ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 27/177
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Зайцев м. В. – дов. від 17.05.2004
року
Левченко О.В. – дов. від 28.05.2004
року
Верчукова Л.Л. – дов. від 14.07.2003
року
Науменко С.Б. – дов. від 11.06.2004
року
відповідачів не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
Волошина В.В. – дов. від 09.06.2004
року
розглянувши у відкритому Марганецької об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції Дніпропетровської
касаційну скаргу області
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004
року
у справі № 27/177 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Марганецький гірничо-збагачувальний
комбінат”
до - відділення Державного
казначейства України у м. Марганець
- Марганецької об’єднаної державної
податкової інспекції
про стягнення бюджетної заборгованості та процентів
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року Відкрите акціонерне товариство “Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося до господарського
суду Дніпропетровської області з позовом до відділення
Державного казначейства України у м. Марганець та Марганецької
об’єднаної державної податкової інспекції про стягнення
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
березень 2003 року в сумі 4621546,31 грн. та процентів по
бюджетній заборгованості з податку на додану вартість в розмірі
145720,10 грн. В порядку статті 22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач уточнив позовні вимоги та
просить суд стягнути з державного бюджету суму процентів,
нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за березень 2003 року в розмірі 144275,14 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровського області від
18.11.2003 року (суддя Татарчук В.О.), залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 29.01.2004 року (судді: Кузнецова І.Л. - головуючий,
Білецька Л.М., Швець В.В.), позов задоволено частково. Стягнуто
з державного бюджету на користь Відкритого акціонерного
товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” суму
процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість за березень 2003 року в розмірі 13864,64 грн.,
стягнуто з Марганецької об’єднаної державної податкової
інспекції на користь Відкритого акціонерного товариства
“Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” 138,65 грн.
витрати по сплаті держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: товариство виконало
всі необхідні дії, які потрібні для відшкодування податку на
додану вартість за березень 2003 року, а тому у товариства є
право на стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла
внаслідок несвоєчасного відшкодування.
Не погоджуючись з постановою, Марганецька об’єднана державна
податкова інспекція звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 29.01.2004 року, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами
норм матеріального права, а саме: абзацу 5 підпункту 7.7.3
пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. На думку податкової інспекції, приписи
вказаного підпункту передбачають тільки нарахування у особливому
рахунку платника процентів, а не їх стягнення.
Представники відкритого акціонерного товариства “Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат”, присутні у судовому засіданні
просять рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 18.11.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004 року залишити без змін, а
касацўйну скаргу без задоволення, оскільки данні судові рішення
є законними, обгрунтованими та такими, що не підлягають
скасуванню.
Відділення Державного казначейства України у м. Марганець
відзиви на касаційну скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників
сторін присутніх в судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач в
податковій декларації з податку на додану вартість за березень
2003 року зазначив, що залишок суми податку на додану вартість,
що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань
протягом трьох наступних звітних періодів складає 7199034,00
грн.
Станом на 15.09.2003 року відшкодування суми бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за березень 2003
року було здійснено повністю.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій,
досліджена при розгляді справи надана позивачем копія податкової
декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року та
встановлено, що позивач має право на стягнення процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
У підпункті 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, передбачено, що у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларацўї за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації (абзац 2
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
У абзаці 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, суми, що не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення. Платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Порядок відшкодування податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
затверджено наказом Державної податкової адміністрації України
та Головного управління Державного казначейства України від
02.07.1997 року № 209/72 (в редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001 року № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
).
Відповідно до пунктів 6.3 – 6.5 цього Порядку ( z0263-97 ) (z0263-97)
податкові органи в особливому рахунку платника податку за
прострочення терміну відшкодування податку на додану вартість
нараховують проценти, які за заявою платника податку можуть бути
перераховані на його рахунок або направлені на погашення
податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Затверджена названим Порядком форма висновку про суми
відшкодування податку на додану вартість містить вказівки про
відшкодування з бюджету загальної суми відшкодування, у тому
числі процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права підприємства на отримання з
Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану
вартість.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету, у тому числі процентів за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Аналіз наведених правових норм спростовує доводи податкової
інспекції, викладені у касаційній скарзі щодо відсутності права
у позивача на стягнення з Державного бюджету процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості за несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої
та апеляційної інстанції обґрунтовано були задоволені позовні
вимоги на підставі приписів Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо стягнення процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровського області від
18.11.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004 року у справі № 27/177
господарського суду Дніпропетровської області – залишити без
змін, а касаційну скаргу Марганецької об’єднаної державної
податкової інспекції - без задоволення.