820/5060/17 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на додану вартість, та податку на доходи фізичних осіб - 06.11.2020 Прийняття

У листопаді 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005951315, від 23 жовтня 2017 року № 0005941315, від 23 жовтня 2017 року № 0005931315, вимогу від 23 жовтня 2017 року № Ф-0000851315 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005921315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про безтоварність господарських операцій із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (автомобільного додаткового обладнання та авто-аудіо електроніки) в Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛАКАС".

Верховний Суд ухвалою від 01 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 02 жовтня 2017 року № 14134/20-40-13-15-07/ НОМЕР_1 .

За її наслідками відповідач дійшов висновку про недотримання платником вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.4, 177.10 статті 177, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України (2755-17) ) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання в Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛАКАС" автомобільного додаткового обладнання та авто-аудіо електроніки, що, в свою чергу, призвело до порушення пункту 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9, статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Харківській області посилалось на результати контрольного заходу щодо контрагента ФОП ОСОБА_1, де зазначено про відсутність у нього необхідних трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, та, як наслідок, відсутність реального характеру здійсненої Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІЛАКАС" господарської діяльності.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005941315, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 101562,07 грн за основним платежем та 25390,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005951315, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 122000,00 грн за основним платежем та 30500,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005931315, згідно з яким визначено штраф у розмірі 510,00 грн, вимогу від 23 жовтня 2017 року № Ф-0000851315 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 43849,30 грн, рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005921315 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6577,40 грн.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV (996-14) ) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України (2755-17) .

Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та господарський характер понесених за ними витрат.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій із придбання позивачем автомобільного додаткового обладнання та авто-аудіо електроніки в Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛАКАС", судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: рахунків та оплату; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; податкових накладних; банківських виписок; документів, що свідчать про оприбуткування та зберігання розглядуваних товарно-матеріальних цінностей, а також їх подальшу реалізацію платником іншим суб`єктам господарської діяльності на виконання договірних зобов`язань.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли цілком об`єктивного висновку про доведеність позивачем реального характеру господарських операцій із придбання автомобільного додаткового обладнання та авто-аудіо електроніки в Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛАКАС".

Наведене, в свою чергу, обумовлює протиправність вимоги від 23 жовтня 2017 року № Ф-0000851315 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005921315 про застосування штрафних санкцій, які прийняті за наслідками встановлення контролюючим органом заниження платником оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, за 2014 рік.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року № 0005931315, то відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України, який визначений правовою підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Утім, як з`ясовано судами, жодних зауважень щодо порядку ведення ФОП ОСОБА_1 . Книги обліку доходів і витрат відповідачем в акті перевірки не наведено.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) , статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -