755/12739/17 Про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо відмови особі у перерахунку пенсії на підставі довідки Управління державної охорони України з урахуванням збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань до 90%, та зобов'язання щодо перерахування такої пенсії - 22.10.2020 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року (головуючий суддя: Астахова О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2012 на підставі довідки Управління державної охорони України № 2/6-28п від 14 березня 2017 року з урахуванням збільшення з 01.04.2012 р. розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань до 90% у відповідності до Закону України № 614-VIII від 15.07.2015р. (614-19) , ч.2 ст. 5 КАС, ст.ст. 43, 51, 55, 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії, у відповідності до ст.ст. 43, 51, 55, 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 з 01.04.2012 на підставі довідки Управління державної охорони України № 2/6-28п від 14 березня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань з 50% до 90%, а також вислуги років позивача (30 років) та визначених при звільненні з військової служби відсотків (80%), з яких обчислюється основний розмір його пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року адміністративний позов в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії, у відповідності до ст. ст. 43, 51, 55, 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 з на підставі довідки Управління державної охорони України № 2/6-28п від 14 березня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань з 50% до 90%, за період з 01.04.2012 року по 23.02.2017 включно - залишено без розгляду.

3. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1, на підставі довідки Управління державної охорони України № 2/6-28п від 14 березня 2017 року з урахуванням збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань до 90% у відповідності до Закону України № 614-VIII від 15.07.2015 (614-19) , ч.2 ст. 5 КАС, ст.ст. 43, 51, 55, 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії, у відповідності до ст. 43, 51, 55, 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 за період з 01.03.2017 по 01.01.2018 на підставі довідки Управління державної охорони України №2/6-28п від 14 березня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань з 50% до 90%, а також вислуги років позивача (30 років) та визначених при звільненні з військової служби відсотків (80%), з яких обчислюється основний розмір його пенсії; в іншій частині - відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 рішення та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2019 залишено без змін.

5. Залишаючи адміністративний позов в частині без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач в своєму позові просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії з 01.04.2012, а звернувся він до суду з даним позовом лише 23.08.2017. Позивач не просить про поновлення строку та не зазначає поважності причин його пропуску. А тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині за період з 01.04.2012 по 23.02.2017 включно, повинні бути залишені без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2019, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 755/12739/17, в якій скаржник просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

7. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і його пенсія має бути перерахована без обмеження будь-яким строком з моменту її призначення.

8. Також, скаржник зазначає, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії, у відповідності до ст. ст. 43, 51, 55, 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 на підставі довідки Управління державної охорони України № 2/6-28п від 14 березня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням збільшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань з 50% до 90%, за період з 01.04.2012 по 23.02.2017 включно він не пропустив, оскільки надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 90% для заступника директора Департаменту було введено в Управління державної охорони України з 01.04.2012, і саме з цієї дати настало право отримати цю надбавку до пенсії, однак те, що посада ОСОБА_1, з якої він звільнився, прирівняна до посади заступника директора Департаменту, Окружний адміністративний суд вирішив тільки 22.07.2015 у справі №826/9045/15 і така постанова набрала законної сили 21.10.2015. 14.03.2017 Управління державної охорони України надало довідку №2/6-28п, у якій розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань збільшено з 50% до 90%, направило її відповідачу для здійснення перерахунку, однак відповідач у листі від 11.08.2017 відмовився здійснювати перерахунок за цією довідкою, а з позовом ОСОБА_1 звернувся 22.08.2017, що свідчить про відсутність пропуску строку звернення до суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 10 грудня 2019 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача: Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 755/12739/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №755/12739/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

12. 03 січня 2020 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подано заяву про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та про внесення змін до цієї ухвали.

13. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 755/12739/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

14. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 жовтня 2020 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

20. Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до наказу начальника Управління державної охорони від 11 листопада 1994 року № 65-ос звільнений з військової служби, з посади заступника начальника відділу по роботі з особовим складом Управління державної охорони України, з призначенням пенсії у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

21. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2015 у адміністративній справі №826/9045/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 та постановою Верховного Суду від 24.04.2018, частково задоволено позовні вимоги позивача, зокрема, зобов`язано Управління державної охорони України в особі його начальника відповідно до підпункту 1 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року (1294-2007-п) встановити ОСОБА_1 посадовий оклад для перерахунку пенсії з 01 січня 2008 року у розмірі, що є відповідним його посаді, з урахуванням збільшення цього окладу на підставі наказу начальника УДОУ №01 від 03 квітня 2007 року до 280 грн. (з 01 січня 2008 року - 1830 грн., а на підставі наказу начальника УДОУ № 008 від 01 грудня 2007 року до 297 грн. (з 01 січня 2008 року - 2050 грн.); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 15 листопада 2015 року на підставі довідки Управління державної охорони України про його грошове забезпечення з урахуванням розміру знову призначеного збільшеного посадового окладу.

22. Вказаною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/9045/15 від 22.07.2015 встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 підлягає перерахунку враховуючи відповідність посаді, з якої був звільнений позивач, та, яка на момент перерахунку відповідає посаді заступника Директора Департаменту.

23. На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2015 у адміністративній справі №826/9045/15 Управлінням державної охорони України складено довідку від 02.12.2015 №2/6-1322 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розміру знову призначеного збільшеного посадового окладу (2050 грн.) та направлено її відповідачу.

24. З метою сприяння упорядкуванню та впровадженню єдиних норм і стандартів грошового забезпечення, підвищенню стимулюючої ролі посадового окладу в системі грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 1294 від 07.11.2007 (1294-2007-п) , якою з 01.01.2008 встановлені нові розміри посадових окладів та надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати доплати, надбавки, премії і визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового в начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема Міністерством внутрішніх справ України.

25. Пунктом 1 вказаної Постанови встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

26. Управлінням державної охорони України, на виконання вимог Постанови КМУ встановлено розмір надбавок за виконання особливо важливих завдань для перерахунку розміру пенсії колишнім військовослужбовцям для внесення до довідок про розмір грошового забезпечення, за яким розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань заступника Директора Департаменту збільшено з 50% до 90% (а.с.13, т.1).

27. 14.03.2017 Управління державної охорони України видало довідку № 2/6-28п про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1, в якій посадовий оклад позивача зазначено у відповідному розмірі - 2050,00 грн. та надбавка за виконання особливо важливих завдань - 90%.

28. В подальшому, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві з заявою щодо здійснення йому перерахунку пенсії з 01.01.2008 враховуючи збільшення розмірів посадового окладу та з урахуванням збільшення з 01.04.2012 розміру надбавки за виконання особливе важливих завдань з 50% до 90% у відповідності до судового рішення та чинного законодавства.

29. Відповідачем було проведено перерахунок пенсії з урахуванням збільшення посадового окладу позивача з 1750,00 грн. до 2050,00 грн. Разом з тим, надбавка за виконання особливо важливих завдань у розрахунках пенсії позивача була 50%, а не 90%.

30. Відмовляючи у перерахунку пенсії з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань з розрахунку 90% відповідач виходив з того, що правових підстав для такого перерахунку немає.

31. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

32. В Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

33. Основний Закон України також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

34. Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) (статті 22 та 64).

35. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

36. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

37. Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

38. Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

39. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.

40. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

41. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

42. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

43. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

44. Так, залишаючи частину позовних вимоги без розгляду, суди виходили з того, що позивач в своєму позові просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов`язати здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії з 01.04.2012, а звернувся він до суду з даним позовом лише 23.08.2017. Оскільки позивач не просить про поновлення строку та не зазначає поважності причин його пропуску, то позов в частині вимог за період з 01.04.2012 по 23.02.2017 у відповідності до ст.ст. 122, 123 КАС України підлягає залишенню без розгляду.

45. Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

46. Згідно частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

47. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

48. При цьому, КАС України (2747-15) містить загальні норми, якими врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ).

49. Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України від 15.07.2015 №614-VIII "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення" (614-19) , визначено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини Пенсійного фонду та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

50. Згідно з частиною третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

51. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії у визначеному чинним законодавством розмірі з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

52. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 та у постановах Верховного Суду, зокрема, від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18, від 02 липня 2020 року у справі №280/1931/19, від 02 жовтня 2020 року у справі №826/1285/16.

53. Отже, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України, не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

54. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо залишення частини позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

55. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

56. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

57. За таких обставин ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року, якою позовні вимоги за період з 01 квітня 2012 року по 23 лютого 2017 року залишені без розгляду - підлягають скасуванню, а справа у вказаній частині - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

58. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року переглядається Верховним Судом лише в частині залишення без змін ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року, якою позовні вимоги за період з 01 квітня 2012 року по 23 лютого 2017 року залишені без розгляду, то касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати вказане рішення повністю, підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року в частині залишення без змін ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2019 року, якою позовні вимоги за період з 01 квітня 2012 року по 23 лютого 2017 року залишені без розгляду - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.