520/5057/19 Про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі - 27.10.2020 Прийняття

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн" на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (судді - Макаренко Я.М., Калитка О.М., Старосуд М.І.) в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 520/5057/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Пларіум Юкрєйн" (далі - Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року № 0001025013, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 510 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, адміністративний позов Товариства задоволено в повному обсязі, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1921 грн.

28 жовтня 2019 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій він просив стягнути за рахунок відповідача його витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи у сумі 56 000 грн.

Оскаржуваним рішенням апеляційного суду заяву позивача задоволено частково, стягнуто на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.

При цьому, суд виходив з того, що заявлена вартість наданих адвокатом послуг, зокрема послуг з підготовки додаткових письмових пояснень у справі, збір і аналіз додаткових доказів на вимогу суду, з підготовки та подачі до суду відзиву на апеляційну скаргу та заяви про розподіл витрат на правову допомогу, не є обґрунтованою, співмірною та пропорційною до предмета спору, ціни позову, складності справи (не відноситься до категорії значної складності), значення справи для сторони, стадії розгляду справи, часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг.

Частково не погодившись із постановою апеляційного суду, позивач у грудні 2019 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 49 000 грн, в якій просив скасувати додаткову постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаної заяви Товариства.

При цьому позивач послався на порушення судом норм процесуального права, а саме: частини четвертої статті 246 КАС України, враховуючи немотивованість висновку суду про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми судових витрат; частини п`ятої статті 134 КАС України, враховуючи, що висновки суду про неспівмірність витрат на правничу допомогу з огляду на витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг не відповідають обставинам справи. На думку позивача, суд позбавлений права відмовляти у компенсації понесених ним та документально підтверджених судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Крім цього, позивач послався на ненадання апеляційним судом належної оцінки його доводам щодо значення для нього даної судової справи, враховуючи побічні негативні наслідки притягнення до юридичної відповідальності, зокрема, репутаційні.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подано відзив на касаційну скаргу. Враховуючи, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на час подання відзиву (10 лютого 2020 року) не мав адміністративної процесуальної дієздатності органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема, у сфері реалізації державної податкової політики, він не має повноважень на подання процесуальних документів до суду у цій справі, оскільки таке повноваження встановлено для виконання завдань і функцій контролюючого органу у зазначеній сфері. З огляду на викладене відзив не підлягає судовій оцінці, як такий, що поданий особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Суд апеляційної інстанції установив, що 5 листопада 2018 року між Товариством та Адвокатським об`єднанням "Леджіт" укладено договір № АО-1/2018 про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 вказаного договору на умовах, визначених цим договором, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати Клієнтові комплексну правову (правничу) допомогу з усіх питань юридичного супроводження поточної господарської діяльності клієнта, зокрема, але не виключно, наданням наступних видів правової допомоги та професійної правничої допомоги, зокрема: представництво та захист інтересів Клієнта у судових справах, які розглядаються в порядку господарського, цивільного, адміністративного та конституційного судочинства.

За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги погодинна ставка за годину роботи адвоката (партнера адвокатського об`єднання) складала 3 500,00 грн.

Факт надання правової допомоги за вказаним договором підтверджується Звітом про надану правову та правничу допомогу від 25 жовтня 2019 року, актом від 25 жовтня 2019 року № 21/АО-1/2018-Д17, відповідно до яких витрати часу адвоката на надання професійної правничої допомоги у даній справі склали 16 год. 00 хв., та вартість наданих послуг склала 56 000,00 грн, яку позивачем 25 жовтня 2019 року було сплачено у повному обсязі.

Відповідно до звіту про надану правову та професійну правничу допомогу від 25 жовтня 2019 року позивачу була надана наступна правова допомога у даній справі:

-підготовка заяви про розподіл витрат на правову допомогу (витрачений час 0:45 хв.) вартістю 2625,00 грн;

-участь у судовому засіданні у Другому апеляційному адміністративному суді 23 жовтня 2019 р. ( витрачений час 2:20 год.) вартістю 8167,00 грн;

-підготовка до судового засідання у Другому апеляційному адміністративному суді 23 жовтня 2019 р. (витрачений час 0:45 хв.) вартістю 2625,00 грн;

-подача в Другий апеляційний адміністративний суд додаткових пояснень по справі (витрачений час 0:40 хв.) вартістю 2333,00 грн;

-підготовка додаткових письмових пояснень по справі та збір і аналіз додаткових доказів на вимогу суду ( витрачений час 2:50) вартістю 9917,00 грн;

-аналіз додаткових пояснень та документів поданих ОВПП ДФС ( витрачений час 0:40 хв.) вартістю 2333,00 грн;

-участь у судовому засіданні у Другому апеляційному адміністративному суді 9 жовтня 2019 р. ( витрачений час 3:30 год.) вартістю 12250,00 грн;

-підготовка до участі у судовому засіданні у Другому апеляційному адміністративному суді 9 жовтня 2019 р. ( витрачений час 0:40 хв.) вартістю 2333,00 грн;

-підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу (витрачений час 3:50 год.) вартістю 13417,00 грн.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Так, відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 139 КАС визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, якщо суд встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, він має право не розподіляти витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що доводам позивача, аналогічним тим, які наведено у касаційній скарзі, апеляційним судом було надано оцінку в оскаржуваному рішенні, а позивач фактично наполягає на переоцінці наявних у справі доказів, що не належить до повноважень касаційного суду.

Так, суд апеляційної інстанції надав оцінку поданим позивачем доказам у їх сукупності та системному зв`язку, зокрема, вказав на малозначність даної справи, оскільки ціна позову складала лише 510 грн, а також спростував обґрунтування розрахунку вартості правничих послуг з представництва в судових засіданнях апеляційного суду від 9 та 23 жовтня 2019 року, оскільки зазначений у такому розрахунку час, витрачений адвокатом на участь у вказаних судових засіданнях, значно перевищував фактичну тривалість таких судових засідань.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційний суд, приймаючи оскаржуване рішення, правильно застосував норми матеріального права та діяв у відповідності з процесуальними нормами КАС України (2747-15) .

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.