826/6956/18 Про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", відновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - 28.10.2020 Прийняття

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 2017 року № 4044/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно";

- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що при проведенні реєстраційних дій нею здійснено всі необхідні дії на виконання вимог, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Проте відповідачем при проведенні камеральної перевірки, складенні довідки та винесенні оскаржуваного наказу не надано можливості надати пояснення, а також не досліджено усі документи, що мали значення при їх прийнятті. Даний наказ Міністерства юстиції України порушує її права та законні інтереси, а також позбавляє можливості провадити професійну діяльність.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року, позов задоволено.

4. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 2017 року № 4044/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

5. Визначено, що рішення суду по даній справі, що набрало законної сили, є підставою відновлення (розблокування) Державним підприємством "Національні інформаційні системи" доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зобов`язано відповідача забезпечити виконання рішення суду по справі № 826/6956/18, що набрало законної сили, шляхом здійснення протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішення заходів щодо поновлення прав позивача - відновлення (розблокування) Державним підприємством "Національні інформаційні системи" доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом заступника Міністра з питань державної реєстрації від 11 грудня 2017 року № 4679/7 затверджено перелік державних реєстраторів щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у затвердженому переліку державних реєстраторів була позивач). Провести моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у термін до 1 січня 2018 року.

8. 12 грудня 2017 року затверджено акт про результати проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 . Даним актом встановлено, що позивачем порушено вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 12, 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пунктів 10, 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час розгляду заяви від 31 січня 2017 року № 20770359 щодо права власності, а саме: рішення за результатом розгляду заяви прийнято без пошуку зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав за ідентифікатором об`єкту нерухомого майна; порушено вимоги статей 19, 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за заявою від 7 лютого 2017 року № 20863039, за подачу якої не сплачено адміністративний збір та проведено державну реєстрацію права власності протягом двох годин.

9. Наказом заступника Міністра з питань виконавчої служби від 12 грудня 2017 року №4694/7 вирішено провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 12 грудня 2017 року. 18 грудня 2017 року копія даного наказу була надіслана позивачу.

10. 14 грудня 2017 року складено довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

11. Під час перевірки було встановлено порушення вимог статей 18, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 12, 18, 20, 22 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пунктів 10, 11 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під час розгляду заяв №№21420649, 25097188 про внесення змін до записів Державного реєстру прав, а саме: не здійснено пошуку заяв у базі даних Державного реєстру прав для встановлення черговості їх розгляду, встановлення наявності або відсутності підстав для зупинення державної реєстрації, не здійснено пошуків зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав, не сформовано витяг за результатом розгляду заяви.

12. За заявою № 20770359 до прийняття рішення про державну реєстрацію не здійснено пошуку зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав за ідентифікатором об`єкту нерухомого майна.

13. За заявами №№ 24028556, 24928827, 24929225, 24929687, 24929970, 24930149, 24930287, 24997059, 25025525, 25026330, 25095296, 25102473, 25103405, 25155163 до прийняття рішення про державну реєстрацію не здійснено жодних пошуків зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та обтяжень цих прав у Державному реєстрі прав.

14. За заявами №№21840063, 24047873, 24048280 до прийняття рішення про державну реєстрацію не здійснено пошуку заяв у базі даних Державного реєстру прав.

15. За заявою № 23423770 до прийняття рішення про державну реєстрацію не здійснено пошуку заяв у базі даних Державного реєстру прав, не здійснено пошуку зареєстрованих обтяжень за ідентифікатором суб`єкту права власності нерухомого майна.

16. За заявою № 21902169 про скасування записів Державного реєстру прав не здійснено пошуку заяв у базі даних Державного реєстру прав та не сформовано витягу за результатом проведеної державної реєстрації.

17. За результатом розгляду заяв №№ 22245730, 2246232 не сформовано витяг.

18. Безпідставно скасовано заяви щодо реєстрації обтяжень №№ 21605186, 21605263, 21605358.

19. На порушення вимог статей 25, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, пунктів 9, 14 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скасовано заяви (рішення суду та заява власника) про заборону вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна №№20951161, 18443871, 18447346, 18447796, 18447682, 18447085.

20. Порушено вимоги статей 19, 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за заявою №21671547, а саме: у заяві зазначено про звільнення від сплати адміністративного збору, тоді як державну реєстрацію проведено у строк 2 години. За проведення державної реєстрації права власності за заявами №№20995301, 21011227, 21476586, 21478992, 21479092, 22101028 прийнято оплату адміністративного збору у розмірі, меншому за 160 грн.

21. На порушення вимог статей 23, 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за заявою щодо права власності від 23 листопада 2016 року №19651854 за наявності зареєстрованих у базі даних заяв Державного реєстру прав рішень судів про заборону вчинення реєстраційних дій, прийнято рішення про зупинення розгляду заяви, а рішенням від 16 січня 2017 року відмовлено у проведенні державної реєстрації у зв`язку з тим, що протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

22. Порушено вимоги статей 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - за заявою № 22902565 проведено державну реєстрацію права власності без документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, акту приймання-передачі об`єкта, за наявності суперечностей у документах.

23. На порушення вимог статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 42, 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за заявою від 18 січня 2017 року № 20584716 проведено державну реєстрацію права власності на гараж 1989 року побудови без документа, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, та за відсутності зареєстрованого в Державному реєстрі прав права власності на земельну ділянку, на якій збудований гараж. Аналогічні реєстраційні дії проведено за заявами №№ 20009231, 20009015, 20008577, 20007480, 20007273, 20007107, 20006909, 20006648, 19309889, 19310188, 19311086, 19311584, 19314670.

24. На порушення вимог статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 41, 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за заявою від 24 травня 2017 року № 22437413 проведено державну реєстрацію права власності на гараж 2008 року побудови із зазначенням загальної площі 41,4 кв.м. без документа, що підтверджує присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, та за відсутності зареєстрованого в Державному реєстрі прав права власності на земельну ділянку, на якій збудований гараж, без документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та за наявності суперечностей у поданих заявником документах.

25. Порушено вимоги статей 10, 23, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час розгляду заяви від 16 травня 2017 року № 22306023 та при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 35263527, на підставі якого зареєстровано право власності та внесено запис до Державного реєстру прав за № 20483683. Аналогічні порушення вчинені за заявою № 25098890.

26. Комісією, яка проводила камеральну перевірку, запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 рік.

27. Наказом заступника Міністра з питань державної реєстрації від 15 грудня 2017 року № 4044/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік. Виконання наказу покладено на державне підприємство "Національні інформаційні системи".

28. 20 грудня 2017 року державне підприємство "Національні інформаційні системи" здійснило блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

29. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав на підставі статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, Міністерство юстиції України отримало з 2 листопада 2016 року, а шляхи реалізації таких повноважень - лише з 30 грудня 2016 року. Таким чином моніторинг реєстраційних дій позивача, які були проведені до 2 листопада 2016 року (реєстраційні дії за заявами №№ 20951161, 18443871, 18447346, 18447796, 18447682, 18447085), вчинено за межами вимог даного закону та Порядку.

30. Відповідач формально підійшов до перевірки, не досліджував кожен епізод виявлених ним порушень, а просто зробив припущення - якщо в реєстрі були відсутні пошукові запити, то це автоматично означало наявність порушення. Проте такий підхід ставить під сумнів об`єктивність проведеної перевірки та акту, складеного за її результатами.

31. Оскаржуваний наказ не містить викладення фактів порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, а також не містить будь-яких відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один рік, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

32. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відповідність дій приватного нотаріуса при вчиненні реєстраційних дій за заявами №№ 25097188, 24028556, 249228827, 24929225, 24929687, 24929970, 24930149, 249302787, 24997059, 25025525, 25026330, 25095296, 25102473, 25103405, 25155163, 240478873, 24048280, 23423770 лише з внутрішнього опису документів реєстраційної справи, які не містять необхідних реквізитів для встановлення їх відношення до заяв щодо яких були виявлені порушення; сам список документів, включений до опису, не дає змоги встановити інформацію яка була отримана державним реєстратором під час формування таких відомостей.

33. Законодавством не передбачено проміжок часу, за який може здійснюватися контроль за діяльністю в сфері державної реєстрації, а також не встановлені обмеження відносно Міністерства юстиції України на здійснення контролю реєстраційних дій, що були вчинені до 2 листопада 2016 року.

34. Скасування запиту є реєстраційною дією, вчинення якої може бути заборонено судом. Відповідно до пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі надходження до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса заяв від власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна або рішення суду, державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таку заяву в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Встановити наявність такої заборони можна лише шляхом формування відомостей заяв в базі даних заяв, чого позивачем (державним реєстром) зроблено не було.

35. Судом першої інстанції було досліджено лише частину порушень вчинених позивачем, та не взяті до уваги інші допущені 23 порушення законодавства у сфері державної реєстрації, що стали підставою прийняття рішення Міністерством юстиції України. Апеляційний суд не звернув увагу на доводи апеляційної скарги в цій частині.

36. Позивач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надіслали.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити наступне.

38. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 6 жовтня 2016 року № 1666-VІІІ (1666-19) , який набув чинності 2 листопада 2016 року, доповнено Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон №1952-IV (1952-15) ) статтею 37-1, відповідно до якої Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

39. Згідно зі статтею 37-1 Закону № -1952-IV за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

40. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про, зокрема, тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (пункт 1 частини другої статті 37-1 Закону № -1952-IV).

41. Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Закону № -1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21 грудня 2016 року №990, який набув чинності 30 грудня 2016 року, який, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Міністерством юстиції України відповідно до Закону № 1952-IV (1952-15) контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

42. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Міністерством юстиції України проведено моніторинг реєстраційних дій позивача, вчинених, зокрема, і за період до 2 листопада 2016 року, тобто до набрання чинності відповідними актами. Міністерством юстиції України під час проведення перевірки не було застосовано положень Закону № 1952-IV (1952-15) у редакції, чинній на момент вчинення позивачем реєстраційних дій, а оскаржуваний наказ містить посилання саме на статтю 37-1 Закону № -1952-IV та Порядок № 990.

43. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

44. Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

45. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

46. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 7 серпня 2019 року у справі № 820/2306/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7866/17.

47. Окрім того, Конституційний Суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення).

48. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині, що положення статті 37-1 Закону №-1952-IV та Порядку № 990 не можуть застосовуватись до дій (правовідносин), що здійснені до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

49. Посилання відповідача у касаційній скарзі що законодавством не встановлені обмеження відносно Міністерства юстиції України на здійснення контролю реєстраційних дій що були вчинені до 2 листопада 2016 року, є помилковим. Повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав було обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб`єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами, до набрання чинності статті 37-1 Закону № -1952-IV та Порядку № 990.

50. Відповідно до частини першої статті 37-1 Закону № -1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

51. Пунктом 4 Порядку № 990 передбачено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями:

1) порушення строків, визначених Законами;

2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;

3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;

4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;

5) скасування (видалення) записів з реєстрів;

6) державні реєстратори та/або суб`єкти державної реєстрації, визначені Мін`юстом.

52. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за наслідками камеральної перевірки було встановлено випадки: нездійснення пошуку у базі даних заяв, нездійснення жодних пошуків у Державному реєстрі прав, не сформовано витяг за результатом проведених реєстраційних дій (заяви №№ 21420649, 25097188, 20770359, 24028556, 24928827, 24929225, 24929687, 24929970, 24930149, 24930287, 24997059, 25025525, 25026330, 25095296, 25102473, 25103405, 25155163, 21840063, 24047873, 24048280, 23423770, 21902169, 22245730, 22246232); несплати в повному обсязі адміністративного збору за проведення державної реєстрації (заяви №№ 21671547, 20995301, 21011227, 21476586, 21478992, 21479092, 22101028); прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про право власності та відмову у проведенні державної реєстрації (заява № 19651854); відсутність документа про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, акту приймання-передачі об`єкта, наявність суперечностей у документах, відсутність зареєстрованого права власності на земельну ділянку (заяви №№ 22902565, 20584716, 20009231, 20009015, 20008577, 20007480, 20007273, 20007107, 20006909, 20006648, 19309889, 19310188, 19311086, 19311584, 19314670, 22437413, 22306023, 25098890).

53. Під час проведення камеральної перевірки відповідач не мав права на здійснення перевірки правомірності та обґрунтованості вчинення таких дій, оскільки такі критерії як - розмір сплаченого адміністративного збору; визначення правового статусу майна; дії реєстрації при здійсненні перевірки майна у Державному реєстрі прав, тощо, не визначені пунктом 4 Порядку №990 як такі, на підставі яких здійснюється моніторинг реєстраційних дій.

54. Проведення моніторингу на підставі статті 37-1 Закону № -1952-IV та Порядку № 990 надає право контролюючому органу здійснити перевірку на предмет дотримання порядку державної реєстрації, а також визначеної законодавством процедури, між тим надання оцінки застосування державним реєстратором норм матеріального права можливе лише за результатами відповідних заходів контролю, які є відмінними від моніторингу реєстраційних дій за своєю правовою суттю.

55. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 5 березня 2020 року у справі № 804/3737/17.

56. Також Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (від 15 серпня 2019 року в справі № 826/12480/17, від 12 грудня 2019 року у справі №440/1246/19, від 30 червня 2020 року у справі № 820/2443/18, від 28 липня 2020 року в справі № 420/1065/19, від 21 листопада 2019 року в справі №826/9263/17, від 11 вересня 2020 року в справі №824/902/19-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 420/4255/19) зазначав, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів як контролюючий орган, також зобов`язав його мотивувати таке рішення. Тобто Міністерство юстиції України зобов`язане навести підстави прийняття такого рішення, зазначити належні і достатні мотиви, за яких застосовано саме такий захід впливу, та обґрунтувати строки його застосування.

57. Однак, у спірних правовідносинах відповідач не зазначив мотивів оскаржуваного наказу незважаючи на свої дискреційні повноваження, які, втім, не можуть слугувати переконливим аргументом для того, щоб уникнути чи звільнити себе від зобов`язання пояснити/мотивувати своє рішення.

58. Стаття 37-1 Закону № -1952-IV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

59. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

60. Указане свідчить про те, що спірний наказ прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

61. Відповідно до пункту 8 Порядку № 990 під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб`єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб`єктів державної реєстрації надання пояснень.

62. Проте у рамках проведеної 14 грудня 2017 року камеральної перевірки комісія, яка її проводила, не вимагала від позивача надати пояснення по суті виявлених порушень, що у цій ситуації могло б сприяти вирішенню та/чи усуненню виявлених проблем при вчиненні нею реєстраційних дій.

63. Доводи касаційної скарги відповідача не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

64. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

65. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

66. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року (460-20) N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2019 року у справі №826/6956/18 - без змін.