. Овечкіна
суддів Є. Чернова,В. Цвігун
За участю представників
Позивача В. Ринковий, В. Литвин
Відповідача А. Сокол,В. Відміш
розглянувши
касаційну скаргу Українського державного центру
транспортного сервісу “Ліски”
на постанову від 22.06.2004 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 36/166
за позовом Українського державного центру
транспортного сервісу “Ліски”
до Українсько-австрійського спільного
підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю “Термінал-
Етранса-Ліски” (відповідач-1)
Дніпровської районної у м. Києві
державної адміністрації (відповідач-2)
про визнання недійсними установчих документів та скасування
державної реєстрац
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2004 р. по
справі № 36/166 (суддя – Трофименко Т.Ю.) було задоволено позов
УДЦТС “Ліски” до ТОВ “Термінал-Етранса-Ліски” та Дніпровської
районної у м. Києві державної адміністрації та визнано недійсною
державну реєстрацію українсько-австрійського спільного
підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю
“Термінал-Етранса-Ліски”, визнано недійсним свідоцтво про
державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності № 03589
від 06.02.1998 р., видане Дніпровською районною державною
адміністрацією м. Києва українсько-австрійському спільному
підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю
“Термінал-Етранса-Ліски”, скасовано державну реєстрацію
українсько-австрійського спільного підприємства у формі
товариства з обмеженою відповідальністю
“Термінал-Етранса-Ліски”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2004 р. в справі № 36/166 (судді: Коробенко Г.П. ,
Полянський А.Г., Рябуха В.І.) було скасовано рішення
господарського суду м. Києва від 26.05.2004 р. та прийнято нове
рішення, яким в позові було відмовлено.
Український державний центр транспортного сервісу “Ліски” не
погодившись з постановою від 22.06.2004 р. звернувся з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 р., а
рішення господарського суду м. Києва від 26.05.2004 р. у справі
№ 36/166 залишити без змін.
Скаржник зазначає, що оскаржувана постанова, винесена з
порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального
права. Так, судом було неправильно застосовано ст.ст. 71, 76, 80
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки апеляційний суд дійшов висновку,
що судом першої інстанції не було застосовано строки позовної
давності, які в даному випадку мали бути застосовані.
Відповідач-1 проти касаційної скарги заперечує, у наданому суду
відзиві зазначає, що скаржник, посилаючись на порушення судом
норм матеріального права, не вказує в чому саме полягали вказані
порушення.
Відповідач-2 проти касаційної скарги також заперечує з мотивів,
викладених у наданому відзиві.
Судова колегія, розглянувши у судовому засіданні касаційну
скаргу Українського державного центру транспортного сервісу
“Ліски”, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва
06.02.1998 року зареєстровано українсько-австрійське спільне
підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю
“Термінал-Етранса-Ліски”, про що видано свідоцтво про державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності № 03589.
Установчим договором від 24.01.1998 р. та ст. 1 Статуту
відповідача-1, зареєстрованого Дніпровською районною державною
адміністрацією м. Києва 06.02.1998 р., передбачено, що
учасниками товариства є Фонд державного майна України та фірма
“Етранса” Шпедиционз Акциенгезеллшафт, які зобов”язані внести
певні частки до статутного фонду.
Відповідно до п.п. “г” п. 4 Положення про державну реєстрацію
суб'єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір
за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності
( 276-94-п ) (276-94-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України № 276 від 29.04.1994 р., яке діяло на момент проведення
реєстрації, для державної реєстрації суб’єкта підприємницької
діяльності юридичної особи власник або уповноважена ним особа
(заявник) мають особисто подати до органу державної реєстрації
документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до
статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі,
передбаченому законодавчими актами.
Статтею 52 ЗУ “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
від
19.09.1991 р. передбачено, що до моменту реєстрації товариства з
обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести
не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу,
що підтверджується документами, виданими банківською установою.
Відповідно до ст. 8 Установчого договору та ст. 6 Статуту
відповідача-1, для створення товариства та забезпечення його
діяльності формується статутний фонд в розмірі 3915762,00 грн.
Частка Фонду державного майна України у статутному фонді
відповідача-1 складає 1174700,00 грн. – 30% статутного фонду
товариства. Частка фірми “Етранса” складає 2741062,00 грн., що
становить 70% статутного фонду товариства (п. 6.2. Статуту та
п. 8.2. Установчого договору).
Формування статутного фонду здійснюється за рахунок внесення
майна, передбаченого п. 8.2. Установчого договору та п. 6.2.
Статуту відповідача-1.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та
суду апеляційної інстанції стосовно того, що в матеріалах
реєстраційної справи відсутній документ, який підтверджує
внесення засновниками своїх вкладів повністю чи певної частини
свого вкладу, так само, як і відсутнє посилання на документ,
який свідчив би про внесення засновниками Відповідача-1 до
моменту реєстрації товариства не менше 30% належного вкладу,
відсутні докази того, що вказаний документ був наданий разом з
іншими документами, необхідними для реєстрації товариства,
перелік яких встановлено п. 4 Положення про державну реєстрацію
суб’єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір
за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності
( 276-94-п ) (276-94-п)
№ 276 від 29.04.1994 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, юридична особа
ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною
державної реєстрації юридичної особи через допущені при її
створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших
випадках, встановлених законом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої та
апеляційної інстанції, що можливість усунути допущене при
створенні відповідача-1 порушення відсутня, оскільки ст. 52 ЗУ
“Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
та п. 4 Положення про
державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та про
реєстраційний збір за державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності ( 276-94-п ) (276-94-п)
, передбачено, що
внесення засновником (учасником) не менше 30% вказаного в
установчих документах вкладу, має бути здійснено, а документ,
який підтверджує таке внесення, має бути подано, саме до моменту
державної реєстрації товариства.
Стосовно застосування судом апеляційної інстанції строків
позовної давності та встановлення пропуску строків позовної
давності позивачем без поважних причин, судова касаційна
інстанція зазначає наступне.
Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, перебіг строку
позовної давності починається з дня виникнення права на позов;
право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до ст. 261
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 р., перебіг позовної
давності починається від дня, коли особа довідалася або могла
довідатися про порушення свого права або про особу, яка його
порушила.
Засновниками тов. “Термінал Етранса Ліски” є Фонд державного
майна України та фірма “Ліски”
Підписання установчих документів відповідача –1 позивачем не
свідчить про допущені під час реєстрації порушення, так як
державна реєстрація товариства не співпадає в часі та
здійснюється різним суб”єктним складом.
Зазначене свідчить про недоведеність пропуску строку позовної
давності, в тому числі по різним позовним вимогам. Крім того,
касаційна інстанція зазначає,що усунути порушення закону в
частинў невнесення часток до статутного фонду сторонами
установчого договору є неможливим.
Відповідно до ст. 110 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична особа
ліквідується за рішенням суду про визнання недійсною державної
реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні
порушення, які не можна усунути.
Скасування державної реєстрації та визнання недійсним свідоцтва
про державну реєстрацію тов. “Термінал Етранс Ліски” свідчить
про те, що правовідносини між сторонами фактично не склалися, не
породжують для сторін прав обов”язків, а тому для вимог про
визнаня недійсною такої реєстрації та свідоцтва строки позовної
давності не розповсюджуються. В цьому контексті касаційна
інстанція приймає до уваги п3.3 роз”яснення ВГС України”Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням
угод недійсними” від 12.03.99. № 02-5/111 в частині не
застосування до угод,які не породжують прав та обов”язків
строків позовної давності.
Касаційна інстанція констатує,що СП Тов. фактично сторонами
створено не було.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія,-
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Українського державного центру задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.06.2004 р. у справі № 36/166 скасувати.
3. Рішення господарського суду від 26.05.2004 по цій справі
залишити без зміни.
4. Витрати по сплаті державного мита в апеляційній інстанції, а
також за перегляд у порядку касації віднести на СП Тов “Термінал
Етранса Ліскі”.
Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні наказ.