ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 4/336
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Акціонерного банку "А", м. Київ в особі
відкритому судовому Краснолуцької філії АБ "А", м. Красний
засіданні матеріали Луч
касаційної скарги
на постанову від 10.03.2004 року Донецького
апеляційного
господарського суду
у справі № 43
господарського суду Луганської області
за позовом Державної податкової інспекції у
м. Красний Луч
до АБ "А", м. Київ в особі Краснолуцької
філії АБ "А", м. Красний Луч
треті особи на стороні ВАТ "КВБ", м. Красний Луч
відповідача КП "КПО"
про спонукання виконати певні дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: присутній
від третіх осіб на не з'явились
стороні відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 08.01.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року по справі № 43 позов
задоволено; визнано неправомірними дії позивача по поверненню без
виконання платіжних вимог № № 4905, 4899 від 24.10.2003р. ДПІ у
м. Красний Луч на стягнення коштів в сумі 20912,00 грн. з рахунку
Краснолуцького державного комунального підприємства побутового
обслуговування населення; зобов'язано позивача прийняти до
виконання платіжні вимоги на списання з ВАТ "КВБ" податкового
боргу в сумі 433618,00 грн. та з Краснолуцького державного
комунального підприємства побутового обслуговування населення
податкового боргу в сумі 20912,00 грн., що утворився станом на
24.10.2003р.; стягнуто з позивача в доход Державного бюджету
України державне мито в сумі 85,00 грн., на користь ДП "СіЦ"
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
сумі 118,00 грн.
В касаційній скарзі АБ "А", м. Київ в особі Краснолуцької філії АБ
"А" просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та
припинити провадження по справі 43, посилаючись на неправильне
застосування норм процесуального права, а саме: п. 8 ст. 11 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, пп.
3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 1071 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників
відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що станом на 24.10.2003р. треті особи мали
податковий борг з податку на додану вартість - ВАТ "КВБ" у сумі
433618грн., Краснолуцьке державне комунальне підприємство
побутового обслуговування населення у сумі 20912грн., що
підтверджується виписками з особових рахунків платників податків
форми 4 і не заперечується третіми особами
ДПІ у м. Красний Луч на підставі пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
прийняті рішення від 02.01.2002р. №
1, від 22.03.2002р. № 9 про стягнення узгоджених сум податкового
боргу платників податків ВАТ "КВБ" та Краснолуцького державного
комунального підприємства побутового обслуговування населення за
рахунок активів, що перебувають у його власності, а також за
рахунок тих активів, право власності по яких він набуде у
майбутньому.
Державна податкова інспекція у м. Красний Луч направила до філії
Акціонерного банку "А" м. Красний Луч платіжні вимоги № 4905 від
24.10.2003р.на суму 433618грн. та № 4899 від 24.10.2003р. на суму
20912грн. про примусове списання з рахунків ВАТ "КВБ" та
Краснолуцького державного комунального підприємства побутового
обслуговування населення податкового боргу за рішеннями
податкового органу № 1 від 02.01.2992р., № 9 від 22.03.2002р.
Філія Акціонерного банку "А" м. Красний Луч повернула платіжні
вимоги № 4905 від 24.10.2003р.на суму 433618грн. та № 4899 від
24.10.2003р. на суму 20912грн. без виконання з посиланням на
Інструкцією № 135 "Про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті", якою не передбачено списання коштів за
ініціативою податкових органів.
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
виключно податкові
органи є органами уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органами стягнення).
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами та
доповненнями) джерелами погашення податкового боргу платника
податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими
документами, є будь-які активи платника податків.
Тобто, даним законом рішення податкового органу про погашення
податкового боргу за рахунок будь-яких активів платника визначено
як виконавчий документ.
Відповідно до ч. 3 пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
стягнення
безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку
(банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на
суму податкового боргу або його частини, а при стягненні
готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
Відповідно до пунктів 1.39, 1.40 ст. 1 Закону України від
05.04.2001р. № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
списання примусове - списання грошей, що
здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі
встановлених законом виконавчих документів у випадках,
передбачених законом; стягувач - особа, яка може бути ініціатором
переказу грошей з рахунка платника на підставі виконавчих
документів, визначених законом.
Пунктом 20.1 ст. 20 Закону України від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ
"Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
встановлено, що ініціатором переказу може бути платник, а також
отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної
вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених
законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно
на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках,
передбачених законом.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (
2181-14 ) передбачено, що активи платника податків можуть бути
примусово стягнеш в рахунок погашення його податкового боргу
виключно за рішенням суду (арбітражного суду) (пп. 3.1.1 п. 3.1
ст. 3).
Примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника
податків у рахунок погашення його податкового боргу, без
попереднього узгодження його суми таким платником податків (п. 1.6
ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Судами встановлено, що платіжні вимоги виставлялися на узгоджену
суму податкового боргу, а відтак списання за таких обставин не
можна вважати примусовим стягненням в розумінні норм Закону
України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо
правомірності подання позивачем до банку платіжних вимог № 4905,
4899, а їх повернення банком без виконання безпідставним.
Судами також правильно відхилені посилання відповідача на норми
чинної редакції Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті", затвердженої Постановою Правління
Національного банку України від 29.03.2001р. № 135 ( z0368-01 ) (z0368-01)
,
відповідно до яких податкові органи не вправі ініціювати примусове
списання коштів з рахунків, оскільки відповідно до п. 19.6 ст. 19
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
закони та інші нормативно-правові акти діють у
частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Вірно зазначене і те, що зміни до Інструкції № 135 ( z0368-01 ) (z0368-01)
в
частині примусового списання коштів та виключення органів
державної податкової служби з кола осіб, що мають право
примусового стягнення коштів, внесені Постановою правління
Національного банку України від 26.02.2003р. № 66 ( z0197-03 ) (z0197-03)
.
Вищевказана постанова Національного банку України прийнята на
підставі рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2002р. у
справі № 20/383, яким констатовано, що законодавством не визначено
правовий статус рішення податкового органу як виконавчого
документа, а тому стягнення коштів з рахунків платників податків
шляхом безпосереднього направлення податковими органами в установи
банків платіжних вимог є неправомірним.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АБ "А", м. Київ в особі Краснолуцької філії АБ
"А", м. Красний Луч від 06.04.2004 року № 227 та від 06.04.2004
pnjs № 234 на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.03.2004 року у справі № 43 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.03.2004 року у справі № 43 - без змін.