ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 6/15пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.
розглянувши матеріали
касаційної скарги Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Р-ської області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.11.03
у справі господарського суду Луганської області
за позовом Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Р-ської області
до 1) ЗАТ "ХХХ", м. Н-ськ
2) акціонерного банку "YYY", м. Р-ськ
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 3175/10-18 від. 23.06.2004
від відповідачів: 1) Б.Б.Б. -дов. від. 09.04.2003
2) В.В.В. - дов. № 71 від. 23.06.2004
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 07.07.2004. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 14.07.2004 у відповідності з
ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 02.09.2003 господарського суду Луганської області у
задоволенні позовних вимог відмовлено щодо визнання недійсним
договору застави від 16.08.2000 та п.2 кредитного договору № 537
від 14.08.2000.
Постановою від 04.11.2003 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 02.09.2003 господарського суду Луганської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано доказів
відчуження, звернення стягнення на майно, передане у заставу за
договором від 16.08.2000, в рахунок погашення зобов'язань першого
відповідача за кредитним договором № 537 від 14.08.2000.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Н-ська ОДПІ Р-ської області
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що при їх
прийнятті мали місце неправильне застосування норм матеріального
та процесуального права, зокрема, відповідно до абз. 2 п. 5 Указу
Президента України № 167/98 від 04.03.2003 "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
відчуження майна та
майнових прав, які перебувають у податковій заставі, може
здійснюватися лише за письмовою згодою органу ДПІ за місцем
знаходження платника податків.
Укладаючи договір застави, відповідач -1 фактично дав згоду на
реалізацію свого майна, яке на той час знаходилось в податковій
заставі, без згоди Н-ської ОДПІ.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарським судом встановлено, що ЗАТ "ХХХ" та АБ "YYY"
14.08.2000 уклали кредитний договір № 537 на суму 1439171,00
грн., терміном дії один рік, зі сплатою 48% річних. В подальшому
до кредитного договору укладалися додаткові угоди.
На виконання умов кредитного договору, відповідачі 16.08.2000
уклали договір застави на обладнання. 20.04.2001 відповідачами
укладена угода про внесення змін та доповнень, якою в заставу
передано обладнання та будівлі, що належать ЗАТ "XXX".
Договір застави та угода посвідчені приватним нотаріусом Н-ського
міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі під №
2990 та № 1797. На час укладання спірних договорів все майно і
майнові права ВАТ "XXX" знаходилося у податковій заставі у зв'язку
з наявністю податкового боргу.
Відповідно до ст.ст. 1 і 4 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу
застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання
боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання
одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед
іншими кредиторами.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства
України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути
звернено стягнення.
Статтею 11 цього Закону ( 2654-12 ) (2654-12)
передбачено, що заставодавцем
при заставі майна може бути його власник, який має право
відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом.
Пунктом 2 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 167/98 ) (167/98)
, в редакції від 04.03.1998 встановлено, що з
дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права
платника податків перебувають у податковій заставі.
В абз.2 ст. 5 цього Указу ( 167/98 ) (167/98)
зазначено, що відчуження
майна та майнових прав, які перебувають у податковій заставі, може
здійснюватися лише за письмовою згодою органів податкової служби
за місцезнаходженням платника податків, крім товарів в обороті,
якщо такі товари реалізуються за цінами не нижче звичайних.
За твердженням позивача дії відповідачів поставили під загрозу
можливість погашення податкового боргу ЗАТ "ХХХ" за рахунок його
майна, яке знаходилось у податковій заставі.
Однак, при розгляді справи в господарському суді не було предметом
дослідження питання повернення податкового боргу товариством та чи
відчужувалося майно товариства у разі неповернення ним кредиту
відповідачу - 2.
Таким чином, господарськими судами неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення
справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 02.09.2003 господарського суду Луганської області та
постанову від 04.11.2003 Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 6/15 пд скасувати.
Головуючий В.С.Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко