ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 02-2/14-756
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів Стратієнко Л.В., Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 02.03.2004 року
у справі № 02-2/14-756
за позовом державного підприємства "YYY"
до відкритого акціонерного товариства "XXX"
про стягнення 157 135 826,57 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача А.А.А.
відповідача Б.Б.Б.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "YYY" звернулося до господарського суду
Тернопільської області з позовом до відкритого акціонерного
товариства "XXX" про стягнення 157 135 826,57 грн.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15 грудня
2003 року (суддя О.Руденко) позовну заяву повернуто без розгляду
на підставі пункту 3 статті 63 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з тим, що в позовній заяві
не вказано обґрунтованого розрахунку стягуваної суми.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.03.2004 року (М.Слука, В.Онишкевич, П.Скрутовський) ухвалу
господарського суду Тернопільської області від 15 грудня 2003 року
скасовано у зв'язку з наданням позивачем обґрунтованого розрахунку
стягуваної суми, а отже відсутністю підстав для повернення
позовної заяви.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "XXX", не
погоджуючись з прийнятим по справі судовим актом апеляційної
інстанції, просить його скасувати, посилаючись на неправильне
застосування судом норм процесуального права, зокрема, статей 43,
54 та 63 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
Львівським апеляційним господарським судом норм процесуального
права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду
справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо господарський спір не вирішується по суті, у
тому числі з підстав повернення позовної заяви без розгляду,
господарський суд виносить ухвалу, яка має містити, зокрема,
мотиви її винесення з посиланням на законодавство.
З тексту ухвали господарського суду Тернопільської області від 15
грудня 2003 року вбачається, що суд повернув позовну заяву без
розгляду через неподання позивачем обґрунтованого розрахунку
стягуваної суми, зокрема, в частині заявленої до стягнення пені за
останні шість місяців.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування
позовних вимог надав до позовної заяви довідку про стан
заборгованості за куплену електроенергію в період з 01.07.2000
року по 31.08.2002 року станом на 01.11.2003 року, яка включає
розрахунок суми основної заборгованості. Крім того, в матеріалах
справи міститься наданий позивачем розрахунок інфляційних сум,
пені та 3 відсотків річних.
За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює
наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і
заперечення сторін. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими
доказами та поясненнями представників сторін. В необхідних
випадках на вимогу судді пояснення представників сторін мають бути
викладені письмово.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі
у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, про
що зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі.
Отже, в даному випадку місцевим господарським судом всупереч
вимогам статей 4-3, 32, 38 та 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не виконано обов'язку щодо створення
сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин
справи, не виконано встановлених процесуальним законодавством
процедур для розгляду справи та не надано належної оцінки всім
доказам в їх сукупності.
Отже посилання скаржника на невірне застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм процесуального права при
прийнятті судових актів є безпідставними.
Сплачене відповідачем державне мито в сумі 850 грн. платіжним
дорученням від 26 березня 2004 року № 4142 підлягає поверненню на
підставі статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне
мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 2
березня 2004 року у справі № 02-2/14-756 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX" - без
задоволення.
2. Повернути відкритому акціонерному товариству "XXX" 850
(вісімсот п'ятдесят) грн. державного мита.
Видати довідку.
Головуючий, суддя В. Дерепа
Суддя Л. Стратієнко
Суддя В. Чабан