Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання Бурнишевій О. Е. (за участю позивача - П. В. М., представників: позивача - Б. С. М., Державної митної служби України (далі - ДМСУ) - С. Ю. Л. та М. Т. В., Львівської митниці - Б. У. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою П. В. М. справу за його позовом до ДМСУ, Львівської митниці та К. Ю. І. про визнання протиправними та скасування наказів і зобов'язання укласти трудовий договір, встановила:

У травні 2008 року П. В. М. звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати наказ ДМСУ від 25 квітня 2008 року N 693-к у частині його звільнення з посади начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста "Рава-Руська" Західної регіональної митниці у зв'язку з майбутньою ліквідацією останньої 25 травня 2008 року і наказ Львівської митниці від 29 квітня 2008 року N 15-к - у частині призначення на посаду начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста "Рава-Руська" цієї митниці К. Ю. І., а також зобов'язати її керівника укласти з П. В. М. трудовий договір, призначивши його на цю посаду.

Залізничний районний суд м. Львова постановою від 13 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 9 квітня 2009 року ці рішення скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

У скарзі до Верховного Суду України П. В. М. порушив питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування постанови Вищого адміністративного суду України із залишенням у силі рішень попередніх судів. На обґрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 40, 41, 421 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП) та додано рішення касаційних судів у яких, на думку скаржника, по-іншому застосовано ці норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України доходить висновку про їх обґрунтованість.

Як установлено судами, наказами ДМСУ від 29 січня 2008 року N 61 і N 64 було ліквідовано Західну регіональну митницю та утворено Львівську митницю, із зазначенням, що остання є правонаступником першої у частині видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій державним службовцям (у разі звернення колишніх посадових осіб Західної регіональної митниці). Згідно з пунктом 3.1 оспорюваного наказу ДМСУ позивача було звільнено з посади начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста "Рава-Руська" Західної регіональної митниці на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КзпП у зв'язку з майбутньою її ліквідацією 25 травня 2008 року. Наказом від 29 квітня 2008 року N 15-к тимчасово виконуючий обов'язки начальника Львівської митниці призначив К. Ю. І. на посаду начальника організаційно-аналітичного сектору митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 40 КзпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 36 цього Кодексу зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Касаційний суд, скасовуючи рішення попередніх судів та ухвалюючи нове рішення, як і суди першої та апеляційної інстанцій, перевіряючи наявність чи відсутність факту ліквідації юридичної особи публічного права, виходили з положень Цивільного кодексу України.

Водночас, як встановлено частиною 3 статті 81 Цивільного кодексу України, цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

При цьому суд касаційної інстанції порушив вимоги статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, самостійно встановивши фактичні обставини стосовно дійсного ідентифікаційного коду Західної регіональної та Львівської митниць.

Також касаційний суд не мотивував незастосування частини 2 статті 40 КзпП, відповідно до якої звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, у випадку ліквідації юридичної особи публічного права.

За таких обставин рішення касаційного суду не є законним, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, - постановила:

Скаргу П. В. М. задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2009 року скасувати, справу направити до цього суду на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.