Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргами Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі – ДПІ) та Заступника Генерального прокурора України (далі – Прокурор) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія" до ДПІ, за участю – Прокуратури Івано-Франківської області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

У липні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсна компанія" звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 19 березня 2004 року № 0000102600/0 та від 20 квітня 2004 року № 0000112600/0, якими йому зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 2 061 929 грн та 2 153 806 грн відповідно.

Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 27 вересня 2006 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 квітня 2009 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У скаргах про перегляд ухвалених у справі судових рішень за винятковими обставинами скаржники, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просять Верховний Суд України ці рішення скасувати, ДПІ – у задоволенні позову відмовити, а Прокурор – направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарг зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та додано рішення касаційних судів у яких, на думку скаржників, по-іншому застосовано ці норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для задоволення скарг немає.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з мотиву неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, якщо воно мало місце за аналогічних обставин і призвело до ухвалення неправильного рішення.

У справі, що розглядається оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ визначила суму податкового зобов’язання, вийшовши за межі наданих підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" повноважень, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, на що посилалася ДПІ і що було спростовано рішеннями попередніх судів, не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.

Наведені обставини відмінні від тих, на які послалися ДПІ та Прокурор на обґрунтування наявності підстави для перегляду справи за винятковими обставинами, оскільки податкові повідомлення-рішення у іншій справі були прийняті на підставі акта, в якому встановлені інші фактичні дані, які свідчили про наявність підстав для самостійного нарахування податкового зобов’язання контролюючим органом. Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Оскільки обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні скарг Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Заступника Генерального прокурора України про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України (rs3706395) від 1 квітня 2009 року відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.