ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 17-5-38-20/02-5353
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю прокурора військової прокуратури Н-ського регіону
України А.А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне подання військового прокурора Н-ського регіону України
на постанову від 28 січня 2004 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-5-38-20/02-5353
за позовом військового прокурора Н-ського регіону України в особі
Н-ського оперативного командування Міністерства оборони
України
до спільного українсько - фінського підприємства у вигляді
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про спонукання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15 жовтня 2002 року господарського суду Одеської
області позов задоволено із зобов'язанням відповідача передати
житло загальною площею 400 м.кв. Видано наказ.
В листопаді 2003 року спільне українсько-фінське підприємство у
вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" звернулося
до господарського суду із скаргою на дії та бездіяльність органу
виконавчої служби P-ського районного управління юстиції в м. Одеси
при виконанні наказу господарського суду - відповідач просив
скасувати постанови цього органу від 16 жовтня 2003 року про
стягнення виконавчого збору та від 28 жовтня 2003 року про
накладення штрафу на керівника підприємства.
Ухвалою від 10 грудня 2003 року господарського суду Одеської
області (суддя С. Желєзна) в задоволені скарги відмовлено.
Постановою від 28 січня 2004 року Одеського апеляційного
господарського суду (судді Ю.Коваль, В. Тофан, О.Журавльов)
зазначену ухвалу скасовано з припиненням провадження в частині
визнання недійсною постанови від 28 жовтня 2003 року з мотивів
непідвідомчості справи господарському суду, а в частині визнання
недійсною постанови від 16 жовтня 2003 року - скаргу задоволено з
мотивів відсутності вини боржника.
Військовий прокурор Н-ського регіону України просить зазначену
постанову скасувати з огляду на неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції статей 37 і 46 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
і залишити в силі
ухвалу місцевого господарського суду.
Спільне українсько-фінське підприємство у вигляді товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" у відзиві проти доводів
касаційного подання заперечує і просить залишити його без
задоволення.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте їх представники в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами, у виконавчому проваджені
державний виконавець за невиконання виконавчого документу в
добровільному порядку на підставі статей 5, 46, 76 і 87 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
стягнув з
відповідача 850 грн. виконавчого збору та наклав штраф на його
керівника в розмірі 340 грн., про що прийняв постанови відповідно
від 16 і 28 жовтня 2003 року.
Здійснюючи перегляд ухвали в апеляційному порядку, господарський
суд на підставі частини другої статті 87 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
дійшов висновків про
непідвідомчість господарському суду справ у спорах про визнання
недійсним акта органу Державної виконавчої служби про накладення
штрафу на фізичну особу.
Колегія суддів на підставі статей 1, 2, 12 і 21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
такий висновок
господарського суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим і
законним.
Разом з тим, не можна погодитися з висновком цього суду про
наявність правових підстав для скасування постанови від 16 жовтня
2003 року органу Державної виконавчої служби про стягнення
виконавчого збору.
За змістом статті 46 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
підставою для стягнення виконавчого збору є факт
невиконання боржником судового рішення у строк, встановлений для
добровільного його виконання.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач
добровільно і повно виконав рішення від 15 жовтня 2002 року
господарського суду Одеської області щодо передачі позивачу житла
для військовослужбовців та членів їх сімей загальною площею 400
м.кв. і про це державним виконавцем на підставі статті 30 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
складено акт, який
є підставою для закінчення виконавчого провадження і водночас
допустимим доказом у справі.
Також в матеріалах справи відсутня письмова заява боржника про
обставини, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, за
наявності якої державний виконавець мав право відкласти
провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32
цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
, та поновити боржнику строк для
добровільного виконання рішення.
За таких обставин дії учасників спірних правовідносин щодо
врегулювання спору шляхом передачі житла, яке знаходиться на вул.
Ч-ській, 22 в м. Одесі, не свідчить про виконання судового рішення
в добровільному порядку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що господарський
суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 46 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, що обумовлює
скасування постанови від 28 січня 2004 року та зміну ухвали від 10
грудня 2003 року господарського суду Одеської області в частині
визнання недійсною постанови від 28 жовтня 2003 року органу
виконавчої служби P-ського районного управління юстиції в м.
Одеси.
Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання військового прокурора Н-ського регіону України
задовольнити частково.
Постанову від 28 січня 2004 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 17-5-38-20/02-5353 скасувати.
Ухвалу від 10 грудня 2003 року господарського суду Одеської
області у справі № 17-5-38-20/02-5353 змінити, доповнивши її
резолютивну частину абзацом першим такого змісту:
"Провадження в справі в частині визнання недійсною постанови від
28 жовтня 2003 року першого відділення державної виконавчої служби
P-ського району управління юстиції м. Одеси припинити."
В іншій частині резолютивну частину ухвали від 10 грудня 2003 року
господарського суду Одеської області у справі № 17-5-38-20/02-5353
залишити без змін.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій