160/9698/19 Про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України щодо тимчасового блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 09.11.2020 Прийняття

1. У жовтні 2019 року державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивачка, приватний нотаріус ОСОБА_1) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, МЮ України), у якій просила визнати протиправним та скасувати наказ МЮ України від 29 липня 2019 року №2291/5 щодо тимчасового блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржуваний наказ, винесений за результатами проведення камеральної перевірки, прийнятий з порушенням встановленого законодавством Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (990-2016-п) . Зокрема, позивачка зауважувала, що під час проведення камеральної перевірки суб`єктом владних повноважень не вживались заходи щодо перевірки порушень, які виявлено на підставі даних реєстру, у тому числі відповідачем не запитувались копії документів на паперових носіях, пояснення суб`єкта перевірки, а також відповідачем при проведенні камеральної перевірки, складено довідку та винесено оскаржуваний наказ без забезпечення участі державного реєстратора у процесі прийняття рішення шляхом можливості надання пояснень.

2.1. Також позивачка посилалася на те, що встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса (1 рік) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, МЮ України мало навести мотиви, з яких виходило, обираючи саме такий строк та засіб впливу. Тому, на думку позивачки, відповідачем при прийнятті наказу на підставі довідки про результати камеральної перевірки порушено принципи обґрунтованості та гласності та просить його скасувати.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, адміністративний позов приватного нотаріуса ОСОБА_1 задоволено повністю.

3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ МЮ України № 2291/5 від 29 липня 2019 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевірка приватного нотаріуса ОСОБА_1 зводилася лише до перегляду відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а внаслідок невитребування у позивача будь-яких пояснень щодо виявлених порушень порядку державної реєстрації та матеріалів у паперовому вигляді, що зберігаються у нотаріуса, а також посилання перевіряючих лише на загальні статті Закону та Порядку тільки підтверджує формальний характер перевірки, який не дає змогу детально з`ясувати в чому саме полягало те чи інше порушення законодавства позивачкою при здійсненні реєстраційних дій, чиї саме і які права були порушені, та чи не є "виявлені порушення" помилками технічного характеру при роботі з Державним реєстром прав, або пов`язаними з неналежним програмним забезпеченням реєстру та його нестабільною роботою. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перевірку позивача у цій справі було проведено з порушеннями встановленої процедури, зокрема відповідачем при проведенні перевірки та складенні довідки не було забезпечено участі державного реєстратора у процесі прийняття рішення, а Міністерство юстиції України при винесенні оскарженого наказу не перевірило вказаних недоліків, та винесло рішення виключно на підставі рекомендацій комісії, що проводила камеральну перевірку. Ці порушення у своїй сукупності призвели до того, що, прийнятий за результатами такої перевірки оскаржуваний наказ МЮ України не відповідає критеріям частини другої статті 2 КАС України, а саме обґрунтованості та урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 06 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми матеріального права, а саме пункти 6 та 7 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21 грудня 2016 року № 990 без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 820/5866/17, де Суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про незабезпечення участі у процесі прийняття оскаржуваного рішення як на підставу його скасування, оскільки нормами Порядку 990 визначено лише обов`язок розміщення наказу на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та направлення державному реєстратору копії наказу про проведення камеральної перевірки, що було виконано відповідачем.

6.1. Скаржник вказує на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про те, що порушення суб`єктом владних повноважень процедури проведення перевірки вже саме по собі свідчить про нікчемність результатів такої перевірки. На думку скаржника, таке міркування суду першої та апеляційної інстанції є помилковим та таким, що сформоване при порушенні підходу, викладеного у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02), про що свідчить аналіз висновку щодо застосування практики ЄСПЛ, який викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15358/17. Відповідно до цих рішень дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватися з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

6.2. Скаржник зазначає також, що судами попередніх інстанцій неправильно надана оцінка виявлених під час камеральної перевірки порушень державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_1. вимог статей 10, 16, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 10, 12, 18, 25 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , пунктів 20, 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (1141-2011-п) , за заявами №№ 27149116, 27149759, 27094940, 31421039, 31721054, 33843870, 34029098, 34291390, 33125462, оскільки позивачкою до Державного реєстру прав не долучено електронні копії документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, що відображено у довідці камеральної перевірки від 17.07.2019 .

6.3. Наведене, на думку скаржника, свідчить про порушення судами попередніх інстанцій частини третьої статті 242 КАС України та вказує на неповне з`ясування обставин у справі, недослідження всіх наявних у справі доказів.

7. 06 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 06 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

10. Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

11. Наказом МЮ України від 11 липня 2019 року № 2657/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 " було вирішено провести камеральну перевірку позивачки та утворено комісію для проведення цієї камеральної перевірки.

12. За результатами проведення камеральної перевірки складено довідку від 17 липня 2019 року, відповідно до якої виявлено порушення вимог статей 10, 18, 33 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 10, 12, 18 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_1 та вказано перелік заяв, під час розгляду яких вчинено порушення норм чинного законодавства.

13. На підставі матеріалів камеральної перевірки, МЮ України винесено наказ №2291/5 від 29 липня 2019 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" строком на 1 рік.

14. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з громадянином України ОСОБА_4, прізвище після державної реєстрації шлюбу у дружини - ОСОБА_1 ..

15. Не погоджуючи із вказаним наказом, позивачка звернулася до суду із цією позовною заявою про його скасування.

Нормативне регулювання

16. Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (1952-15) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин, далі - Закон №1952-IV (1952-15) ).

17. Відповідно до частин першої та другої статті 37-1 Закону № 1952-IV, контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав. За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

18. Пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV встановлено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

19. За приписами частини третьої статті 37-1 Закону № 1952-IV негайне виконання такого рішення забезпечує технічний адміністратор Державного реєстру прав у день його надходження.

20. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 37-1 Закону № 1952-IV).

21.Перелік осіб які можуть бути державними реєстраторами наведений у статті 10 Закону № 1952-IV, відповідно до частини першої якої державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

22. Статтею 38 Закону № 1952-IV визначено, що державні реєстратори, суб`єкти державної реєстрації прав за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

23. Згідно з приписами статті 16 Закону № 1952-IV передбачено, що при прийнятті заяв у паперовій формі обов`язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав. У базі даних заяв також реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій.

24. Відповідно до пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (1141-2011-п) під час формування заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій додатково до відомостей, передбачених пунктом 6 цього Порядку, вносяться відомості про: 1) тип об`єкта нерухомого майна: земельна ділянка; підприємство; житловий будинок; будівля; споруда; квартира; житлове приміщення; нежитлове приміщення; об`єкт незавершеного будівництва. Під час формування заяви обирається один із передбачених цим підпунктом типів об`єкта нерухомого майна; 2) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (у разі наявності відкритого розділу на об`єкт нерухомого майна); 3) кадастровий номер земельної ділянки (необов`язковий у разі формування заяви щодо підприємства, житлового будинку, будівлі, споруди, квартири, житлового чи нежитлового приміщення); 4) адреса об`єкта нерухомого майна (крім випадків формування заяви щодо земельної ділянки).

25. Згідно з пунктом 12 Положення №1141 під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

26. У разі, якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав (частина 8 статті 18 Закону № 1952-IV).

27. Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (990-2016-п) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 990).

28. Пунктом 4 Порядку № 990 передбачено, моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом. Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін`юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

29. Пунктом 5 Порядку № 990 визначено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін`юсту, що проводила такий моніторинг. У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

30. Відповідно до приписів пункту 10 статті 1 Закону № 1952-IV камеральна перевірка - перевірка, що проводиться у приміщенні Міністерства юстиції України виключно на підставі даних Державного реєстру прав.

31. Пунктами 6, 7 Порядку № 990 визначено, що камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті.

Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації.

32. Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін`юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін`юсту. Наказ Мін`юсту про проведення камеральної перевірки в обов`язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті. Копія наказу Мін`юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб`єкту державної реєстрації (пункти 6, 7 Порядку № 990).

33. Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку № 990).

34. Відповідно до пункту 9 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

35. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10 Порядку № 990).

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 27 серпня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, серед яких зазначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми матеріального права, а саме пункти 6 та 7 Порядку № 990 без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 820/5866/17.

39. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

40. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваним наказом відповідача позивачці, яка є приватним нотаріусом, тимчасово (строком на один рік) обмежили доступ до Державного реєстру прав з огляду на виявлені під час камеральної перевірки порушення при вчиненні реєстраційних дій

41. Приписами пункту 1 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав МЮУ у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

42. Колегія суддів зауважує, що МЮ України як суб`єкт владних повноважень за наслідками камеральної перевірки має право тимчасово обмежувати доступ до Державного реєстру прав, але водночас в силу приписів Закону 1952-IV таке рішення повинно бути вмотивованим, тобто мати зрозуміле і обґрунтоване пояснення.

43. Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, МЮ України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

44. У такому аспекті є підстави вважати, що обсяг дискреції МЮ України обумовлюється конкретними обставинами/ситуацією (як-от суть, характер порушень, їх наслідки), за яких тимчасове обмеження у доступі до Державного реєстру прав є виправданим і найбільш дієвим способом реагування.

45. У контексті надання оцінки правомірності оскаржуваного наказу судами попередніх інстанцій обґруновано враховано, що позивачці не було направлено копію наказу про призначення камеральної перевірки, а також в рамках камеральної перевірки комісія, яка її проводила, не вимагала від позивачки як уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації надати пояснення по суті виявлених порушень, як того вимагає пункт 7 Порядку № 990.

46. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що неповідомлення позивачки про проведення камеральної перевірки та не надсилання їй копії наказу про її проведення є порушенням пункту 7 Порядку № 990, яке позбавило державного реєстратора приймати на участь у процесі прийняття спірного наказу шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень.

47. Безпідставними є посилання МЮ України на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пунктів 6 та 7 Порядку № 990 без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі №820/5866/17, де Суд визнав необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про незабезпечення участі позивача у процесі прийняття оскаржуваного рішення як на підставу його скасування, оскільки нормами Порядку №990 визначено лише обов`язок розміщення наказу на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та направлення державному реєстратору копії наказу про проведення камеральної перевірки, що було виконано відповідачем.

48. Тобто у справі №820/5866/17, на відміну від цієї справи, судами було встановлено, що державному реєстратору - приватному нотаріусу, який був позивачем у тій справі, було направлено копію наказу про проведення камеральної перевірки у відповідності до вимог Порядку № 990.

49. Натомість у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності доказів, які б свідчили про належне поштове відправлення або нарочне вручення такого наказу позивачу, так само як і доказів на підтвердження отримання позивачкою цього наказу. Суди попередніх інстанцій вірно звертали увагу, що супровідний лист про відправлення наказу на адресу позивача - не є належним доказом підтвердження направлення та отримання позивачем такого поштового відправлення.

50. Розміщення наказу про проведення камеральної перевірки на офіційному веб-сайті не замінює направлення його копії на адресу суб`єкта контролю.

51. Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №814/2229/17, від 16 квітня 2020 року у справі №420/912/19, висловлював правову позицію, що доводи МЮ України щодо можливості позивачів в аналогічних справах ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті Міністерства юстиції України є безпідставним, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже позивач не зобов`язаний здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.

52. Верховний Суд вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій, що наведене призвело до порушення критерію обґрунтованості прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, відповідно до якого відповідач мав врахувати всі обставини, які мали значення для прийняття оскаржуваного наказу.

53. Водночас, зі змісту оскарженого наказу, як і з пояснень відповідача не зрозуміло чим керувався останній, обмежуючи позивачці доступ до Державного реєстру прав саме на один рік, зокрема які саме порушення вимагали саме такого заходу реагування і чому. Визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

54. Довідка камеральної перевірки за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не звільняє МЮ України надавати оцінку підставам винесення наказу саме відповідно до цієї пропозиції, зважаючи на вимоги норми пункту 1 частини другої статті 37-1 Закону № 1952-IV щодо обов`язку відповідача вмотивовувати рішення.

55. Не врахування відповідачем зазначеного під час прийняття спірного наказу свідчить про порушення останнім критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а саме не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, оскільки позивачку не повідомлено належним чином про проведення камеральної перевірки та пояснень з приводу виявлених камеральною перевіркою порушень останній не пропонувалося надати.

56. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що камеральну перевірку проведено з порушенням встановленої процедури, а отже прийнятий за результатами такої перевірки наказ МЮ України №2291/5 від 29 липня 2019 року "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" строком на 1 рік є протиправним та підлягає скасуванню.

57. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі відповідають підходу Верховного Суду щодо правозастосування в аналогічних справах, зокрема у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 1340/5656/18.

58. Подібного підходу при вирішенні аналогічних справ дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 420/5711/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/2632/18, від 24 жовтня 2019 року у справі №1340/5656/18 від 30 квітня 2020 року у справі № 820/5458/17, і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.

59. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

60. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

61. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

62. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

63. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.