ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 6/191-н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної
податкової інспекції
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від
25.03.2004р.
зі справи № 6/191-н господарського суду
Хмельницької області
за позовом Приватного підприємства “Тріада”,
м. Хмельницький
до Хмельницької міжрайонної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Мруг О.Б. (доручення від 02.02.04 № 66/1)
від відповідача: Назаренко В.В. (довіреність від 09.07.04
№ 09.07.04 № 2968/9/100-31)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 03.06.04 р., надіслана 04.06.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
Актом перевірки № 00269 щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій приватним підприємством “Тріада” у сфері
готівкового та безготівкового обігу, складеним
Старокостянтинівською
об’єднаною державною податковою інспекцією 11.09.03 виявлені
порушення з боку підприємства п. 1,2 ст. 3 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, які
виразилися в перевищенні готівки в касі та невидачі
розрахункового документу.
На підставі акту перевірки, Хмельницькою міжрайонною державною
податковою інспекцією оформлено податкове повідомлення-рішення
від 17.09.03р. № 0000412330/0, яким підприємству визначено суму
податкового зобов’язання за платежем - штраф за порушення
податкового законодавства 17 676, 95 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення в частині нарахування
штрафних санкцій у сумі 17 226, 95 грн. оскаржено позивачем у
судовому порядку, при якому рішенням господарського суду
Хмельницької області від 24.11.03 (суддя Танасюк О.Є.) позов ПП
“Тріада” задоволений, податкове повідомлення-рішення від
17.09.03р. визнане в цій частині недійсним з огляду на
недоведеність та непідтвердженість належними доказами викладених
в акті перевірки фактів порушень.
За апеляційною скаргою Хмельницької міжрайонної державної
податкової інспекції вказане судове рішення переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 25.03.2004р. (судді Горшкова Н.Ф. –
головуючий, Веденяпін О.А., Голубєва Г.К.) залишено без змін з
тих же підстав.
В поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі
Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція, не
погоджуючись з прийнятою у справі постановою, просить її
скасувати, прийняти нове рішення, при цьому наводить наступні
доводи:
- апеляційною інстанцією порушені норми п. 2.2 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті України, затв
Постановою правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, (зареєстр. в
Мінюсті 15.03.2001р. за № 237/5428), згідно якого розрахунки
готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними
особами здійснюються через касу підприємств з веденням касової
книги встановленої форми, розрахунки за готівку підприємств в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг здійснюються
із застосуванням РРО відповідно до Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(п. 2.6);
- апеляційною інстанцією не враховано те, що суб’єкти
підприємницької діяльності зобов’язані забезпечити відповідність
сум готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків
до суми грошових коштів, що зазначена в денному звіті РРО, не
дотримання цієї норми є порушенням п. 13 ст. 3 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу ПП “Тріада просить залишити
оскаржувану постанову без змін як законну та обгрунтовану.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про залишення прийнятих у справі судових актів
без змін, але з інших правових підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
оскаржуване податкове повідомлення-рішення оформлене інспекцією
за платежем - штрафна (фінансова) санкція за порушення Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Штрафна (фінансова) санкція визначена інспекцією в податковому
повідомленні-рішенні як податкове зобов’язання.
Відповідно до п. 1.2 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, який
є спеціальним законом з питань оподаткування, податкове
зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені вказаним Законом або іншими
законами України. Цим законом запроваджено поняття податкового
повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу
про обов’язок платника податків сплатити суму, визначену
контролюючим органом, у випадках, передбачених Законом (п. 1.9
ст. 1 Закону).
Статті 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
містять вичерпний перелік податків і зборів, які є
обов’язковими для сплати їх платником. Зі змісту п. 17.3 ст. 17
Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
вбачається, що тільки штрафні санкції за порушення податкового
законодавства прирівнюються до сплати податку.
У преамбулі Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 1776-14 ) (1776-14)
від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ (зі змінами
та доповненнями) зазначено, що цей Закон визначає правові засади
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто не визначає
зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму податку або збору у
встановлений законодавством строк.
Колегія суддів зазначає, що сфера дії Закону України від
21.12.2000р. № 2181-ІІІ не розповсюджується на правовідносини,
які врегульовані Законом України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а тому у податкової інспекції відсутні
правові підстави щодо прийняття податкового повідомлення на
підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.03.2004р.зі справи № 6/191-н – залишити без змін.
Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової
інспекції – залишити без задоволення.