ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 справа N А-27/481-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 28.01.2004
у справі А-27/481-02
господарського суду Харківської області
за позовом Дочірньої компанії "ГУ"
Національної акціонерної компанії
"НУ"
до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2003 у
справі № А-27/481-02 позов задоволено частково: визнано недійсним
рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 12.12.2001 №
881/23-10425982033/16030 в частині донарахування позивачу податку
на додану вартість у сумі 3 191 653 грн. (штрафна санкція у сумі
937 665 грн.) та зменшення сум податку на додану вартість,
заявлених позивачем до відшкодування, у розмірі 522 183, 02 грн.
Стягнуто з ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на користь позивача
85 грн. державного мита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПІ у Ленінському районі м.
Харкова було подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного
господарського суду.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.01.2004 рішення господарського суду Харківської області від
29.09.2003 у справі № А-27/481-02 змінено - скасовано в частині
зменшення податку на податку на додану вартість, заявленого
позивачем до відшкодування, на 522 183, 02 грн., оскільки у цій
частині суд вийшов за межі позовних вимог (т.я. зазначені вимоги
позивачем не були заявлені). В решті - рішення господарського суду
Харківської області від 29.09.2003 - залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить
скасувати рішення господарського суду Харківської області від
29.09.2003 у частині визнання недійсним рішення ДПІ у Ленінському
районі м. Харкова від 12.12.2001 № 881/23- 10425982033/16030 щодо
донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 3 191 653
грн. (штрафна санкція у сумі 937 665 грн.), постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 28.01.2004 в частині
залишення без змін рішення господарського суду Харківської області
від 29.09.2003 у справі № А-27/481-02 та прийняти нове рішення,
яким у позові відмовити, посилаючись на порушення господарським
судом апеляційної інстанції п. 4.7 ст. 4, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п.
7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями).
В засіданні суду було оголошено перерву до 15.07.2004 до 14 год.
00 хв.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин
справи, встановлених господарськими судами, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено перевірку
дотримання вимог податкового законодавства Харківською філією ДК
"ГУ" за період з 01.07.1999 по 30.06.2001, за наслідками якої
складено акт від 16.11.2001 № 23-104, яким встановлено, що
Харківська філія ДК "ГУ" у перевіряємий період здійснювала
реалізацію природного газу (як імпортованого, так і власного
видобування) на умовах комісії, але в порушення вимог п.п.7.2.8
п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не вела окремого обліку з продажу та придбання щодо
операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 %, та
звільнених від оподаткування. При цьому філією в податкових
деклараціях з податку на додану вартість було задекларовано обсяг
реалізації газу за нульовою ставкою податку на додану вартість в
розмірі 66 632 371 грн., що підтверджено податковими накладними,
наданими споживачам; але для підтвердження обсягу реалізації газу
за нульовою ставкою від Дочірньої компанії "ГУ" було одержано
податкові накладні на обсяг реалізації газу за нульовою ставкою
податку на додану вартість лише на суму 48 204 803 грн. У зв'язку
з наведеним відповідач дійшов висновку, що сума непідтвердженого
обсягу реалізації газу за нульовою ставкою складає 18 427 567, 74
грн. і, відповідно, сума занижених податкових зобов'язань з
податку на додану вартість - 3 685 513, 55 грн.
Крім того, в акті перевірки було встановлено факти порушення вимог
п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внаслідок безпідставного включення
до податкового кредиту сум податку на додану вартість.
На підставі вказаного акту перевірки (частково врахувавши
заперечення позивача на акт перевірки) ДПІ у Ленінському районі м.
Харкова прийнято рішення від 12.12.2001 № 881/23-104-
25982033/16030 про застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства Харківською філією Дочірньої компанії "ГУ"
Національної акціонерної компанії "НУ", яким позивачу були
донараховані податки і збори, в т.ч. податок на додану вартість в
сумі 3 191 653 грн. (штрафні санкції - 937 665 грн.), які є
предметом оскарження.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи та прийшов до правильного висновку щодо
безпідставного донарахування відповідачем податку на додану
вартість в сумі 3 191 653 грн. (штрафних санкцій у розмірі 937 665
грн.) з огляду на наступне.
Як встановлено відповідачем в акті перевірки, у спірний період
Харківська філія ДК "ГУ" здійснювала реалізацію природного газу як
імпортованого, так і власного видобутку.
Згідно з приписами п.п. 6.2.7 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у 1999 р. продаж
імпортованого газу здійснювався за нульовою ставкою.
Виходячи з відсутності у позивача окремого обліку операцій, що
підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % та звільнених від
оподаткування; а також з невідповідності сум податку на додану
вартість в податкових накладних, підтверджуючих податкові
зобов'язання, та сум податку на додану вартість в податкових
накладних, підтверджуючих податковий кредит, відповідачем в акті
перевірки зроблено висновок про непідтвердження позивачем
документально задекларованих обсягів реалізації газу за нульовою
ставкою.
Відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники податку повинні вести
окремий облік з продажу та придбання щодо:
- операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та
звільнених від оподаткування;
- операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат
виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних
(імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік
ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких
встановлюються центральним податковим органом України.
Господарськими судами встановлено, що зазначений облік Харківською
філією ДК "ГУ" ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок
заповнення яких відповідає умовам Порядку ведення книг обліку
придбання і продажу товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом
ДПА України від 30.05.1997 № 165.
Крім того, господарськими судами встановлено, що весь
задекларований обсяг реалізації газу за нульовою ставкою у спірний
період - 66 632 371 грн. (зазначений в акті перевірки)
підтверджено податковими накладними, виданими ДК "ГУ".
Зазначені висновки господарського суду підтверджено і висновком
судово-економічної експертизи № 1902 від 28.07.2003 Харківського
науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф.
М.С. Бокаріуса (т. 2, а.с. 76-79).
Вищенаведені факти, встановлені господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій, спростовують доводи відповідача щодо
заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану
вартість у спірний період внаслідок непідтвердження обсягу
реалізації газу за нульовою ставкою у сумі 18 427 567, 74 грн.
Висновки господарського суду апеляційної інстанцій щодо решти
донарахувань з податку на додану вартість за рахунок зменшення
податкового кредиту, а також збільшення податкових зобов'язань з
податку на додану вартість відповідають чинному законодавству і
фактичним обставинам справи.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарського суду апеляційної інстанції щодо виходу
господарського суду першої інстанції за межі позовних вимог при
прийняті рішення про зменшення сум податку на додану вартість,
заявлених позивачем до відшкодування у розмірі 522 183, 02 грн.,
оскільки зазначені вимоги позивачем заявлені не були.
За таких обставин, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 28.01.2004 у справі № А-27/481-02
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 28.01.2004 у справі № А-27/481-02 - без змін.