826/14670/16 Про визнання незаконним рішення Державної пенітенціарної служби України про переведення особи як засудженого для подальшого відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої установи виконання покарань, зобов`язання ДПС України повторно розглянути питання про переведення особи до іншої установи виконання покарань - 09.11.2020 Прийняття

1.1. визнати незаконним рішення відповідача про переведення його як засудженого для подальшого відбування покарання з Бахмутської установи виконання покарань № 6 Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області до Вільнянської установи виконання покарань № 11 Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області;

1.2. зобов`язати Державну пенітенціарну службу України повторно розглянути питання про переведення позивача до іншої установи виконання покарань;

1.3. зобов`язати відповідача забезпечити переведення позивача до установи виконання покарань, яка територіально наближена до місця проживання його родичів (Кропивницької виправної колонії № 6 Управління ДПтС України в Кропивницькій області).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року здійснено заміну відповідача в адміністративній справі його правонаступником, а саме: Державну пенітенціарну службу України замінено на Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України.

8. Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України подала апеляційну скаргу.

9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року апеляційну скаргу Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у заміні відповідача Державної пенітенціарної служби України на Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України відмовлено.

10. Задовольняючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міністерство юстиції України розпочало виконання функцій і завдань Державної пенітенціарної служби України, що припиняється в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Визнання Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України у спірних правовідносинах правонаступником Державної пенітенціарної служби України є передчасним, а відтак у заміні відповідача в даній справі його правонаступником - Адміністрацією Державної кримінально-виконавчої служби України слід відмовити.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

11. 15 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної пенітенціарної служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 826/14670/16 .

12. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, Мін`юст спрямовує та координує діяльність Державної кримінально - виконавчої служби. Державна кримінально - виконавча служби України була окремою юридичною особою, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який містить наступні відомості, а саме ідентифікаційним кодом юридичної особи-41693471 та до її повноважень входила реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, реалізація державної політики у сфері пробації, внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту, контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту, отже судом першої інстанції вірно було замінено відповідача у справі.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою Державної пенітенціарної служби України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 826/14670/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 06 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

15. Від позивача 11 вересня 2020 року надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 826/14670/16, яке вмотивовано тим, що на час звернення із вказаним клопотанням відсутня необхідність для вирішення питання про переведення позивача до іншої установи виконання покарань.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

17. Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

19. Здійснюючи заміну відповідача у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 (343-2016-п) Державну пенітенціарну службу ліквідовано, а завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації покладено на Міністерство юстиції України. Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 709 (709-2017-п) утворено міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України, відтак у цьому випадку відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід владних прав та функцій органу, що реорганізовується до органу, що створюється, отже судом здійснено заміну відповідача з Державної пенітенціарної служби України на Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України.

20. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Міністерство юстиції України розпочало виконання функцій і завдань Державної пенітенціарної служби України, що припиняється в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Визнання Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України у спірних правовідносинах правонаступником Державної пенітенціарної служби України є передчасним, а відтак у заміні відповідача в цій справі його правонаступником - Адміністрацією Державної кримінально-виконавчої служби України слід відмовити.

21. Згідно зі статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

22. При цьому, процесуальним правонаступництвом є заміна у справі сторони чи третьої особи у разі переходу повноважень (для суб`єкта владних повноважень), прав і обов`язків від однієї особи до іншої (правонаступника) у відносинах, щодо яких виник спір.

23. Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії адміністративного процесу - під час розгляду справи у суді першої інстанції, суді апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції, під час перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами. Правонаступництво допускається і на стадії виконання судового рішення в адміністративній справі (стаття 379 КАС України).

24. Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

25. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 225 (225-2014-п) затверджено Положення про Державну пенітенціарну службу України, відповідно до пунктів 1 та 7 якого Державна пенітенціарна служба України України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції і який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Державна пенітенціарна служба України України здійснює покладені на неї повноваження безпосередньо та через територіальні органи управління, органи і установи.

26. Разом з тим, згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" (343-2016-п) ліквідовано Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

27. У відповідності до пункту 2 вказаної постанови Міністерство юстиції України визначено правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

28. Отже, відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України відбулося публічне правонаступництво одного суб`єкта владних повноважень іншому.

29. Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

30. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач у справі - Державна пенітенціарна служба України (код 37534799) станом на даний час не ліквідована, а перебуває в стані припинення з 06.06.2016.

31. Таким чином, Державна пенітенціарна служба України фактично не ліквідована, а перебуває у стані припинення, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

32. Отже, у цьому випадку Міністерство юстиції України розпочало виконання функцій і завдань Державної пенітенціарної служби України, що припиняється в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

33. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає, що згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, Мін`юст спрямовує та координує діяльність Державної кримінально - виконавчої служби. Державна кримінально - виконавча служби України була окремою юридичною особою, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який містить наступні відомості, а саме ідентифікаційний кодом юридичної особи-41693471 та до її повноважень входила реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, реалізація державної політики у сфері пробації, внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту, контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих під варту, отже судом першої інстанції вірно було замінено відповідача у справі.

34. Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 697-р "Питання Міністерства юстиції" (697-2016-р) погоджено з пропозицією Міністерства юстиції України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" (343-2016-п) функцій і повноважень Державної пенітенціарної служби, що припиняється.

35. Як слідує зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 709 "Про утворення міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань" (709-2017-п) міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України утворено як юридичну особу публічного права. При цьому у вказаній постанові Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України не визначено правонаступником Державної пенітенціарної служби України.

36. Таким чином, підстав правонаступництва в розумінні статті 104 Цивільного кодексу України скаржником не наведено, відсутність наслідків правового характеру доводить відсутність публічного правонаступництва в розумінні статті 52 КАС України та статті 379 цього кодексу.

37. Під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

38. Отже, висновок суду першої інстанції, що у цьому випадку відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід владних прав та функцій Державної пенітенціарної служби України, що реорганізовується до органу, що створюється - Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, є помилковим.

39. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо передчасності посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України "Про утворення міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань" від 13.09.2017 №709 (709-2017-п) як на підставу для заміни відповідача у цій справі - Адміністрацією Державної кримінально-виконавчої служби України в порядку правонаступництва, оскільки вказаною постановою не визначено Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України як правонаступника Державної пенітенціарної служби України.

40. Щодо клопотання позивача про закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

41. Статтею 348 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

42. У разі відмови від позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

43. В свою чергу, відповідно до частин 1, 3, 5, 6 статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

44. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

45. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

46. Отже, з наведених положень норм процесуального законодавства слідує, що підставою для вирішення судом питання про закриття провадження у справі є клопотання позивача про відмову від позову та прийняття такої відмови судом.

47. Водночас, як слідує зі змісту клопотання позивача про закриття провадження у цій справі, останній не заявляє про відмову від цього позову із наведенням мотивів такої відмови, які мають бути оцінені судом під час вирішення питання про прийняття такої відмови.

48. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання позивача про закриття провадження у справі.

49. При цьому, Верховний Суд, вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду першої інстанції із такою заявою про відмову від позову та закриття провадження у справі, із зазначенням підстав та мотивів такої відмови, яким відповідно може бути надано оцінку судом першої інстанції під час вирішення питання щодо прийняття відмови від позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

49. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

50. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.