ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 20-7/055
Вищий господарський суд України у складі: Шульги О.Ф. -
головуючий, Дерепи В.І., Семчука В.В., розглянувши касаційну
скаргу ТОВ “Звук” на рішення господарського суду м. Севастополя
від 20.10-27.10.2003 р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. у справі
№ 20-7/055 за позовом ТОВ “Звук” до державного комунального
підприємства “Кіновідеопрокат” про стягнення 103 709,51 грн. та
зустрічним позовом державного комунального підприємства
“Кіновідеопрокат” до ТОВ “Звук” за участю представників позивача
– Харитонов В.М., Мусієнко О.Г, відповідача – Гребельний В.В.,
Водяхін С.А., Молчанов М.Ю.
Про визнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 20.10-27.10.2003
р. ТОВ “Звук” в позові відмовлено; провадження у справі по
зустрічному позову ДКП “Кіновідеопрокат” припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.12.2003 р. рішення місцевого суду від 20.10-27.10.2003 р.
залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ “Звук” просить скасувати рішення
господарського суду м. Севастополя від 20.10-27.10.2003 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням
норм законодавства, та прийняти нове рішення, яким задовольнити
позов ТОВ “Звук” в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу ДКП “Кіновідеопрокат” просить
оскаржувані рішення від 20.10-27.10.2003 р. та постанову від
25.12.2003 р. залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У липні 2003 р. ТОВ “Звук” звернулося до господарського суду з
позовом про стягнення з державного комунального підприємства
“Кіновідеопрокат” 101 268,05 грн. заборгованості по оплаті за
надані послуги, 2 441,46 грн. пені, 1 038 грн. державного мита
та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У жовтні 2003 р. державне комунальне підприємство
“Кіновідеопрокат” звернулося до господарського суду з зустрічним
позовом про визнання договору № 4 від 23.11.2000 р. та
додаткової угоди до нього недійсними.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Місцевий і апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України та не виконали
вимог п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
забезпечили повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи.
Так, при розгляді справи суд, вказавши, що договір № 4 від
23.11.2000 р. містить елементи договорів підряду і сумісної
діяльності, не визначив його правову природу. Наряду з цим, при
вирішенні питання про визнання спірного договору недійсним суд
послався на відсутність у ньому істотних умов договорів підряду
і сумісної діяльності і на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
припинив провадження у справі по зустрічному позову.
Оскільки законодавством не передбачена можливість зробити
висновок про наявність чи відсутність досягнення сторонами згоди
по всіх істотних умовах, не визначивши правову природу угоди, то
висновки суду про припинення провадження у справі є
передчасними.
Відмовляючи ТОВ “Звук” в задоволенні позовних вимог про
стягнення з ДКП “Кіновідеопрокат” заборгованості за надані
послуги по спірному договору за недоведеністю, суд послався лише
на ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому суд зауважив на
відсутність доказів виконання робіт і надання послуг позивачем,
без законних підстав виключив з числа доказів договір № 4 від
23.11.2000 р. та не оцінював дії відповідача по сплаті частини
боргу, визнання заборгованості.
Суд апеляційної інстанції на помилки, допущені місцевим судом,
уваги не звернув, їх не виправив та не вжив заходів по
встановленню юридичної природи правовідносин сторін.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі для розгляду
місцевому суду.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Звук” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Севастополя від
20.10-27.10.2003 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003 р. у справі № 20-7/055
скасувати.
3. Справу № 20-7/055 передати для розгляду господарському суду
м. Севастополя.
4. Стягнути з державного комунального підприємства
“Кіновідео-прокат” на користь ТОВ “Звук” 518,55 грн. державного
мита.
5. Доручити господарському суду м. Севастополя видати наказ.