200/14942/18-а Про визнання протиправним та скасування наказу "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП"; визнання незаконною проведення позапланової невиїзної перевірки; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки, рішення про застосування штрафних санкцій - 21.10.2020 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (головуючий суддя - Циганенко А.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді - Казначеєв Е.Г., Ястребова Л.В.) у справі №200/14942/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу на перевірку, вимоги, рішення, та визнання незаконною перевірки,

У грудні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 18 вересня 2018 року №1670 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 "; визнати незаконною проведення позапланової невиїзної перевірки; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 0016591302 від 31 жовтня 2018 року; визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 31 жовтня 2018 року №0016601302, №0016621302.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС в Донецькій області від 18 вересня 2018 року №1670 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 " та визнано незаконною проведення перевірки на підставі вказаного наказу; визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ДФС в Донецькій області про застосування штрафних санкцій від 31 жовтня 2018 року №0016601302 та №0016621302; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 жовтня 2018 року №Ф 0016591302; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6256,34 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21000,00 грн, усього - 27256,34 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що відлік строку, передбаченого пунктом 73.3 статті 73, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, повинен починатися від листа-запиту від 21 липня 2017 року, а не від дати складення службою поштового зв`язку довідки про невручення поштового повідомлення позивачу. Також, наголошує, що положення законодавства, на яке послались суди попередніх інстанцій, не скасовують обов`язків платників єдиного внеску з його сплати, а лише на певний період дають можливість не виконувати обов`язків з його сплати. Окрім того, стверджує, що судом першої інстанції безпідставно присуджено на користь позивача витрати на правничу допомогу, оскільки той не надав належних доказів, які підтверджували понесення таких витрат.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 20 серпня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, 21 серпня 2014 року - взятий на облік в Селидівській державній податковій інспекції Покровсько-Добропільського управління ГУ ДФС у Донецькій області як платник податків та платник єдиного соціального внеску.

21 липня 2017 року ГУ ДФС у Донецькій області листом за №14269/10/05-99-13-02-13-5 "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)" звернулося до ФОП ОСОБА_1 з вимогою надати інформацію та її документальне підтвердження для з`ясування питання повноти нарахування та сплати податкових платежів, дотримання вимог чинного законодавства, достовірності даних виявленої податкової інформації, а саме: доходів, отриманих суб`єктом декларування, повноти нарахування та сплати ним, а також податковими агентами, які виплачували доходи, сум податків, зборів, внесків до бюджетів за період 1 січня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Підставою для направлення запиту зазначено "невідповідність даних щодо задекларованих доходів, які свідчать про порушення вимог підпункту 291.4.3. пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, в частині перевищення обсягу доходів - максимально дозволеного обсягу доходу для перебування на спрощеній системі оподаткування третьої групи платника єдиного податку.

4 вересня 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області листом за №37566/10/05-99-13-02-26 "Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)" звернулося до ФОП ОСОБА_1 з вимогою надати інформацію та її документальне підтвердження для з`ясування питання повноти нарахування та сплати податкових платежів, дотримання вимог чинного законодавства, достовірності даних виявленої податкової інформації за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року та за період 1 липня по 31 грудня 2017 року, за який не надавалися документи за запитом від 21 липня 2017 року. Підстава для направлення запиту - аналогічна попередній.

18 вересня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області прийнято наказ №1670 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " та повідомлення про проведення перевірки з 21 вересня 2019 року. Підставою для проведення перевірки зазначено "отримання в установленому порядку інформації про порушення вимог законодавства".

11 жовтня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та за період діяльності з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року з питань своєчасності та правильності нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

31 жовтня 2018 року відповідачем прийнято:

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 0016591302 про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 181929,00 грн;

рішення №0016601302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску", яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 90964,50 грн;

рішення №0016621302 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 304,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, шо у податкового органу були відсутні підстави, передбачені законом, для проведення податкової перевірки позивача. Крім того, суди вважали, що з огляду на перебування позивача на обліку в органі доходів і зборів, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, та здійснення діяльності на цій території, позивач вважається звільненим від обов`язків зі сплати єдиного внеску.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити, серед іншого, підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності, зокрема, таких підстави, як:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пункт 3).

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Проаналізувавши запити податкового органу про надання інформації від 21 липня 2017 року та від 4 вересня 2018 року, адресовані позивачу, суди попередніх інстанцій встановили, що вони не відповідають вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, оскільки підставою для направлення запитів вказано невідповідність даних щодо задекларованих доходів, втім податковий орган не вказав конкретних декларацій, в якій містяться недостовірні, на переконання контролюючого органу, відомості.

Окрім того, суди встановили, що підставою до проведення перевірки вказано підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, за приписами якого документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Тобто, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19, від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18).

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що запит про надання позивачем інформації від 4 вересня 2018 року не був вручений позивачу та повернувся відправникові з відміткою "у зв`язку із закінченням терміну зберігання", про що службою поштового зв`язку 6 жовтня 2018 року зазначено в повідомленні про вручення.

Отже, з огляду на приписи пункту 42.4 статті 42 ПК України запит про надання позивачем інформації від 4 вересня 2018 року вважався врученим 6 жовтня 2018 року.

Разом із тим, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача був прийнятий 18 вересня 2019 року, тобто до спливу строку, передбаченого підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На переконання колегії суддів, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.

Аналізуючи правомірність спірних рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивач перебуває на обліку в Селидівській державній податковій інспекції Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДФС у Донецькій області, тому він звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

В контексті обставин цієї справи Суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) констатував, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом (у разі визнання незаконним факт призначення й проведення перевірки), не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, колегія суддів вважає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й були прийняті спірні в цій справі рішення й вимога, є достатніми для висновку про їх протиправність.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 21000 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підтвердження факту понесення вказаних витрат позивач надав звіт про виконану роботу за договором з визначенням обсягу послуг, квитанції про сплату адвокатських послуг на суму 14000 грн та 7000 грн, рахунок-фактуру. Суди врахували, що звіт про виконану роботу відповідно до договору про надання правничої допомоги містить інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій, обсяг наданих послуг, участь в судових засіданнях, вартість з розрахунком суми гонорару відповідно до погодинної ставки адвоката. Аналізуючи доводи відповідача про відсутність акту прийому-передачі послуг, суди визнали їх безпідставними, оскільки складення означеного документа умовами договору про надання правничої допомоги не передбачалось.

Надані позивачем докази, на переконання судів попередніх інстанцій, дають змогу встановити зміст наданих послуг та їх вартість. Судами також взято до уваги, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та не було подано доказів неспівмірності цих витрат.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, та і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - без задоволення.