ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 29/405
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ходаківська І.П.,
судді
суддів Кривда Д.С.,
Савенко Г.В.,
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Дніпровському
скаргу районі м. Києва
на постанову від 11.02.2004р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 29/405 Господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київський
завод експериментальних конструкцій”
до Державної податкової інспекції у Дніпровському
районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
позивача – Пришва В.С., за довіреністю
відповідача – Музика В.Г., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2003р. у
справі № 29/405 (суддя Усатенко І.В.), яке залишено без змін
постановою від 11.02.2004р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів В.В.Шипко, А.Г.Полянський,
Г.П. Коробенко) позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва № 0002081802/0, № 0002141802/0,
№ 0002151802/0, № 0002161802/0, № 0000512301/0, № 0000522301/0,
№ 0000532301/0, № 0000542301/0, № 0000552301/0, № 0000562301/0,
№ 0000582301/0, № 0000592301/0, № 0000612301/0, № 0000622301/0,
№ 0000632301/0, № 0000642301/0, № 0002101802/0, № 0002111-802/0,
№ 641702, № 64702 та № 651702 форми “Ш” від 28.05.2003р.;
стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових
витрат.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі
м. Києва, не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від
12.12.2003р. у справі № 29/405 та постанову від 11.02.2004р.
Київського апеляційного господарського суду, і прийняти нове
рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 17.06.2004р., у зв’язку з
відсутністю судді Першикова Є.В., для перегляду в касаційному
порядку справи № 29/405 призначеної до розгляду на 17.06.2004р.
колегією суддів у складі: головуючого – Першикова Є.В., суддів –
Савенко Г.В., Ходаківської І.П. , утворено колегію суддів в
наступному складі: головуючий – Ходаківська І.П. , судді –
Кривда Д.С., Савенко Г.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі
м. Києва було проведено перевірку дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ВАТ “Київський завод
експериментальних конструкцій” за період з 01.10.99р. по
30.09.02р., за результатами якої складено акт
№ 4293/23-100-00109339-61 від 26.05.2003р.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв податкові
повідомлення-рішення від 28.05.2003р., якими позивачу нараховані
штрафні санкції за несвоєчасну сплату земельного податку з
юридичних осіб: № 0005121802/0 - у розмірі 20% в сумі
47615,18грн. за затримку 87 календарних днів граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання; № 0002141802/0
- у розмірі 10% в сумі 6562,59грн. за затримку 27 днів;
№ 0002161802/0 - у розмірі 50% в сумі 312084,77грн. за затримку
351 днів; № 0002081802/0, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб
відповідно до п. “б” пп. ,4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у розмірі
43519,21грн., в тому числі 29012,80грн. - основний платіж та
14506,41грн. штрафні санкції.
Також відповідач на підставі вказаного акту прийняв податкові
повідомлення-рішення від 28.05.2003р., якими позивачу нараховані
штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість
по вітчизняних товарах (роботах, послугах): № 0000582301/0 - у
розмірі 20% у сумі 1622,85грн. за затримку на 32 календарних
днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання; № 0000592301/0 - у розмірі 10% у сумі 237,87грн.
за затримку на 2 днів; № 0000612301/0 - у розмірі 10% у сумі
120грн. за затримку на 21 днів; № 0000622301/0 - у розмірі 20% у
сумі 353,86 грн. за затримку на 51 днів; № 0000562301/0 - у
розмірі 10% у сумі 320,47грн. за затримку на 18 днів;
№ 0000552301/0 - у розмірі 20% у сумі 10,85грн. за затримку на
80 днів;
№ 0000642301/0 - у розмірі 10% у сумі 624,36грн. за затримку на
28 днів; № 0000542301/0 - у розмірі 10% у сумі 1099,97грн. за
затримку на 14 днів; № 0000532301/0 - у розмірі 20% у сумі
800,05грн. за затримку на 74 днів; № 0000522301/0 - у розмірі
10% у сумі 100грн. за затримку на 17 днів; № 0000632301/0 - у
розмірі 20% у сумі 140,39грн. за затримку на 59 днів;
№ 0000512301/0 - у розмірі 10% у сумі 750грн. за затримку на 14
днів; № 615702 форми “Ш”, яким позивачу нараховані штрафні
санкції за несвоєчасну сплату податку з власників транспортних
засобів у розмірі 20% в сумі 818,97грн.; № 641702 форми “Ш”,
яким позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату
податку з власників транспортних засобів у розмірі 10% в сумі
79,81грн.; № 0002101802/0, яким позивачу нараховані штрафні
санкції за несвоєчасне надходження плати за спеціальне
використання водних ресурсів у розмірі 10% в сумі 25,41грн. за
затримку 28 днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання; № 0002111-802/0, яким позивачу
нараховані штрафні санкції за несвоєчасне надходження плати за
спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 20% в сумі
100,91грн. за затримку 56 днів граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевіркою встановлено
порушення позивачем: пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, внаслідок чого було
встановлено несвоєчасну сплату податку на додану вартість; ст. 5
Закону України “Про податок з власників транспортних засобів,
інших самохідних машин і механізмів” ( 1963-12 ) (1963-12)
(несвоєчасне
подання платіжного доручення до установи банку за II та III
квартали); рішення Київської міськради № 104/825 від
27.04.2000р. “Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва”
( ra0104023-00 ) (ra0104023-00)
, внаслідок чого не донараховане земельного
податку в сумі 29012,80грн.
Разом з цим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняла рішення № 12 від
20.04.2001р., яким позивачу, відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетом та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
списано податковий борг, який виник станом 31.12.1999р. і не був
сплачений на день набрання чинності статтею 18 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, та рішення № 2 від 25.05.2001р.про розстрочення
податкового боргу з.01.2001р. по січень 2005р.
30.05.2001р. на підставі рішення № 2 між позивачем та
відповідачем було укладено договір № 2 про розстрочення
податкового боргу на загальну суму 610116,65грн. під проценти.
Господарським судом м. Києва 29.04.2002р. за заявою ДПІ у
Дніпровському районі м. Києва було порушено провадження у справі
№ 23/224 про банкрутство ВАТ “Київський завод експериментальних
конструкцій”. Одночасно судом було введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження
у справі.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів -
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін
виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань
та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), застосованих до прийняття рішення про введення
мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та
інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів) (ст. 12 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Заявою від 19.09.2002р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
збільшила розмір кредиторських вимог до 786547,42грн. Суму
кредиторських вимог збільшено на підставі облікової картки
платника податків ВАТ “Київський завод експериментальних
конструкцій”, що відображає недоїмку позивача та суму пені,
нараховану на недоїмку, станом на 19.09.2002р.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
заступник голови ДПА
України прийняв рішення про розстрочення сплати податкових
зобов'язань під проценти на загальну суму 812891грн., в тому
числі податок на додану вартість - 149269,21грн., земельний
податок з юридичних осіб-663621,79грн.
Між позивачем та відповідачем 02.12.2002р. було укладено договір
№ 24, яким передбачено розстрочення сплати податкових
зобов'язань на загальну суму 812891грн. під проценти терміном з
20.11.2002р. по 20.11.2005р.
24.12.2002р. ухвалою Господарського суду м. Києва на підставі
п. 5 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(затвердження
мирової угоди) провадження у справі № 23/224 було припинено.
Провадження припинено у зв'язку з тим, що представник боржника
надав суду вищевказаний договір № 24 про розстрочення сплати
податкових зобов'язань. Доказів скасування ухвали Господарського
суду м. Києва від 24.12.2002р. суду не надано.
Відповідно до п. 5.3 Положення про списання та розстрочення
податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною
картотеки ( z0281-01 ) (z0281-01)
, затвердженого Наказом Державної
податкової адміністрації України № 81 від 01.03.2001р.,
розстрочення податкового боргу надається під проценти,
розраховані за період, що починається від місяця укладення
договору та закінчується місяцем погашення розстроченого
податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного
банку України, яка діє на момент чергової сплати розстроченого
платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків,
але не сплачуються і списуються у момент остаточного погашення
розстроченого податкового боргу, крім випадків, якщо юридична
особа, яка має податковий борг, визнається фіктивною відповідно
до закону.
Керівник податкового органу (або його заступник) зобов'язаний
прийняти рішення про дострокове розірвання договору, скасувати
рішення про розстрочення та пред'явити до сплати невнесену суму
податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до
пункту 5.3 цього Положення, якщо платник податків: накопичує
новий податковий борг (не сплачує поточні платежі) або не
сплачує чергову частку розстроченого податкового боргу протягом
двох податкових періодів, наступних за податковим періодом
виникнення такого нового податкового боргу або податковим
періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого
податкового боргу; ліквідується; виїжджає за кордон на постійне
місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою);
визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими, ніж
податкові. З дня дострокового розірвання договору платник
податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого
податкового боргу, суму нарахованих на нього процентів та суму
процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену
суму. З дня, наступного за днем розірвання договору, на
розстрочені суми, що залишились несплаченими, нараховується пеня
у розмірах, передбачених чинним законодавством (п. 5.5
вищезазначеного Положення).
Попередніми судовими інстанціями не було встановлено
дострокового розірвання договору № 24, зокрема, рішення
керівника податкового органу про дострокове розірвання договору
чи скасування договору про розстрочення податкового боргу
позивача, в матеріалах справи відсутні.
Зазначений договір, укладений у відповідності до вимог Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетом та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та
Положення про списання та розстрочення податкового боргу
платників податків у зв'язку з відміною картотеки ( z0281-01 ) (z0281-01)
,
затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України
№ 81 від 01.03.2001р.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком
попередніх судових інстанцій, що у податкового органу не було
підстав для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату
податків та винесення спірних податкових повідомлень-рішень,
оскільки суми податкового боргу, що були відображені в обліковій
картці позивача за 2001-2002рр. були розстрочені згідно договору
№ 24 від 12.12.2002р. про розстрочення податкового боргу, який
передбачає інші умови погашення податкового боргу позивача
Висновки ДПІ в акті перевірки зроблені без врахування фактичних
обставин фінансово-господарської діяльності позивача, зокрема,
порушення та припинення провадження у справі про банкрутство,
наявності договорів про списання та розстрочення податкового
боргу, укладених позивачем та податковим органом, та сум
податкових зобов'язань, пені, штрафних (фінансових) санкцій, які
увійшли до зазначених договорів, в тому числі під час
затвердження мирової угоди у справі про банкрутство позивача.
Щодо визначення позивачу податкового зобов'язання по земельному
податку колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що донарахування позивачу
земельного податку в сумі 29012,80грн. було здійснено у зв'язку
з заниженням позивачем базової вартості земельних ділянок: при
наданні розрахунків позивач застосував базову вартість кв. м
земельної ділянки 147,74, що суперечить Рішенню Київської
міської ради № 104/825 від 27.04.2000р. “Про затвердження
грошової оцінки земель м. Києва” ( ra0104023-00 ) (ra0104023-00)
, яким
встановлено базову вартість І кв. м для Старої Дарниці 191,23.
Згідно листа Головного управління земельних ресурсів від
26.08.2003р. № 07-05/17255, наданого на запит відповідача,
базова вартість 1 кв. м земельних ділянок, які знаходяться на
вул.Алма-Атинська, 8 (дві земельні ділянки з кадастровими
номерами 66125002, 66125003) та вул.Алма-Атинська, 4а (дві
земельні ділянки з кадастровими номерами 66125002, 66125003)
становить 191,23.
Як встановлено судом, Дніпровська районна державна адміністрація
м. Києва розпорядженням від 25.08.99р. № 749 прийняла від
позивача у комунальну власність району житловий будинок по
вул.Алма-Атинська, 4а. Зазначений будинок було передано на
баланс та у господарче відання (без права зміни власника) ДКП
“Дніпровець-14” згідно акту прийому-передачі.
Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком
попередніх судових інстанцій, що відповідачем невірно зроблено
висновок щодо заниження позивачем об'єкту оподаткування,
оскільки позивач не є власником житлового будинку по
вул.Алма-Атинська, 4а, як зазначає відповідач, враховуючи, що
перевірка проводилась за період з 01.10.99р. по 30.09.2002р.,
тоді як вказаний будинок переданий позивачем у комунальну
власність 25.08.99р.
Будь-яких інших доводів щодо неправомірності оскаржуваних
судових рішень ДПІ в касаційній скарзі не зазначає.
Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів дійшла
висновку, що постанова від 11.02.2004р. Київського апеляційного
господарського суду прийнята у відповідності до норм
матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав
для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 11.02.2004р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 29/405 Господарського суду міста
Києва залишити без змін.