ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 19/534
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - А.А.А.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. Н-ськ Донецької області (далі - ТОВ
"XXX")
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2003 p.
зі справи № 19/534
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY", м. P-ськ
(далі - ТОВ "YYY")
до ТОВ "XXX"
про стягнення заборгованості в сумі 4884,80 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2002
(суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 03.12.2002 (колегія суддів у
складі: головуючий - Старовойтова Г.Я., судді: Кондратьєва С.І. і
Українська Р.М.) позов задоволено: з ТОВ "XXX" на користь ТОВ
"YYY" стягнуто 4000 грн. основної заборгованості; 606,66 грн.
збитків, пов'язаних з інфляцією; три проценти річних у сумі 278,14
грн. та суму судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2003
зазначені рішення та постанову скасовано, справу передано на новий
розгляд до господарського суду Донецької області у зв'язку з
неповним встановленням попередніми судовими інстанціями усього
кола обставин, що входять до предмету доказування в даній справі.
Ухвалою Верховного Суду України від 08.05.2003 за результатами
розгляду касаційної скарги ТОВ "YYY" у порушенні провадження з
перегляду в касаційному порядку зазначеної постанови Вищого
господарського суду України відмовлено.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.08.2003
(суддя Запорощенко М.Д.) позов задоволено частково: з ТОВ "XXX"
стягнуто на користь ТОВ "YYY" суму 4666,66 грн. (в тому числі
4000,00 грн. основної заборгованості; 606,66 грн. індексації суми
боргу; три проценти річних - 60,00 грн.) та відповідну суму
судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог - стягнення
трьох процентів річних в сумі 218,14 грн. відмовлено в зв'язку з
необгрунтованістю. У прийнятті відповідного рішення суд виходив з
факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі
4000,00 грн. та правильного обрахування позивачем індексації суми
боргу; вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних
суд визнав обгрунтованими частково (в сумі 60 грн.) у зв'язку з
недотриманням позивачем вимог статті 72 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - Цивільний кодекс) щодо
скороченого строку позовної давності за відповідними вимогами.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2003 (колегія суддів у складі: головуючий - суддя Колядко
Т.М., судді Гурєєв Ю.М. і Скакун О.А.) рішення господарського суду
першої інстанції змінено: позовні вимоги задоволено повністю, в
сумі 4884,80 грн. (в тому числі щодо трьох процентів річних - в
сумі 278,14 грн.); в іншій частині рішення залишено без змін.
У прийнятті відповідної постанови суд виходив з тих же мотивів,
зазначивши, однак, що передбачені статтею 214 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
три проценти річних є не неустойкою, а самостійною
формою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, у
зв'язку з чим щодо них не застосовується скорочений строк позовної
давності.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"XXX" просить постанову апеляційної інстанції від 18.11.2003
скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної
інстанції. Скаргу мотивовано тим, що: суд розглянув апеляційну
скаргу за відсутності представника ТОВ "XXX", не вживши заходів
для неналежного повідомлення ТОВ "XXX" про день розгляду справи;
судом зроблено неправильний висновок про подання позову ТОВ "YYY"
в межах строку позовної давності.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "YYY" зазначає про повноту
встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи,
відповідність зроблених ними висновків цим обставинам,
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій і
просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 27.04.99 сторонами даного спору було укладено договір про
спільну господарсько-економічну діяльність та співробітництво
(далі - Договір).
- відповідно до пункту 1.3 Договору ведення спільних справ сторін
з кожного заходу здійснюються у кожному конкретному випадку
відповідно до протоколу (договору);
- платіжним дорученням від 28.04.99 № 00361 ТОВ "YYY" перерахувало
ТОВ "XXX" суму 4000,00 грн. як тимчасову фінансову допомогу; факт
отримання цієї суми ТОВ "XXX" підтверджується матеріалами справи
та визнається сторонами;
- надання фінансової допомоги за Договором можливе на строк не
більше одного року, тобто строк її повернення був встановлений не
пізніше 27.04.2002 (протягом року після фактичного перерахування
коштів);
- протокол стосовно надання тимчасової фінансової допомоги в
рамках Договору в сумі 4000,00 грн. відсутній, тому перерахування
відповідних коштів розцінюється як угода про надання позики;
- ТОВ "XXX" одержану ним суму тимчасової фінансової допомоги на
час розгляду справи попередніми судовими інстанціями не повернуло,
в результаті чого утворилась його заборгованість перед ТОВ "YYY" в
сумі 4000,00 грн.;
- від підписання акта звірки розрахунків ТОВ "XXX" ухилилося;
- перебіг строку позовної давності за відповідними вимогами ТОВ
"YYY" до ТОВ "XXX" починається 28.04.2000.
Згідно із статтями 161 і 162 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно, зокрема, до вказівок договору; одностороння
відмова від виконання зобов'язання не допускається, за винятком
випадків, передбачених законом.
Попередні судові інстанції з достатньою повнотою встановили
обставини, які свідчать про одержання ТОВ "XXX" від ТОВ "YYY" суми
4000 грн., наявність зобов'язання ТОВ "XXX" щодо повернення
відповідної суми контрагентові за договором та про невиконання
цього зобов'язання. Визначення судом відповідного зобов'язання як
такого, що випливає з відносин позики, не впливає на перебіг
позовної давності у даному спорі; тому судові інстанції дійшли
правильного висновку про те, що позов подано в межах строку
позовної давності, передбаченого статтею 71 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Доводи скаржника стосовно неповідомлення його судом апеляційної
інстанції про день розгляду справи не знаходять підтвердження за
матеріалами останньої.
У зазначених матеріалах є ухвала Донецького апеляційного
господарського суду про порушення апеляційного провадження
(а.с.104), де зазначено про призначення справи до розгляду на
21.10.2003 о 09 год. 30 хв. у приміщенні суду (зал засідань № 1)
про обов'язковість явки представників сторін і ухвала названого
суду від 21.10.2003 про відкладення розгляду справи на 18.11.2003
об 11 год. 40 хв. (а.с.115) у зв'язку з неявкою представника
відповідача (ТОВ "XXX"); цією ухвалою явку представників сторін у
судове засідання знову визнано обов'язковою. Перші примірники обох
названих ухвал мають на звороті у лівому нижньому куті відповідний
штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить:
вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених
примірників (2), дату відправки, підпис працівника, яким вона
здійснена.
Скаржник звертає увагу на те, що в резолютивній частині
оскаржуваної постанови зазначається про зміну рішення
господарського суду Донецької області від 17.07.2003 зі справи №
19/534. Водночас в описовій частині зазначеної постанови йдеться
про рішення господарського суду Донецької області від 05.08.2003,
і ця остання дата відповідає дійсності.
Отже наведена в резолютивній частині оскаржуваної постанови дата
прийняття рішення - 17.07.2003 замість 05.08.2003 є опискою, яка
виправлена судом апеляційної інстанції винесеною відповідно до
статті 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвалою цього суду від
20.05.2004 (оригінал зазначеної ухвали надіслано до Вищого
господарського суду України у додатку до листа Донецького
апеляційного господарського суду від 20.05.2004 № 19/534).
Водночас ця описка не впливає на правильність оскаржуваної
постанови по суті.
Таким чином, передбачених законом підстав для скасування постанови
Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2003 з даної
справи не вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2003 p. зі справи № 19/534 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" - без
задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь