ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2004 Справа N 5/2836-23/141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 09.03.2004 р.
у справі господарського суду Львівської області
за позовом ТОВ "З"
до 1) ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
2) Управління Державного казначейства у
Львівській області
3) Відділення Державного казначейства у
Шевченківському районі м. Львова
про стягнення помилково сплачених до бюджету коштів у сумі
30150 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача,
відповідача: не зявились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 25.11.03 господарського суду Львівської області
позовні вимоги задоволено.
З бюджетного рахунку Відділення Державного казначейства України на
користь ТОВ "З" повернуто 53250 грн. зайво сплачених авансових
внесків при виплаті дивідендів. З ДПІ у Шевченківському районі м.
Львова на користь ТОВ "З" стягнуто 650, 50 грн. в рахунок
відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач є платником єдиного
податку. Згідно пункту 1.29. Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, всі податки та платежі
передбачені цим законом є видами податку на прибуток. У підпункті
7.8.8. п. 7.8. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зазначено, що авансовий внесок з
податку на прибуток є частиною податку на прибуток. Зі змісту
наведених вище норм випливає, що авансовий внесок, який
сплачується при виплаті дивідендів, є платежем з податку на
прибуток. Виходячи з того, що для суб'єктів господарювання -
суб'єктів спрощеної системи оподаткування сплата єдиного податку
замінює сплату податку на прибуток, відповідно вона (така сплата)
і замінює сплату авансового внеску з податку на прибуток, який
сплачується при виплаті дивідендів (пункт 7.8 статті 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(надалі Закон).
Однак, норми ч. 5 пп. 7.8.2. п. 7.8 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
містять формулювання, які не дозволяють однозначно стверджувати
про включення сплати авансового внеску з податку на прибуток
субєктами спрощеної системи оподаткування в сплату єдиного
податку. На думку суду, наведені норми свідчать про конфлікт
інтересів, що відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобовязань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
повинно
трактуватись на користь платника податків.
Постановою від 09.03.04 Львівського апеляційного господарського
суду рішення від 25.11.03 господарського суду Львівської області
залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі
м. Львова звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
судовими інстанціями порушено ч. 5 пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.
Спір у даній справі є спором про стягнення помилково сплачених до
бюджету коштів у сумі 30150 грн.,
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне
казначейство ( 590-95-п ) (590-95-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 31.07.95 N 590, органи Державного
казначейства України здійснюють повернення за рахунок державного
бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та
обов'язкових платежів.
З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72
( z0489-01 ) (z0489-01)
, згідно з яким відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми
платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету
на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні
суду.
При цьому у позовній заяві міститься вимога про стягнення 301350
грн. зайво сплаченого внеску при виплаті дивідендів на користь
позивача. В той же час в резолютивній частині рішенні суду
зазначено про повернення з бюджетного рахунку Державного
казначейства України на користь позивача зазначених коштів.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, таке
рішення місцевого господарського суду суперечить п. 4 ст. 84 та
ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, суд виніс рішення про повернення грошових коштів у справі зі
спору про стягнення, тобто судом фактично не розглянуто позовну
вимогу ТОВ "З".
За таких обставин рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий розгляд.
Керуючись ст. 111-5, п. 3 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 25.11.03 господарського суду Львівської області та
постанову від 09.03.04 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи № 5/2836-23141 скасувати. Справу № 5/2836-23141
направити до господарського суду Львівської області на новий
розгляд.