Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши за винятковими обставинами у порядку письмового провадження за скаргою ОСОБА_1 справу за її позовом до Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - Комунальне госпрозрахункове житлово-експлуатаційне підприємство "Придніпровське" (за участю прокурора м. Кременчука Полтавської області), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Фонду міського майна Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо укладення з нею договору оренди окремо ізольованого нежитлового підвального приміщення та зобов'язати останнього укласти такий договір.

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 13 червня 2007 року позов задовольнив частково.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2008 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2009 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на зазначену постанову Харківського апеляційного адміністративного суду повернув, мотивувавши це тим, що її подано із пропуском місячного строку на касаційне оскарження, а заява про його поновлення від останньої не надійшла.

У скарзі до Верховного Суду України ОСОБА_1 порушила питання про скасування рішень апеляційного і касаційного судів та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неоднакове порівняно з іншими справами застосування однієї й тієї самої норми права - статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок суду касаційної інстанції не відповідає фактичним обставинами справи та вимогам чинного законодавства, а тому скарга підлягає частковому задоволенню. При цьому колегія суддів виходить із такого.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 статті 212 КАС вказано, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС у виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п'ять днів із дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.

Як убачається з матеріалів справи, 29 травня 2008 року в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду, а в повному обсязі її складено 3 червня 2008 року.

За змістом частин 1, 3 статті 103 КАС перебіг процесуального строку, що визначається місяцями, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, та закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України була подана 2 липня 2008 року, що підтверджується штемпелем поштового відділення на конверті, і про що зазначено в оскаржуваній ухвалі цього суду.

Отже, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права Вищий адміністративний суд України дійшов помилкового висновку, що скаржниця пропустила строк касаційного оскарження.

Допущене Вищим адміністративним судом України порушення вимог чинного процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2009 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 КАС.