452/2175/16-а Про визнання неправомірними дії сільської ради щодо надання висновку про відмову у реєстрації договорів оренди землі, які Товариство уклало з власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай), зобов`язання сільської ради здійснити реєстрацію договорів оренди землі - 23.10.2020 Прийняття

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 (колегія у складі суддів Пліша М.А., Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.)

у справі №452/2175/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Л В Лімітед"

до Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

І. РУХ СПРАВИ

1. 25.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Л В Лімітед" звернулося до суду з позовом до Бісковицької сільської ради, у якому просило:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо надання висновку про відмову у реєстрації договорів оренди від 26.02.2016 №02-09/100, які Товариство уклало з власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай);

- зобов`язати Бісковицьку сільську раду здійснити реєстрацію 113 договорів оренди землі.

2. Постановою Самбірського районного суду Львівської області від 12.12.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017, відмовлено у задоволенні позову.

3. ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Самбірського районного суду Львівської області від 12.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2017 відкрито провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агро ЛВ Лімітед".

5. У зв`язку із припиненням діяльності Вищого адміністративного суду України справу було передано на розгляд до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Протягом 01.01.2015 - 31.12.2015 ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" уклало договори оренди з власниками сертифікатів на право на земельні частки (паї), що знаходяться на території П`яновицької сільської ради Самбірського району Львівської області.

7. 12.02.2016 ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" подало до Бісковицької сільської ради документи для державної реєстрації права оренди на середню земельну частку (пай) за переліком договорів, укладених з власниками 113 земельних ділянок (паїв).

8. 25.02.2016 позивач звернувся до Бісковицької сільської ради з листом від 23.02.2016 №1004, у якому повторно просив зареєструвати договори оренди або надати аргументований висновок про відмову в реєстрації.

9. 26.02.2016 сільський голова Бісковицької сільської ради у листі №02-09/100 зазначив, що не може зареєструвати договори оренди земельної частки (паю) за сертифікатами в с. П`яновичі і Лановичі, що 12.02.2016 були передані для реєстрації до сільської ради в кількості 113 штук, оскільки договори оренди не оформлені належним чином. Крім того, вказав на те, що у позивача було достатньо часу для реєстрації до 25.10.2015 у П`яновицькій сільській раді укладених протягом 01.01.2015 - 01.06.2015 з жителями сіл П`яновичі і Лановичі договорів оренди (до припинення сільської ради).

10. Цього ж дня відповідач повернув позивачу подані для реєстрації договори оренди.

11. 04.04.2016 позивач звернувся до відповідача з листом №4063, у якому просив зареєструвати договори оренди в кількості 113 штук, що надавалися 18.02.2016 до сільської ради за переліком.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" посилалося на те, що відповідач належно не аргументував відмову у реєстрації договорів оренди, зазначив про їх неналежне оформлення, не вказавши конкретні недоліки поданих договорів.

П`яновицька сільська рада відповідно до рішення Бісковицької сілької ради від 07.08.2015 №837 увійшла до складу об`єднаної Бісковицької територіальної громади з центром в селі Бісковичі, яка як правонаступник зобов`язана здійснювати повноваження та виконувати обов`язки, що належали П`яновицькій сільській раді, зокрема здійснювати реєстрацію договорів оренди земельних часток (паїв), які розташовані в межах об`єднаної територіальної громади.

Чинним законодавством не встановлено строків для реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв).

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що причиною повернення позивачу без реєстрації договорів оренди, зокрема є те, що такі договори оренди стосувалися землі, а не земельної частки (паю); у договорах зазначено дати, які не відповідають датам їх укладення; позивачем подано незавірені копії сертифікатів на середню земельну частку (пай); а договори оренди не відповідають Типовому договору оренди земельної частки (паю), затвердженому наказом Держкомзему України від 17.01.2000 №5. Крім того, ці договори мали подаватися орендодавцями.

Відмова відповідача у реєстрації договорів оренди слугувала підставою для переоформлення позивачем договорів та їх повторній подачі для реєстрації.

14. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що пакет документів, який подавався позивачем для реєстрації договорів оренди, не відповідав Порядку реєстрації договорів оренди земельної ділянки (паю), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000, оскільки не містив звернення від орендодавця (ів) про реєстрацію договору (ів) оренди та сертифікатів на право на земельну частку (пай).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Позивач у касаційній скарзі наводить такі доводи:

А) суди попередніх інстанцій належно не дослідили матеріали справи, зокрема заяви від фізичних-осіб орендодавців, якими орендар був уповноважений виконати процедури, необхідні для реєстрації договорів оренди; договори оренди містять усі істотні умови, передбачені Типовим договором оренди земельної частки (паю), затвердженим наказом Держкомзему України від 17.01.2000 №5;

Б) суд першої інстанції не долучив до матеріалів справи копії договорів оренди, що позивач надавав до суду та які мають значення для вирішення справи по суті;

В) суд апеляційної інстанції не дослідив правомірність відмови відповідача у реєстрації договорів оренди;

Г) ухвалені у справі судові рішення порушують права позивача на мирне володіння майном.

16. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

18. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. У справах щодо оскарження дій державного реєстратора суд має перевірити здійснення таких дій в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були рішення державних реєстраторів прийняті на законних підставах.

20. Ключовим правовим питанням у справі є правомірність відмови у державній реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за заявою орендодавця.

21. У абзаці першому розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" (161-14) передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

22. Умови та процедура реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) за сертифікатами, тобто, на земельні частки (паї), на які до 01.01.2013 не отримано державний акт на земельну ділянку, а після 01.01.2013 - не оформлено право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, визначається Порядком реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119 (119-2000-п) (далі - Порядок №119).

23. Реєстрація таких договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування: договір оренди у двох примірниках; сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації (пункти 2 та 3 Порядку №119).

24. Тобто, зазначений Порядок визначає, що громадяни-власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) мають право укладати договори оренди, що підлягають реєстрації у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, шляхом подання особисто або надіслання поштою договорів оренди та сертифіката на право на земельну частку (пай).

25. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не мав підстав приймати рішення про реєстрацію 113 договорів оренди земельних часток (паїв), які подавалися ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" як орендарем земельних часток (паїв) до виконавчого комітету Бісковицької сільської ради разом із заявами орендодавців про передачу земельних часток (паїв) і заявами про надання згоду на збір та обробку персональних даних, оскільки таке подання документів не відповідало вимогам процедури, передбаченої Порядком №119.

26. Твердження позивача у пункті 15-В щодо не дослідження судами попередніх інстанцій правомірності відмови відповідача у реєстрації договорів оренди спростовується зазначеними вище висновками судів.

27. Довід касаційної скарги, що містяться у пункту 15-А, є неприйнятним, оскільки ґрунтується на неправильному розумінні позивачем правової природи представництва фізичних осіб в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Воно може здійснюватися лише на підставі довіреності.

28. Також Суд відхиляє довід касаційної скарги щодо не долучення копій 113 договорів оренди (пункт 15-Б) та їх не дослідження судом першої інстанції, оскільки такі долучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 139-249; т. 2, а.с. 1-87) і вони були предметом дослідження суду апеляційної інстанцій. Отже це порушення було усунуто.

29. Покликання у доводах касаційної скарги на порушення прав позивача на мирне володіння майном (пункт 15-Г) є безпідставним, оскільки у разі відмови у реєстрації договорів оренди ТОВ "Агро ЛВ Лімітед" мало право в установленому законом порядку в інтересах орендодавців повторно звернутися до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування для набуття право оренди земельних часток (паїв).

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

31. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Л В Лімітед" залишити без задоволення.

2. Постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року залишити без змін.