480/313/19 Про визнання незаконним та скасування рішення міської ради "Про відмову в наданні у власність земельної ділянки" - 27.10.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (прийняте судом у складі судді Бондаря С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Сіренко О.І., суддів: Бенедик А.П., Гуцала М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,-

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення від 19.12.2018 №4345-МР "Про відмову в наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ".

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 22 квітня 2019 року позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував рішення Сумської міської ради від 19.12.2018 №4345-МР "Про відмову в наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ".

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив про протиправність відмови в наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1, з огляду на те, що земельна ділянка розташована на вільній від забудови території, відповідає Плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, не суперечить іншим вимогам чинного законодавства, а також відсутні недоліки проекту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13 листопада 2019 року Сумська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

У скарзі зазначає, що спір між сторонами є приватно-правовим і його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому провадження у справі необхідно закрити.

Посилається, що за процедурою мовчазної згоди позивач уклала договір на виконання робіт із землеустрою, за яким ПП "Мегаполіс" розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . Проект розроблено без відповідного дозволу Сумської міської ради.

Проте, позивачка зверталася до Сумської міської ради для надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини суди не дослідили.

Йдеться у скарзі й про те, що місце розташування земельної ділянки, яку хоче набути у власність позивачка не відповідає вимогам нормативно-правових актів, генеральному плану міста та іншій містобудівній документації.

Планом зонування території міста Суми, затвердженим рішенням сесії Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР, запропонована для відведення земельна ділянка знаходиться на вільній від забудови території, де розміщення індивідуальних гаражів не передбачено.

На сьогодні зазначена територія використовується для організації проїзду індивідуального та службового автотранспорту та пішохідного руху до території існуючих автогаражних товариств та зупинки приміського залізничного сполучення, з улаштуванням поворотного майданчика перед ними, а також прокладання інженерних комунікацій, необхідних для обслуговування вказаної зони та всього Зарічного житлового масиву.

Крім того, частина цієї території входить в охоронну зону навколо об`єкту електроенергетики - електропідстанції 110/6 кВ "Чехівська", в якій діють обмеження у використанні та забудові земель, визначені чинними нормативно-правовими актами.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 26.10.2020 справа призначена до розгляду в попереднє судове засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 жовтня 2020 року через перебування судді Мороз Л.Л., яка не є суддею-доповідачем у справі, у відпустці, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І. Стрелець Т.Г.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до Сумської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910136300:06:036:0089 площею 0,0084 га та надання її у власність.

Рішенням Сумської міської ради від 19.12.2018 № 4345-МР відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні їй у власність за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0084 га для будівництва індивідуального гаражу.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Щодо юрисдикції спору, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 вже висловила правову позицію, згідно з якою, за обставин якщо особа оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність за рахунок земель міської ради спірної ділянки, орган місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктом владних повноважень, який виконує владні управлінські функції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що цей спір не пов`язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо передачі земельної ділянки у власність. Отже, цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Щодо вирішення справи по суті спору, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується Верховний Суд, виходили із наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною п`ятою статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

-звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

-розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

-погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

-затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Згідно з частиною восьмою статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

З вищенаведених норм Земельного кодексу України (2768-14) вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформовано та зареєстровано, присвоєно кадастровий номер 5910136300:06:036:0089.

Також, як зазначили суди, у рішенні Сумської міської ради від 19.12.2018 не зазначено недоліки проекту та не встановлено час на їх усунення.

Відмова у затвердженні проекту землеустрою не містить жодних посилань на порушення вимог законів України.

Колегія суддів зауважує, що будь-якого обґрунтування для відмови оскаржуване рішення від 19.12.2018 №4345-МР не містить.

Щодо посилання Сумської міської ради на лист управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 01.11.2017, згідно якого земельна ділянка знаходиться на території, де розміщення індивідуальних гаражів не передбачено, та яка використовується для організації проїзду до гаражних кооперативів, апеляційний суд обґрунтовано визнав його безпідставним, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради 07.02.2018 надало висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів, відповідно до якого земельна ділянка розташована на вільній від забудови території, відповідає Плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР, та не суперечить іншим вимогам чинного законодавства, а тому проект землеустрою погоджений.

Проект землеустрою також містить висновок експерта державної експертизи від 06.03.2018, яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва індивідуальних гаражів в АДРЕСА_1 погоджується.

Отже, рішення Сумської міської ради від 19.12.2018 №4345-МР прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України (2768-14) та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 19.12.2018 №4345-МР "Про відмову в наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ", діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних доказів на обґрунтування правомірності відмови в наданні у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Оцінюючи висновки рішень судів першої та апеляційної інстанцій в аспекті доводів касаційної скарги, слід зазначити, що суди правильно встановили обсяг та зміст фактичних обставин справи, та не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень

Закону України від 15січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20)

359 Кодексу адміністративного судочинства України

постановив:

Касаційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року - без змін.