ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 31/235а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Горлівці Донецької області
на рішення господарського суду Донецької
області від 15.01.2004р. та
постанову Донецького апеляційного
господарського суду від
03.03.2004р.
зі справи № 31/235а
за позовом ВАТ “Донбасенерго”, м. Горлівка
до Державної податкової інспекції у
м. Горлівці Донецької області
про визнання частково недійсною другої податкової вимоги
За участю представників сторін:
від позивача: Другакова Т.Д. (довіреність від 31.12.03р.
№ 19-137)
від відповідача: Фабрій В.В. (довіреність від 15.06.04 р.
№ 3453/10)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 20.04.04 р., надіслана 20.04.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
Товариство “Донбасенерго” звернулося до господарського суду
Донецької області з позовом про визнання недійсною другої
податкової вимоги інспекції від 14.07.03р. № 2/4055 в частині
нарахування пені на суму податкового боргу по ПДВ за період з
13.11.01р. по 01.09.02р. в розмірі 114359,63 грн. з тих підстав,
що ДПІ, в порушення п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4,
пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону України
від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ нарахована пеня за несвоєчасну
сплату податку починаючи з 21 числа місяця наступного за
звітним, тоді як базовим податковим періодом по ПДВ є
календарний місяць. За розрахунком позивача пеня за цей період
повинна складати 185504,50 грн.
Поданою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
заявою від 18.12.03р. № 19-3431 товариством
змінені позовні вимоги. У зв’язку з тим, що друга податкова
вимога від 14.07.03р., за рішенням ДПА у Донецькій області від
10.10.03р. № 15181/10/25-013-5 скасована в частині стягнення з
ВАТ “Донбасенерго” податкового боргу з податку на прибуток у
сумі 1522393,27 грн. та відкликана в частині пені за несвоєчасну
сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за період з
01.08.02р. по 01.09.02р., а прийнятими 03.09.03р. повідомленнями
інспекцією погашена вказана сума з ПДВ шляхом розподілу
сплаченої суми по зобов’язаннях з ПДВ за червень 2003р., позивач
просить визнати недійсними повідомлення ДПІ про перерозподіл
грошових коштів за №№ 105030001301434, 105030001301435,
105030001306295, 105030001301684 (т.1, а.с. 127-128).
В заяві від 18.12.03 (т.2, а.с. 2-5) позивач посилається на те,
що шляхом перерозподілу сум за спірними повідомленнями інспекція
погасила суму пені з ПДВ, яка рахувалася у картці особового
рахунку станом на 01.07.03р. як податковий борг, у тому числі
пеню в сумі 114359,63 грн. за другою податковою вимогою, а також
зауважує на тому, що платіжним дорученнями від 03.07.2003р.
№ 2718 на суму 1 млн. грн.., від 07.07.03 № 2717 на суму 200000
грн., № 2743 товариство сплачує авансом зобов’язання з ПДВ за
червень 2003р. та заборгованість за повідомленням-рішенням ДПІ
від 27.06.03р. (всього 1215543 грн.), які інспекція
перерозподіляє на погашення пені з ПДВ. Оскільки рішення суду
від 23.06.03р.задоволений позов товариства про неправомірне
нарахування ДПІ пені в сумі 1203592,04 грн., в особовому рахунку
останнього рахується переплата по пені з ПДВ в сумі 1101183,37
грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.04
(суддя Ушенко Л.В.) позов ВАТ “Донбасенерго” задоволено з огляду
на те, що за приписами ст. 16 Закону України від 21.12.2000р.
№ 2181-ІІІ прийняття податковим органом повідомлення про
розподіл сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли
платник податку сплачує податковий борг (або його частину) і не
сплачує пеню.
За висновком господарського суду позивачем сплачувалися поточні
платежі з ПДВ в межах граничного строку їх сплати, а не
податковий борг з ПДВ, тому суми сплачених податкових
зобов’язань не підлягали розподілу.
За апеляційною скаргою інспекції вказане рішення переглянуто в
апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 03.03.04 (судді Калантай м. В. –
головуючий, Старовойтова Г.Л., Українська Р.М.) залишено без
змін з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ДПІ просить скасувати прийняті у
справі судові акти, відмовити у позові, посилаючись на
неправильне застосування і порушення норм матеріального і
процесуального права, а саме: пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону
України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 43,101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Враховуючи внесені
до ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
зміни та те, що
пеня є податковим боргом і що сума податкового боргу з ПДВ
позивачем сплачена до вступу в дію змін до цього Закону України,
ДПІ у м. Горлівці вважає правомірним направлення суми сплати по
ПДВ на погашення існуючого податкового боргу у вигляді пені з
податку на додану вартість.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного:
З 01.07.2003р. вступили в дію зміни до порядку погашення пені,
визначеного ст. 16 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ,
згідно яких податковим органам надані повноваження щодо
перерозподілу сплаченої суми податкового боргу на суму основного
податкового боргу та пеню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, платіжними
дорученнями від 03.07.03 №№ 2718, 2717. товариством сплачені
авансові внески по ПДВ за червень 2003р. в сумі 1200000 грн.,
платіжним дорученням від 06.08.03р. № 3253 сплачено авансовий
платіж по ПДВ за липень 2003р. в сумі 200000 грн., платіжним
дорученням від 07.07.03р. № 2743 товариством сплачено 15543 грн.
- ПДВ за повідомленням-рішенням від 27.06.03р. № 0000082331/0.
Оскаржуваними повідомленнями від 03.09.03р. інспекцією згідно з
пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ здійснено
розподўл сплачених сум податкового боргу за платежем – пеня.
Господарським судом вказані повідомлення визнані недійсними з
огляду на те, що позивач сплачував поточні платежі з ПДВ в межах
граничного строку їх сплати, а не податковий борг з ПДВ, а тому
вважає, що суми сплачених зобов’язань не підлягали розподілу в
рахунок погашення пені, нарахованої на податковий борг з ПДВ, що
виник у 2001-2002 р.р.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком через те, що
він зроблений без дослідження та з’ясування всіх обставин
справи, а саме: в заяві про зміну позовних вимог позивачем не
вказані правові підстави для визнання недійсними повідомлень
ДПІ, а є лише посилання на певні обставини, якими є рішення
Державної податкової адміністрації в Донецькій області від
10.10.03р. № 15181/10/25-013-5.
При вирішенні спору про визнання недійсними актів ненормативного
характеру господарському суду слід враховувати, що акт
ненормативного характеру може бути визнаний недійсним через
перевищення повноважень органу, який його прийняв, або у разі
невідповідності його вимогам закону.
У позові товариством оскаржувалося нарахування інспекцією пені в
сумі 114359,63 грн. за період з 13.11.01р. по 01.09.02 р..
Повідомленнями інспекцією здійснено розподіл суми 1215668,71
грн. і як зазначено в рішенні суду це пеня за період
2001-2002р.р., проте підстави виникнення пені під час розгляду
справи не з’ясовувалися.
Господарським судом не дана належна оцінка доводам ДПІ про
наявність у товариства податкового боргу у вигляді пені, яку не
заперечує сам позивач.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності до
норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих
правовідносин.
За таких обставин та враховуючи передбачені процесуальним
законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не
дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, прийняті зі справи судові акти
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності, перевірити подані
докази, та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2004р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.03.2004р. зі справи № 31/235а – скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Горлівці
Донецької області - задовольнити частково.