488/643/17 Про скасування рішення управління Пенсійного фонду України про припинення пенсійних виплат, скасування рішення управління Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії за віком, зобов`язання УПФУ відновити всі належні пенсійні виплати, відшкодування моральних збитків - 23.10.2020 Прийняття

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням № 20 від 26.06.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва з 01.07.2013 року припинило виплату йому пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, а рішенням від 31.01.2014 року за № 5\2 йому відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При прийнятті вказаних рішень управління виходило з того, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС не 2 а 3 категорії, та що вказані обставини встановлені рішенням від 31.12.2013 року Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак, позивач наголошує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2016 року рішення від 31.12.2013 року зазначеної Комісії визнано незаконним та скасовано, у зв`язку з чим відповідач протиправно припинив виплату пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 26.06.2013 року № 20 про припинення пенсійних виплат. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 31.01.2014 року № 5/2 про відмову в призначені пенсії за віком. Зобов`язано Інгульське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відновити всі належні ОСОБА_1 пенсійні виплати, починаючи з 01.07.2013 року. Відмовлено в задоволенні позивних вимог про стягнення моральної шкоди.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року скасовано та прийнято у справі №488/643/17 нову постанову, якою частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 31.01.2014 року №5/2 про відмову в призначенні пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовлено.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що у зв`язку з помилками в підрахуванні, які були допущені відповідачем та комісією, позивачу неправомірно були припинені пенсійні виплати, а потім і неправомірно було відмовлено у призначені пенсії. У зв`язку з відсутністю будь-якої вини з боку позивача його права підлягають відновленню з моменту припинення пенсійних виплат.

6. В свою чергу, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з наступного. В силу ст. 78 КАС України факт того, що позивач є ліквідатором 2 категорії є встановленим та не підлягає доказуванню, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 31.01.2014 року № 5/2 про відмову в призначені пенсії за віком. Щодо позовних вимог скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 26.06.2013 року № 20 про припинення пенсійних виплат з 01.07.2013 року та зобов`язання відповідача відновити всі належні пенсійні виплати, починаючи з 01.07.2013 року суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, серед заявлених вимог якого була також вимога щодо скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, як таке, що було прийняте раніше незаконного позбавлення категорії 2 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов`язання Мінсоцполітики та Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва відновити ОСОБА_1 пенсійні виплати з дати незаконного їх припинення. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2016 року в задоволенні вищезазначених вимог було відмовлено. Зазначене судове рішення набрало законної сили. У зв`язку з вказаним немає підстав для задоволення в цій частині позовних вимог, оскільки заявлені позовні вимоги вже були предметом розгляду в іншій справі, по якому прийнято рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У травні 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове рішення про задоволення позову.

8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування незаконного рішення №20 від 26.06.2013, помилково дійшов висновку, що рішення №20 від 26.06.2013 було предметом адміністративного позову до Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/17745/15 і що стосовно цього рішення в задоволенні позову відмовлено, оскільки Окружний адміністративний суд м. Києва правомірність цього рішення не розглядав.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 04.05.2018 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2018, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.

11. На підставі службової записки судді-доповідача Анцупової Т.О. від 21.05.2018 №632/0/64/18 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд справ, у зв`язку з відпусткою судді Стародуба О.П., на підставі розпорядження начальника правового управління департаменту аналітичної та правової роботи від 22.05.2018 №539/0/78-18, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2018, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Анцупової Т.О., суддів: Коваленко Н.В., Кравчука В.М.

12. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року.

13. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.07.2019 № 981/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л. В.

14. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.10.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 26.02.2013 позивачу була призначена пенсія за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

16. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м.Миколаєва за № 20 від 26.06.2013 з 01.07.2013 була припинена виплата позивачу пенсії, як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 2 категорії.

17. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м.Миколаєва від 31.01.2014 було відмовлено позивачу в призначенні зазначеної пенсії на підставі рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оформленого протоколом №12 від 31.12.2013 року про підтвердження статусу позивача як ліквідатора 3 категорії.

18. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19 Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, статті 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України (254к/96-ВР) посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

22. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон №796-XII (796-12) ).

23. Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

24. Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

25. Згідно з п.2 ч.1 ст. 14, ч.ч.1,4 ст. 15 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

26. Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

27. Статтею 65 Закону № 796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

28. Відповідно до пункту 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005р. №936 (936-2005-п) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , іншими актами законодавства.

29. Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) , для призначення пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

30. У статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ) зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

31. Так, як убачається з матеріалів справи рішенням Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва за № 20 від 26.06.2013 року з 01.07.2013 року була припинена виплата позивачу пенсії, яка була йому призначена як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС 2 категорії, а рішенням від 31.01.2014 року Управлінням було відмовлено позивачу в призначенні зазначеної пенсії на підставі рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оформлене протоколом №12 від 31.12.2013 року про підтвердження статусу позивача як ліквідатора 3 категорії.

32. Таким чином, підставою припинення пенсійних виплат і відмови в подальшому призначити таку пенсію на думку відповідача стала відсутність у позивача достовірних відомостей про його статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 2 категорії.

33. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2016, яка набрала законної сили, скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оформлене протоколом №12 від 31.12.2013 р. про підтвердження статусу ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3, та про визнання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 виданим безпідставно; зобов`язано Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС поновити ОСОБА_1 у статусі учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та підтвердити вказаний статус; у задоволенні решти вимог відмовлено.

34. Отже, постановою суду, яка набрала законної сили по спору між тими ж сторонами встановлено, що позивач є ліквідатором 2 категорії, вказані обставини є встановленими та на підставі ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, для позивача як ліквідатора 2 групи - на 8 років.

36. Відповідно до статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

37. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

38. Згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Тобто, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії не може бути обмежено будь-яким строком.

39. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у зв`язку з помилками в підрахуванні, які були допущені відповідачем та зазначеною вище Комісією, позивачу неправомірно були припинені пенсійні виплати, а потім і неправомірно було відмовлено у призначені пенсії. А у зв`язку з відсутністю будь-якої вини з боку позивача його права підлягають відновленню з моменту припинення пенсійних виплат.

40. При цьому, висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва від 26.06.2013 № 20 про припинення пенсійних виплат з 01.07.2013 та зобов`язання відповідача відновити всі належні пенсійні виплати, починаючи з 01.07.2013, у зв`язку з тим, що вказані вимоги вже були предметом судового розгляду в іншій справі та в їх задоволенні відмовлено, є помилковими, з огляду на наступне.

41. Так, як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в Київській області, Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог згідно заяви від 26.11.2015, серед заявлених вимог була також заявлена вимога щодо скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 як таке, що було прийняте раніше незаконного позбавлення категорії 2 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та зобов`язання Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) та Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва відновити ОСОБА_1 пенсійні виплати з дати незаконного їх припинення.

42. Однак Окружним адміністративним судом м. Києва в постанові від 18.07.2016 не вирішувались вказані вимоги по суті, а в задоволенні вищезазначених вимог було відмовлено з підстав передчасності їх заявлення та не набрання на той момент законної сили судовим рішенням, яким скасовано рішення Комісії від 31.12.2013. Також, суд у вказаному рішенні вказав, що скасування рішення від 31.12.2013, оформлене протоколом №12, про визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 ОСОБА_1 є належним захистом порушеного права позивача.

43. При цьому, з матеріалів справи убачається, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач не відновив ОСОБА_1 пенсійні виплати, посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2016 не містить зобов`язання щодо відновлення виплати пенсії.

44. Згідно ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

45. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

46. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12).

47. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про скасування рішень відповідача від 26.06.2013р. № 20 та від 31.01.2014 року №5/2 та зобов`язання відновити пенсійні виплати.

48. Крім того, Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).