ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 41/464
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
М.Остапенка - головуючого,
Є.Борденюк, В.Харченка
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління житлового забезпечення
виконавчого органу Київської міської ради
(Київська міська державна адміністрація)
на постанову від 03.03.2004
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 41/464
за позовом ВАТ "XXX"
до 1) Київської міської ради
2) Київської міської державної адміністрації
третя особа - Головне управління житлового забезпечення
виконавчого органу Київської міської ради
(Київська міська державна адміністрація)
про визнання недійсними актів
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача А.А.А.(дов. від 08.06.2004)
відповідача - 1 Б.Б.Б. (дов. від 26.01.2004)
відповідача - 2 В.В.В. (дов. від 19.01.2004)
3-ої особи Г.Г.Г. (дов. від 12.01.2004)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними
рішення Київради від 17.06.1999 № 284/385 і від 11.07.2002 №
128/128 ( ra0128023-02 ) (ra0128023-02)
та розпоряджень Київської
міськдержадміністрації від 30.01.2001 № 147, від 06.12.2001 № 2637
в частині, яка стосується визнання таким, що втратило чинність
рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від
12.06.1974 № 866 та в частині, яка суперечить цьому рішенню щодо
надання земельної ділянки 3,6 га правопопереднику ВАТ "ХХХ" по
вул. Ч-ській у м. Києві. Визнати за позивачем право постійного
користування земельною ділянкою в межах визначених рішенням від
12.06.1974 № 866 та заборонити Головному управлінню житлового
забезпечення Київської міськдержадміністрації проводити
будівництво на незабудованій частині земельної ділянки станом на
03.03.2004.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що згідно з рішенням Київської
місткої ради від 11.07.2002 № 128/128 ( ra0128023-02 ) (ra0128023-02)
Головному
управлінню житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації
погоджено місце під будівництво будинків на земельній ділянці по
вул. Ч-ській, 88. Розпорядженням Київської міськдержадміністрації
№ 147 від 30.01.2001 та № 2637 від 06.12.2001 виконання цього
рішення щодо будівництва жилих будинків якраз і покладено на
Головне управління житлового забезпечення.
Крім того, 17.06.1999 Київська міська рада прийняла рішення "Про
заходи щодо впорядкування земельних відносин у м. Києві", додатком
2 до якого втратило чинність рішення Київміськради № 866 від
12.06.1974 про надання Дирекції будівництва готелів, мотелів та
кемпінгів м. Києва Управління по іноземному туризму при Раді
Міністрів УРСР у постійне користування земельної ділянки по вул.
Ч-ській.
ВАТ "ХХХ" є правонаступником Управління "YYY". Правовими
підставами користування земельною ділянкою для позивача було
рішення Київської міської ради депутатів трудящих та її виконкому
№ 866 від 12.06.1974 та № 813/9 від 21.08.1975 про відвід
земельної ділянки площею 3,6 га по вул. Ч-ській, 88 Н-ського
району у м. Києві.
У зв'язку з перенесенням Радою Міністрів УРСР строків будівництва
готелю, рішенням виконкому Київської міської ради народних
депутатів № 997 від 15.06.1981 Головному управлінню "YYY" при Раді
Міністрів УРСР було надано дозвіл на будівництво будівельної бази
для спільного Українсько-польського підприємства "ZZZ" на період
будівництва готелю по вул. Я-ській у м. Києві. Таке будівництво
завершене та прийняте в експлуатацію 29.09.1999.
ВАТ "ХХХ" не мало змоги після введення в експлуатацію будівництва
по вул. Я-ській розпочати з 2000 року будівництво по вул. Ч-ській
у зв'язку з судовим процесом та накладання арешту на банківські
рахунки і майно позивача у межах процесу. Після зняття 07.11.2002
арешту з майна, позивач мав намір розпочати будівництво, однак
оспорювані рішення порушують права землекористувача.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.10.2003 (суддя О.
Пилипенко) у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що
позивач на спірній забудові не є правонаступником Головного
управління "YYY" при Раді Міністрів УРСР та Дирекції будівництва
готелів, мотелів, кемпінгів у м. Києві, якій у 1974 р. була надана
спірна земельна ділянка під забудову готелю "SSS". Крім того,
рішення виконкому Київської міськради від 12.06.1974 № 866 про
надання земельної ділянки під забудову готелю виконаним не було,
позивач не надав державний акт на землю, або доказів відведення
вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), тому рішення
втратило чинність, про що зазначено у рішенні Київради від
17.06.1999.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 (колегія суддів: О. Синиця, В.Панталієнко, Л. Рєпіна)
рішення у справі скасоване, позовні вимоги задоволені у повному
обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що рішенням виконкому Київської
міської ради народних депутатів від 12.06.1974 № 866 Дирекції
будівництва готелів та кемпінгів у м. Києві Управління "YYY" при
РМ УРСР відведено земельну ділянку близько 3,6га під будівництво
готелю "SSS".
У результаті ряду реорганізацій підприємства позивача, його
виробничі функції передавалися іншим спеціально створеним
структурам системи Держкомінтуриста СРСР. Такі реорганізації
підприємства позивача відбувалися неодноразово у 80-90 рр., про що
свідчать подані позивачем документи. 27.11.1990 наказом № 252
Держкомінтуриста СССР Українську генеральну дирекцію будівництва
об'єктів Держкомінтуриста СРСР у м. Києві реорганізовано у
підприємство "QQQ" Держкомінтуриста СРСР у м. Києві, тобто
підприємство мало статус підприємства союзного підпорядкування.
Після здобуття Україною незалежності у відповідності до Закону
України "Про підприємства, установи, організації, які розташовані
на території України" від 10.09.1991р. ( 1540-12 ) (1540-12)
та на підставі
постанови КМУ від 24.09.1991 № 227 ( 227-91-п ) (227-91-п)
, наказом ФДМУ від
01.12.1991 № 336 на базі майна підприємства союзного
підпорядкування "QQQ" створено державне підприємство "RRR".
Наказом Держкомітету України по туризму від 22.04.1993 № 3
підприємство перейменовано в Українське інвестиційно-виробниче
підприємство "XXX", яке в подальшому перетворене шляхом
корпоратизації у ВАТ "XXX". Отже, висновок суду першої інстанції
про відсутність правонаступності за вказаними перетвореннями, є
помилковим.
Ведення Державного земельного кадастру в Україні є функцією
держави. Внесення позивача до державного земельного кадастру як
землекористувача, плата останнім податку за землю підтверджують
право позивача на земельну ділянку. Відповідно до п.6 Перехідних
положень до Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
постійне
землекористування зберігається, а землекористувач зобов'язаний до
01.05.2005 переоформити у встановленому порядку право власності
або право оренди землі. А тому відсутність у позивача Державного
акту права на землю, не є підставою вважати позивача таким, що
втратив право на землю.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Головне управління
житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації
посилається на неправильне застосування судом при ухваленні
оскаржуваної постанови норм права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що оскаржувана постанова підлягає до скасування, підстав
для задоволення позову не було, виходячи з такого.
13.08.1965 наказом № 123 Начальника управління "YYY" при Раді
Міністрів СРСР у м. Києві створено Українську Дирекцію будівництва
готелів, мотелів, кемпінгів. Зазначена структура створена без
права юридичної особи у складі Управління "YYY" при Раді Міністрів
Української РСР та діяла відповідно до положення.
12.06.1974 рішенням виконкому Київської місткої ради депутатів
трудящих № 866 відведено дирекції будівництва готелів, мотелів у
м. Києві Управління "YYY" при Раді Міністрів Української РСР
земельну ділянку площею 3,6 га під будівництво готелю "SSS" по
вул. Ч-ській у H-cькому районі м. Києва.
05.08.1974 розпорядженням № 616-р Ради Міністрів Української РСР
покладені функції замовника по проектуванню та будівництву готелю
"SSS" у м. Києві за участю іноземних фірм на Управління "YYY" при
Раді Міністрів УРСР. Отже, замовником об'єкту державного
будівництва виступило Управління, якому за рішеннями виконкому
Київської міської ради депутатів трудящих від 12.06.1974 № 866 і
відведена земельна ділянка.
15.06.1981 рішенням №998 виконавчого комітету Київської міської
ради депутатів трудящих дозволено Головному "YYY" при РМ УРСР
будівництво тимчасової будівельної бази на період будівництва
готелю по вул. Я-ській. Зазначене рішення прийняте, зокрема, на
підставі листа Головного управління від 28.01.1981 про те, що
будівництво готелю по вул. Ч-ській передбачене у 1985-1986 рр. Цим
рішенням без зміни землекористувача змінена (тимчасово) мета
відведення земельної ділянки, що є вимогою ст. 16 Земельного
кодексу УРСР у редакції 1970 року.
У 1987 році наказом № 351 Держкомітету СРСР "YYY" Дирекції
будівництва об'єктів Держкомінтуризму СРСР у м. Києві надається
статус юридичної особи, яка оперативно підпорядковується Головному
Управлінню Української РСР "YYY". Цим наказом зобов'язано Київське
об'єднання Держкомінтуризму СРСР передати Дирекції будівництва
об'єктів Держкомінтуризму СРСР у м. Києві проектно-кошторисну
документацію на об'єкти, що будуються і реконструюються,
бухгалтерську документацію, а також всі основні засоби, які
рахуються на балансі капітальних вкладень. Дирекція об'єктів, що
будуються, здійснює свою діяльність на підставі Положення про
замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекції підприємства,
що будується) та технічному нагляді, затвердженого постановою
Держбуду СРСР від 12.03.1971 № 17, в подальшій редакції від
02.02.1988 № 16.
Відповідно до п.4.2.3 Положення Дирекція створюється для
здійснення будівництва: підприємств та інших об'єктів виробничого
призначення; великих об'єктів невиробничого призначення, які
будуються за індивідуально розробленими проектами. Дирекція
створюється одночасно з прийнятими рішеннями про проектування та
включення в плат проектно-вишукувальних робіт та включення
будівництва в план капітального будівництва і затвердження
титульного списку будівництва в установленому порядку (п.4.2.4
Положення). Дирекція ліквідується органом, за рішенням якого вона
створена, після затвердження акта державної комісії про прийняття
об'єкта в експлуатацію (п.4.2.6 Положення). Апарат
замовника-забудовника утримується за рахунок коштів, передбачених
у кошторисних розрахунках вартості будівництва (п.7.1 Положення).
Замовник-забудовник як юридична особа розпоряджається грошовими
коштами, які виділяються на фінансування капітальних вкладень, а
також всіма матеріальними цінностями, які рахуються на балансі
капітального будівництва (п.1.3 Положення).
Отже, дирекції об'єктів, що будуються, як органу капітального
будівництва, передаються капітальні вкладення, в тому числі
земельна ділянка, для реалізації функції щодо будівництва об'єкту.
Правонаступництво новостворених органів (підприємств) капітального
будівництва може розглядатися як правонаступництво
замовника-забудовника та правонаступництво за поняттями юридичної
особи. Зважаючи на те, що земельна ділянка по вул. Ч-ській у м.
Києві була виділеною для будівництва готелю, то, незалежно від
того, чи при наданні дирекції об'єктів, що будуються статусу
юридичної особи, їй були передані Управлінням "YYY" при РМ
Української РСР повноваження замовника - забудовника, чи ні,
зазначена земельна ділянка не могла належати дирекції як майно
юридичної особи, на базі якого здійснена корпоратизація.
Отже, земельна ділянка виділена для будівництва готелю,
використаною не була, незалежно від наявних підстав; зміна мети
використання земельної ділянки за рішенням 1981 року припинена
шляхом досягнення такої мети; позивачем не доведене його право на
земельну ділянку як замовника-забудовника. А тому підстав для
визнання недійсним рішення Київської міської ради від 17.06.1999 №
284/385 в частині щодо втрати чинності рішення міськвиконкому №
866 від 12.06.1974 не має. Оспорюване рішення відповідає вимогам
ст. 27 Земельного Кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
у редакції, чинній на
момент його прийняття.
Подальша реалізація органом місцевого самоврядування функцій у
галузі регулювання земельних відносин на їх території шляхом
прийняття оспорюваних рішень, не порушує права та охоронювані
законом інтереси позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги слід
визнати необґрунтованими у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління житлового забезпечення
виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська
державна адміністрація) задовольнити.
Постанову від 03.03.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 41/464 скасувати.
Рішення від 09.10.2003 господарського суду м. Києва у справі №
41/464 залишити без зміни.
Головуючий М.Остапенко
Судді Є.Борденюк
В.Харченко