420/1119/19 Про визнання протиправним та скасування наказу ДФС "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" - 10.11.2020 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/1119/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ТОРГ" до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа: Національне антикорупційне бюро України, про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ТОРГ" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року (суддя Бутенко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.),-

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ТОРГ" (далі за текстом - позивач, ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Одеській області (далі за текстом - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ № 1221 від 19 лютого 2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Позов вмотивовано тим, що платник податків звільнений від обов`язку надавати відповіді на запити про надання інформації, які не відповідають вимогам статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Позаяк запит контролюючого органу не містив ані чітко визначених підстав, ані підтверджень необхідності надання зазначеної у запиті інформації, позивач, відмовляючи контролюючому органу в отриманні такої інформації, не порушив приписи податкового законодавства. При цьому копії митних декларацій, що запитувались ГУ ДФС, вже надавались ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ" при митному оформленні товарів та містяться у відповідних інформаційних базах. Відтак, зазначену в оскарженому наказі підставу проведення перевірки - пункт 2 частини сьомої статті 346 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ), слід вважати незаконною, а сам наказ - неправомірним.

Ухвалою від 20 березня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив клопотання Національного антикорупційного бюро України (далі за текстом - третя особа, НАБУ) та залучив його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 8 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що НАБУ відповідно до листа від 9 серпня 2018 року ініціювало перед ДФС України проведення перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичних осіб, які фігурують у кримінальних провадженнях, серед яких наявне і ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ".

Згідно з листом від 25 вересня 2018 року НАБУ передало ДФС України копії окремих матеріалів досудових розслідувань в 2 томах, які містять документальну інформацію, що свідчить про порушення підприємствами, у тому числі ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ", вимог законодавства України з питань державної митної справи. Аналогічна інформація щодо підприємства позивача була передана третьою особою листом від 12 жовтня 2018 року.

14 січня 2019 року на адресу ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист ДФС України № 1101/7/99-99-14-04-02-17, в якому зазначено, що від НАБУ отримано інформацію, з якої встановлено, що в межах здійснених досудових розслідувань у кримінальних провадженнях від 11 жовтня 2017 року №52017000000000682 та від 9 липня 2018 року №520180000000679 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, отримані матеріали, які вказують на неправильність декларування митної вартості імпортованих товарів, зокрема і ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ". Під час досудових розслідувань у даних кримінальних провадженнях отримано відомості, що упродовж 2016-2017 років службові особи Київської міської митниці ДФС та Київської митниці ДФС всупереч вимог МК України (4495-17) в зоні діяльності митних постів "Столичний" та "Святошин" систематично здійснювали митне оформлення імпортованих в Україну товарів, чим сприяли протиправній діяльності по заниженню митної вартості товарів, задекларованих від імені, в тому числі, підприємства позивача. За змістом вказаного листа діяльність ряду українських підприємств, в тому числі і ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ", пов`язана з громадянином ОСОБА_1, який є бенефіціарним власником іноземних компаній, що здійснювали продаж товарів, зокрема і для підприємства позивача. На думку НАБУ, матеріали досудових розслідувань вказують на контроль ОСОБА_1 над вказаними покупцями і продавцями та, як наслідок, на пов`язаність сторін та неправильність декларування митної вартості імпортованих товарів.

З метою повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законодавства справляються при переміщенні товарів через митний кордон України, ДФС України доручено ГУ ДФС вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку, визначеному статтями 345- 354 МК України, на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб`єктами ЗЕД.

15 січня 2019 року ГУ ДФС на підставі пункту 5 статті 334 МК України на адресу позивача надіслало запит №594/10/15-32-14-10-07 про надання інформації та копій документів для перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ", у зв`язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезені товарів на митну територію України.

У відповідь на цей запит, позивач листом від 5 лютого 2019 року №5/2/19-1 повідомив, що при митному оформленні товарів декларантом були подані до митного органу усі необхідні документи. Відмовляючи у наданні документів, платник податків зазначив, що запит не містить конкретної підстави та інформації, яка свідчить про виявлені контролюючим органом порушення, та не відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 1245 від 27 грудня 2010 року "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (1245-2010-п) .

У зв`язку з ненаданням пояснень на запит та копій документів 19 лютого 2019 року ГУ ДФС відповідно до вимог пункту 2 частини сьомої статті 346 МК України винесло наказ № 1221 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ" за митними деклараціями за період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим пунктом 81.1 статті 81 ПК України, не допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки з огляду на незаконність винесення наказу про проведення перевірки, про що складено акт про відмову у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 25 лютого 2019 року №111/15-32-14-10-11/41190731.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржений позивачем наказ відповідає вимогам, що висуваються до його змісту абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України; у наказі вказана підстава для проведення перевірки, а саме пункт 2 частини сьомої статті 346 МК України, тобто ненадання пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу. Направлений ГУ ДФС запит містив фактичну (аналіз митних декларацій) та правову (частина п`ята статті 334 МК України) підстави для направлення, а також опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

У касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що він був звільнений від обов`язку надання відповіді на запит ГУ ДФС як такого, що не містив інформації, яка б підтверджувала наявність підстав для надіслання запиту, та переліку інформації, яка запитувалась. Вимога щодо надання копій усіх митних декларацій і документів, що подаються до митного оформлення, суперечить приписам пункту 20.3 статті 20 ПК України.

Скаржник вважає, що у запиті про надання інформації мають бути зазначені відомості про існуючі, а не умовні (можливі) порушення з боку платника податків. Більше того, посилання судів на "аналіз митних декларацій" як на фактичну підставу надіслання запиту є неспроможними у зв`язку з тим, що така підстава є неповною, не розкриває того, які саме порушення були встановлені.

Фактично проведення документальної позапланової перевірки підприємства позивача було ініційовано НАБУ перед ДФС України, тобто в межах кримінального провадження. Водночас, за змістом статті 346 МК України підстави та порядок проведення документальних виїзних перевірок підприємств не поширюються на перевірки, що проводяться відповідно до кримінального процесуального закону.

Також позивач вважає, що вступ третьої особи без самостійних вимог є недоцільним та незаконним, оскільки предметом розгляду даної справи є протиправність наказу відповідача. Наголошено, що Конституційний Суд України рішенням від 5 червня 2019 року визнав неконституційним положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", визнавши, що НАБУ не має повноважень щодо подачі до суду позовів, а отже і представництво НАБУ в справах також є незаконним, тому як дані функції уже покладені на органи прокуратури.

Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі з метою формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Третя особа у відзиві на касаційну скаргу просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Відзив вмотивовано тим, що НАБУ передало ДФС України листами від 25 вересня 2018 року та від 12 жовтня 2018 року копії окремих матеріалів досудового розслідування, у зв`язку з чим контролюючим органом отримано документальну інформацію, яка свідчить про порушення позивачем вимог законодавства з питань державної митної справи. Враховуючи викладене, у ГУ ДФС була обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для здійснення передбачених законом заходів із перевірки діяльності підприємства позивача.

Крім того, НАБУ подано клопотання про закриття касаційного провадження, яке вмотивовано тим, що справа №420/1119/19 є справою незначної складності, судом першої інстанції вона була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

За наслідками розгляду вказаного клопотання колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки у статті 339 КАС України (в редакції, чинній до 8 лютого 2020 року) наведено вичерпний перелік підстав для закриття касаційного провадження. Втім, заявником у поданому клопотанні не наведено, а колегією суддів не встановлено визначених статтею 339 КАС України підстав для закриття касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

За змістом частини другої статті 1 МК України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За приписами частини першої статті 346 МК України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного митного органу з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 346 МК України документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи митного органу і може проводитися, якщо виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виявлені факти або отримана інформація, які свідчать про порушення вимог законодавства з питань митної справи, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його у суді.

У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Право органу доходів і зборів надсилати відповідні запити передбачено частиною п`ятою статті 334 МК України, відповідно до якої з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що запит про надання інформації та копій документів від 15 січня 2019 року №594/10/15-32-1410-07 містив вказівку на фактичну підставу (виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України протягом 2017 року за 36 митними деклараціями) і правову підставу (частина п`ята статті 334 МК України) направлення запиту.

Водночас, позивач жодних документів на запит відповідача не надав.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку відповідному запиту, дійшли обґрунтованого висновку про те, що порушення відповідачем вимог законодавства, які б надавали позивачу можливість не надавати відповідь на обов`язковий запит, під час розгляду справи не встановлено.

За таких обставин, доводи ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ" про відсутність у нього обв`язку подавати відповідь на такий запит є необґрунтованими та такими, що спростовуються відповідними встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.

До того ж, відсутність посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинна розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам законодавства, та як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення перевірки протиправним.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що приймаючи рішення у спорах, предметом оскарження в яких є накази про проведення перевірок, суди надають оцінку обставинам справи у кожному конкретному випадку, оцінюючи надані сторонами докази, в тому числі і письмовим запитам податкового органу про надання інформації.

Водночас, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини чи здійснювати переоцінку доказів, а відтак, посилання позивача на рішення Верховного Суду, які ухвалені за інших, відмінних від цієї справи обставин, не можуть вказувати на недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Суди правильно відхилили зауваження позивача про зазначення у запиті в якості підстави про "можливе порушення митного законодавства", оскільки направлення таких запитів має на меті саме з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували наявні у контролюючого органу відомості; за наслідками аналізу та дослідження відповідних пояснень суб`єкта господарювання та наданих ним документів встановлюється наявність чи відсутність відповідних порушень з боку позивача.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не підтвердилися доводи позивача про те, що оскаржений наказ прийнято в межах кримінального провадження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що наказ видано на виконання вимог пункту 2 частини сьомої статті 346 МК України, тобто виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи, якщо підприємство не надало пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів.

Посилання позивача на те, що у відповідача була наявна вся інформація щодо здійснення митного оформлення товару обґрунтовано відхилені судами, оскільки такі доводи не підтверджені відповідними доказами.

Рішенням Конституційного Суду України від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII, відповідно до якого Національному антикорупційному бюро України надається право, за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Разом з тим, вказане рішення не впливає жодним чином на наявність правових підстав для залучення НАБУ в якості третьої особи для цілей розгляду вказаної справи, предметом якої є визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, призначеної ГУ ДФС.

Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду не підтвердилися обставини, які б свідчили про те, що перевірка на підставі оскаржуваного наказу призначена за відсутності фактів, які б вказували на те, що у відповідача відсутні дані, які б свідчили про наявність можливих порушень під час митного оформлення товарів позивачем у 2017 році.

Аналогічне правозастосування при вирішенні спорів із тотожними правовідносинами викладено Верховним Судом у постановах від 18 червня 2020 року (справа №420/861/19, №420/1685/19), від 14 квітня 2020 року (справа №420/1121/19).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування наказу № 1221 від 19 лютого 2019 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, на порушення якого особа, що подала касаційну скаргу, вмотивовано не посилається.

Обґрунтування касаційної скарги ТОВ "БЛЕК СІ ТОРГ" аналогічні доводам, викладеним у позові та апеляційній скарзі і зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Судді		М.М. Гімон Є.А. Усенко Р.Ф. Ханова