Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

при секретарі судового засідання Бурнишевій О.Є.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача – Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС):

Горбася Д.В., Жиленка В.В., Костіної Т.Л.,

розглянувши за винятковими обставинами у відкритому судовому засіданні за скаргою МВС справу за позовом ОСОБА_1 до МВС про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до МВС, у якому просила визнати неправомірними дії Міністра внутрішніх справ України, скасувати окремі положення наказу МВС від 7 липня 2005 року № 537, зобов’язати МВС публічно оголосити особовому складу та громадськості про поновлення її в званні підполковник міліції, реабілітувати ділову репутацію, офіцерську і людську гідність, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

Позивач зазначила, що з 2001 року вона працює на посаді заступника начальника контрольно-методичного відділу управління карного розшуку Управління МВС України в Харківській області та має спеціальне звання капітан міліції. Спеціальне звання передбачене посадою – підполковник міліції.

У березні 2004 року в порядку заохочення Міністром внутрішніх справ України їй було достроково присвоєно звання підполковник міліції (наказ від 2 березня 2004 року № 215).

Оспорюваним наказом № 537 у зв'язку із виявленими порушеннями порядку присвоєння спеціальних звань, дію попереднього наказу № 215 щодо неї скасовано. З 7 липня 2005 року вона знову перебуває у спеціальному званні капітан міліції, строк вислуги у якому вийшов у липні 2004 року.

Вважаючи, що наказ № 537 підписано із порушенням вимог пунктів 37, 38 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі – Положення), просила задовольнити позов.

Червонозаводський районний суд м. Харкова постановою від 20 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області

від 15 червня 2006 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував абзац 7 додатку до пункту 1 наказу МВС від 7 липня 2005 року № 537, у задоволенні позову в іншій частині відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 березня 2009 року касаційну скаргу МВС залишив без задоволення, а судові рішення – без змін.

У скарзі до Верховного Суду України МВС порушує питання про скасування цих судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права – пунктів 2, 28, 35, 38 Положення. На підтвердження зазначеного скаржник додала ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2008 року в аналогічній справі.

Заслухавши сторін та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що при присвоєнні позивачці наказом № 215 спеціального звання підполковник міліції, МВС було допущено порушення пункту 35 Положення щодо дотримання черговості присвоєння таких звань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідач у справі не оспорював право позивачки на дострокове присвоєння чергового звання в порядку заохочення.

Проте, скасувавши дію наказу № 215 про присвоєння їй достроково спеціального звання підполковник міліції відповідач у оскарженому наказі не вирішив питання про дострокове присвоєння їй чергового спеціального звання. Більш того, в порушення правил пункту 36 Положення він не вирішив питання про присвоєння позивачці чергового спеціального звання по закінченню строку вислуги, який закінчився ще 2 липня 2004 року.

Належним чином оцінивши добуті у справі докази, суди дійшли обґрунтованого висновку про порушення оспорюваним наказом МВС № 537 прав ОСОБА_1 та прийняли законне рішення, підстав для скасування якого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не знаходить.

Відповідно до частини 2 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні скарги, якщо встановить, що оскаржене судове рішення є законним.

Керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Відмовити Міністерству внутрішніх справ України в задоволенні скарги.

Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 березня 2006 року, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 червня 2006 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 року залишити без змін.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 КАС.