640/3516/19 Про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість - 28.10.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 (головуючий суддя - Федотов І.В., Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.),

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (далі - позивач, ТОВ "Альфа-Метал-Компані", Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2018 №0033211414, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 2' 241' 624,00 грн, в тому числі: основний платіж - 1' 494' 416 грн, штрафні (фінансові) санкції - 747' 208,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що висновки податкової перевірки про безтоварність господарських операцій з придбання ним товарів (металоконструкцій) у ТОВ ''Іліар-Д'' у грудні 2016 року, січні - березні 2017 року, за результатами якої було прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, є безпідставними, оскільки операції підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку (видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними), господарськими договорами (договором поставки від 03.10.2016 та договором про надання транспортних послуг). ТОВ ''Іліар-Д'' на час здійснення операцій з постачання мав правосуб`єктність, у тому числі, й податкову. Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій зроблений лише на підставі податкової інформації щодо діяльності зазначеного контрагента, що міститься в інформаційних базах ДФС, без проведення зустрічної звірки чи перевірки ТОВ ''Іліар-Д''.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 08.07.2019 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 06.11.2018 №0033211414.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо порушень Товариством податкового законодавства при визначенні даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з придбання товару у ТОВ ''Іліар-Д'' є безпідставними, оскільки господарські операції фактично відбулися, підтверджені письмовими доказами (договором поставки від 03.10.2016 №031016М, видатковими накладними, платіжними дорученнями щодо сплати постачальнику ціни товару, договором про надання транспортних послуг від 03.01.2017, актами приймання-передачі транспортних послуг). Оцінюючи доводи контролюючого органу, що у ТОВ ''Іліар-Д'' не було матеріальних, трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання на адресу позивача металоконструкцій в таких обсягах, що номенклатура поставки не відповідає видам діяльності ТОВ ''Іліар-Д'' та номенклатурі придбаних товарів згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (ЄРПН), що це товариство за місцем реєстрації не знаходиться, його засновник громадянка ОСОБА_1, яка одночасно є його директором та бухгалтером, зареєстрована в м. Луганську (на ці обставини відповідач посилався як на підставу для висновку по безтоварність операцій між позивачем та ТОВ ''Іліар-Д''), суд зазначив, що чинне законодавство не ставить податкові зобов`язання одного платника податків у залежність від виконання податкового обов`язку іншим платником податків, зокрема контрагентом - постачальником товарів (послуг), від матеріально-технічних або будь-яких інших умов діяльності останнього. Застосувавши норми статей 44, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), статей 1, 2, 3, 4, 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV (996-14) ), суд першої інстанції зробив висновок, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, є протиправним. При застосуванні зазначених норм суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду у постановах від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670 (касаційне провадження №К/9901/612/18), від 30.01.2018 у справі №820/5753/13-а (касаційне провадження №К/9901/630/18) щодо оцінки облікових документів платника податків при розгляді справ, в яких предметом доказування є обставини щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких були враховані в податковому обліку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що операції з постачання товару між позивачем і ТОВ ''Іліар-Д'' не відбулися. При оцінці наданих позивачем облікових документів апеляційний суд не визнав їх доказами факту господарських операцій, взявши до уваги відсутність у ТОВ ''Іліар-Д'' об`єктивно необхідних ресурсів для здійснення цих операцій, невідповідність номенклатури поставки на адресу позивача номенклатурі придбаних цим товариством товарів відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН на операції з постачання товарів на його адресу, що, згідно з висновком апеляційного суду, виключає джерело походження металоконструкцій, суми ПДВ в ціні яких позивач включив до сум податкового кредиту, від ТОВ ''Іліар-Д'', та свідчить про удаваність операцій позивача з цим товариством.

ТОВ "Альфа-Метал-Компані" подало касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції взяв лише до уваги доводи відповідача про безтоварність операцій, хоча ці доводи ґрунтуються виключно на інформаційних базах ДФС, а не на документах. Надані ж Товариством докази щодо транспортування придбаного товару власними та залученими транспортними засобами, його розвантаження, прийняття та подальшого використання, письмові пояснення відповідальних осіб за перевезення та приймання товару судом апеляційної інстанції враховані не були.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити цю скаргу без задоволення як безпідставну.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС).

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття ГУ ДФС податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки дотримання ТОВ ''Альфа-Метал-Компані'' податкового та валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 від 03.09.2018 №758/10-36-14-14/34202711 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновком, викладеним в акті перевірки, Товариство порушило, зокрема норми пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК, завищило суми податкового кредиту за грудень 2016 року, січень-березень 2017 року на загальну суму 1' 494' 416,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ ''Іліар-Д'' на поставку металоконструкцій (труба, профіль, лист, кутник, швелер), внаслідок чого занизило ПДВ за ці ж податкові звітні періоди на 1' 494' 416,00 грн.

Висновок контролюючого органу вмотивований тим, що операції з придбання Товариством товару (металоконструкцій) у ТОВ ''Іліар-Д'' є такими, що відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без їх фактичного здійснення. При цьому контролюючий орган використав податкову інформацію щодо ТОВ ''Іліар-Д'', отриману із баз даних ДФС України, та податкову інформацію, отриману за результатами заходів податкового контролю, відповідно до якої: поставка ТОВ ''Іліар-Д'' товару на адресу позивача не відповідає його видам діяльності, інформація щодо яких внесена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також номенклатурі придбаних товарів згідно з даними з ЄРПН (продукти харчування, паливо, автомобільні диски, двірне полотно); товариство не має матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення операцій з постачання металоконструкцій на адресу позивача; його засновник, директор та бухгалтер ОСОБА_1 зареєстрована у м. Луганську; товариство за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) не знаходиться; його місцезнаходження невідомо.

Зважаючи на ці обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що джерело походження товару, суму ПДВ в ціні якого позивач включив до суми податкового кредиту, не встановлене, ТОВ ''Іліар-Д'' цей товар не постачав, відтак позивач не мав права збільшити суму податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Іліар-Д".

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК (2755-17) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Отже, у податковому обліку суми, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією, а також податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження платником ПДВ задекларованої суми податкового кредиту належними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності операцій, викладені в акті перевірки, є безпідставними, зважаючи на підтвердження господарських операцій первинними документами, що були надані позивачем під час перевірки та в судовому процесі. Пославшись на висновок Верховного Суду в зазначених вище постановах, суд дійшов висновку, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З врахуванням цього суд відхилив доводи відповідача про відсутність у ТОВ ''Іліар-Д'' ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, відсутність Товариства за місцем реєстрації як докази безтоварності операцій.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу, що висновок Верховного Суду в зазначених постановах стосується оцінки доказів судами попередніх інстанцій у справах, в яких ухвалені ці постанови. Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем документи, з урахуванням доводів відповідача, не спростовують висновки податкової перевірки про безтоварність операцій.

Наявність у платника податку документів, якими оформлена господарська операція, та податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог норм податкового законодавства, сплата продавцю ціни товару, в яку включено ПДВ, не вичерпними підставами для визначення права на податковий кредит.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із формуванням платником ПДВ податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту. До таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника ПДВ суму податку з підстав нереальності (безтоварності) операції.

У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Суд апеляційної інстанції при оцінці документів, наданих позивачем, врахував обставини, на які посилався відповідач (неможливість поставки від ТОВ ''Іліар-Д'' через відсутність у товариства необхідних для цього умов та ресурсів, не відповідність номенклатури поставки товару номенклатурі придбаних ТОВ ''Іліар-Д'') та обґрунтовано визнав сумнівною можливість цього товариства поставити товар, суми ПДВ в ціні якого позивач задекларував у складі податкового кредиту.

Апеляційний суд при оцінці наданих позивачем документів взяв до уваги, що у позивача немає документів щодо якості та походження товару (сертифіката якості заводу виробника, який відповідно до пункту 4.2 договору №031016М від 03.10.2016 повинен посвідчувати якість продукції (товару) як умову її передачі-приймання), щодо розвантаження та прийняття товару, подальшого його зберігання та використання (видачі зі зберігання, передачі третім особам тощо), а також ту обставину, що з наданих позивачем документів (видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі транспортних послуг) неможливо встановити розмір витрат, конкретну особу, яка була відповідальною за транспортування (видачу/отримання) товару. Акти, надані позивачем як доказ перевезення товару ФОП ОСОБА_2, не містять будь-якої інформації про здійснення перевезень саме товару, вказаного як предмет постачання в податкових накладних ТОВ ''Іліар-Д'', а містять лише узагальнену інформацію про надані послуги перевезення без ідентифікації вантажу, що перевозився, його обсягів, адреси поставки, осіб, які відвантажували та отримували товар. Будь-які відомості та докази щодо способу налагодження господарських зав`язків між позивачем та його контрагентом щодо здійснених поставок та осіб, які персонально брали у цьому участь, відсутні.

Про обґрунтованість такого висновку апеляційного суду свідчить і те, що в товарно-транспортних накладних не вказана адреса пункту навантаження (пункт навантаження позначений як м. Сєверодонецьк або м. Дніпро), а інформація щодо складу, з якого відвантажувався (відпускався) товар у видаткових накладних обмежена вказівкою на основний склад.

Враховуючи зазначене, оцінка доказів судом апеляційної інстанції відповідає правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 КАС.

Відтак, обставини щодо операцій з постачання, за якими позивач задекларував податковий кредит, які суд першої інстанції вважав встановленими, обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції недоведеними, що, у свою чергу, свідчить про наявність у апеляційного суду відповідно до статті 317 КАС підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, фактично стосуються правильності оцінки судом апеляційної інстанцій доказів у справі і встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

За правилом частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ ''Прикінцеві та перехідні положення'' якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.