ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2004 Справа N 8/70 HA
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Чуднівської міжрайонної державної
відкритому податкової інспекції
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 27.01.2004 року Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 87
господарського суду Житомирської області
за позовом Військового прокурора Житомирського
гарнізону в інтересах держави -
Міністерства оборони України в
особі військової частини А-1979,
м. Чуднів
до Чуднівської міжрайонної державної
податкової інспекції
про про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Чуднівської
міжрайонної державної податкової
інспекції № 3/17-00 від 28.02.2003
року
в судовому засіданні взяли участь представники:
від прокуратури присутній
від позивача присутній
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.07.2003
року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 27.01.2004 року у справі № 87 позов
задоволене; визнане недійсними податкове повідомлення-рішення від
28.02.03р. № 3/17-00 про визначення податкового зобов'язання в
сумі 31136,34 грн. військової частини А-1979.
В касаційній скарзі Чуднівська МДПІ просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2004 року
у справі 8/70 НА, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги
військової частини А-1979 залишити без задоволення, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 1
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 14
Закону України "Про збройні сили в Україні" ( 1934-12 ) (1934-12)
, пп. 4.1.4
п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон-2181).
У відзиві на касаційну скаргу Військова прокуратура Житомирського
гарнізону повністю заперечує викладені в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
прокуратури, представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Задовольняючи позов, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з того, що позивач відповідно до ч. 2 ст. 14
Закону України "Про Збройні сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
звільнений
від сплати податку з власників транспортних засобів, а за наявних
суперечностей між нормами Законів України "Про Збройні сили
України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, "Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
та
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, пріоритет має Закон
України "Про Збройні сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
(згідно з пп. 4.4.1
п. 4.4 ст. 4 Закону-2181).
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не
погоджується з вказаними висновками господарського суду та вважає
оскаржувану постанову апеляційного господарського суду такою, що
прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права з
огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів"
( 1963-12 ) (1963-12)
від 11.12.1991 № 1963-ХІІ (зі змінами і доповненнями)
платниками цього податку є підприємства, організації, установи,
які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з
чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в
статті 2 цього Закону ( 1963-12 ) (1963-12)
як об'єкт оподаткування.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
від
02.07.1991 № 697-ХІІ (зі змінами і доповненнями) майно, що є
державною власністю та закріплене за державною установою, належить
їй на праві оперативного управління. На праві оперативного
управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні
Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, належить військовим частинам і майно,
яке закріплене за ними.
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку,
що оскільки платниками вищевказаного податку є підприємства,
організації й установи безвідносно до форми власності, на якій
вони засновані, в т.ч. й державні, а державні установи можуть мати
закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління,
при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо
державної установи як платника податку та при чітко визначеному
статтею 4 Закону України "Про податок з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
кола
осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст.
1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом
власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у
платника податку на праві повного господарського відання та на
праві оперативного управління.
Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд
неправильно застосував ст. 1 Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
та помилково вважав, що є законні підстави
для звільнення позивача від сплати податку.
Не може бути визнане такою підставою і положення ч. 2 ст. 14
Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
щодо
звільнення майна, закріпленого за військовими частинами,
військовими навчальними закладами, установами та організаціями
Збройних сил України, від сплати усіх видів податків.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 333-14 ) (333-14)
в редакції Закону України від 22.12.1998
№ 333-ХІV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,
встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною
Радою АР Крим, сільськими, селищними і міськими радами відповідно
до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України,
крім законів про оподаткування.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із
правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх
конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні
спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення
таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Правило пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
слід
застосовувати з врахуванням вищезазначеного співвідношення
спеціальної та загальної норм права.
З огляду на зазначене, господарські суди першої та апеляційної
інстанцій, повно і всебічно встановивши обставини справи,
допустили неправильне застосування норм Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 14 Закону України "Про
Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4
Закону-2181, що призвело до неправильного висновку щодо прав і
обов'язків сторін у справі та є підставою відповідно до ч. 1 ст.
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття
нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 2 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Чуднівської МДПІ від 10.02.2004 року № 422 на
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року по справі № 87 задовольнити.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 31.07.2003
року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 27.01.2004 року по справі № 87 скасувати.
У позові відмовити.